Номер провадження 2/754/3766/24
Справа №754/6967/24
Іменем України
22 жовтня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Ю.Ес.Ай.», про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 17.08.2022 року керуючи автомобілем «KIA» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Київ, допустив зіткнення з автомобілем «Деу» д.н.з. НОМЕР_2 та автомобілем «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_3 , які отримали механічні пошкодження. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/8281/22 від 04.10.2022 року.
Як зазначає позивач, відповідно до Звіту про оцінку автомобіля потерпілої особи розмір матеріального збитку, завданого потерпілій стороні становить 45196,41 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Потерпіла сторона ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернулася до МТСБУ з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Керуючись нормами п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП, МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 42 595,36 грн. за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу. Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів по справі у розмірі 1 880,00 грн. Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
З огляду на викладене, позивач МТСБУ просить суд стягнути з відповідача заподіяну внаслідок ДТП шкоду в загальному розмірі 44 485,36 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 17.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03.06.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що станом на дату ДТП автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , був застрахований на підставі поліса ОСЦПВВНТЗ № ЕР-210067064, зареєстрований в центральній базі ОСЦПВВНТЗ 15.07.2022 року. Він не є власником вказаного автомобіля, користувався ним тимчасово, а тому на момент ДТП не зміг надати працівника поліції страховий поліс, однак, проінформував працівників поліції про те, що автомобіль застрахований. В подальшому копію поліса ним було надано позивачу у відповідь на повідомлення (претензію) та долучено до матеріалів ДТП, що були передані на розгляд до Дніпровського районного суду м.Києва у справі № 755/8281/22. Відтак, на думку відповідача, оскільки автомобіль на момент ДТП був забезпеченим, то підстави для компенсації ним витрат, здійснених МТСБУ - відсутні, а він є неналежним відповідачем. Також, він у встановленому законом порядку звернувся до страховика ТОВ «Ю.Ес.Ай.» із повідомленням про ДТП.
Заперечуючи проти позову, відповідач вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума не відповідає реальній сумі завданих збитків, здійснено невиправдану заміну деталей замість їх ремонту, а також відсутні підстави для стягнення з нього додаткових витрат в розмірі 1880,00 грн.
Посилаючись на викладені обставини, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
10.06.2024 року до суду надійшла відповідь представника позивача Бартащук Л.П. на відзив. У даній відповіді представник позивача стверджує, що перевіркою Поліса автомобіля «КІА CEED», д.н.з. НОМЕР_4 , що був застрахований на підставі Поліса №ЕР-210067064, який був би чинним на дату ДТП - 17.08.2022 року за усіма 3-ма вищенаведеними критеріями, МТСБУ встановлено відсутність чинного на дату ДТП Полісу, зареєстрованого в центральній базі ОСЦПВВНТЗ. Доказів на підтвердження наявності чинного (дійсного) Полісу на дату 17.08.2022 року відповідачем не надано. Також, відповідачем не надано жодних інших доказів в обґрунтування заперечень щодо сум стягнення.
24.06.2024 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких він наполягає на тому, що транспортний засіб в момент ДТП був забезпечений, підстави для компенсації ним витрат, здійснених МТСБУ відсутні, а він не є належним відповідачем у справі. Також, відповідач наполягає на тому, що його твердження щодо заявлених до стягнення сум позивачем не спростовані.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.06.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ТзДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.».
12.09.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача Бартащук Л.П. у справі щодо відсутності належних доказів укладення договору ОСЦПВВНТЗ на забезпечення автомобіля відповідача, порушення відповідачем вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також про відсутність доказів на спростування розміру завданої шкоди.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позову просить розглядати справу в його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на момент ДТП мав чинний поліс ОСЦПВВНТЗ.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Враховуючи обставини справи, наявність відзиву відповідача на позовну заяву, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та представника третьої особи на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 17.08.2022 року близько 10.20 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , рухаючись по вул.Харківське шосе в м.Києві, не вибрав безпечну швидкість руху, розпочав перестроювання, не переконався, що це буде безпечно, не створить перешкоду та не дотримавшись дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «ДЕУ», д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , після чого, не дотримавшись бокового інтервалу, здійснив зіткнення з автомобілем «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_2 внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.10.2022 року водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як зазначає позивач, на дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
19.08.2022 року потерпіла ОСОБА_2 , власник автомобіля «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_6 , звернулась до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі Звіту № 19161 від 05.10.2022 року, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», МТСБУ було здійснено виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 42 595,36 грн. відповідно до платіжної інструкції № 935240 від 27.10.2022 року. Крім того, позивачем сплачено ТОВ «ЕАК «Довіра» за послуги зі складання звіту грошові кошти в розмірі 1880,00 грн.
Також, МТСБУ звернулось до відповідача із листом (претензією) щодо відшкодування понесених витрат.
Звертаючись до суду з даним позовом, МТСБУ посилалось на те, що позивач має право зворотньої вимоги до відповідача ОСОБА_1 , як до особи винної у ДТП, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована на час ДТП.
Відповідач проти даних тверджень заперечував, стверджуючи, що на момент ДТП автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , був застрахований на підставі поліса ОСЦПВВНТЗ № ЕР-210067064.
Вирішуючи спір по суті, зважуючи доводи сторін, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України).
Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).
Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем надано до суду копію полісу ОСЦПВВНТЗ № ЕР-210067064, за яким був забезпечений автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував відповідач в момент ДТП, страховиком є ТОВ «Ю.Ес.Ай.», строк дії полісу з 03.05.2022 року по 03.05.2023 року включно.
В той же час, позивачем було перевірено вищевказаний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за державним реєстраційним номером ТЗ, за даними Поліса та за даними VIN-коду ТЗ на дату ДТП. В централізованій базі даних МТСБУ зазначено, що інформація на ТЗ № НОМЕР_4 , на поліс № ЕР21006706 та на поліс на VIN № НОМЕР_7 станом на 17.08.2022 року відсутня. Таким чином, встановлено відсутність чинного на дату ДТП Полісу, зареєстрованого в центральній базі ОСЦПВВНТЗ, на вказаний автомобіль.
Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на день ДТП 17.08.2022 року автомобіль відповідача марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , був застрахований.
Крім того, відповідно до довідки № 3022241355536843 про дорожньо-транспортну пригоду, складеної Управлінням патрульної поліції в м.Києві, дані щодо полісу обов'язкового страхування у транспортного засобу «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 , також відсутні.
Із відповіді на відзив та письмових пояснень представника позивача вбачається, що позивач не визнає наявності у відповідача договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, оскільки відсутній оригінал полісу обов'язкового страхування на автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_4 .
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий поліс - це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до пунктів 17.2, 17.4 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. У разі втрати страхового поліса страховик зобов'язаний протягом семи календарних днів безкоштовно видати дублікат цього поліса на підставі заяви страхувальника. У разі втрати дубліката умови його повторної видачі визначаються договором.
У пункті 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Таким чином належним доказом укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності може бути лише оригінал страхового полісу.
Згідно з частиною шостою статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оригіналу страхового полісу відповідачем до суду не надано. Наданий відповідачем для огляду в судовому засіданні в якості оригіналу полісу документ не є таким оригіналом, оскільки з його тексту вбачається, що цей документ є візуальною формою полісу, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору, тобто роздруківкою з невідомого ресурсу. Доказів же укладення самого електронного договору, а також його реєстрації у Єдиній центральній базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суду стороною відповідача не надано.
Таким чином, у зв'язку з ненаданням відповідачем оригіналу страхового полісу, за умови заперечення позивача щодо дійсності полісу обов'язкового страхування, відсутності інформації про його укладення в Централізованій базі даних МТСБУ саме на автомобіль відповідача та відсутності вказаного полісу на час дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до висновку, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.
Направлення відповідачем на адресу ТОВ «Ю.Ес.Ай.» повідомленням про ДТП 23.11.2022 року не є належним доказом укладення полісу та його чинності. Тим більше, що таке повідомлення направлено після спливу більш ніж 3 місяців, чим порушено пп. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_1 визнаний винним у скоєній ДТП та на момент завдання шкоди не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то саме він зобов'язаний відшкодувати заподіяні збитки, що сталися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в повному обсязі. Докази того, що в даній ДТП винні інші водії - відсутні, а тому і відсутні підстави для зменшення розміру страхового відшкодування.
При цьому суд враховує і те, що стороною відповідача належними та допустимими доказами позовні вимоги не спростовані, а посилання на неправильність звіту про оцінку через недобросовісне виконання залученого позивачем оцінювачем своїх обов'язків - не обґрунтовані та не підтверджені.
Так, згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (частина перша статті 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оціночна діяльність може здійснюватися, зокрема, у формі консультаційної діяльності, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна суб'єктам оціночної діяльності, замовникам оцінки та (або) іншим особам в усній або письмовій формі.
Судом встановлено, що з метою визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу страховик звернувся доТОВ «ЕАК «Довіра» (суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_5 ), який надав відповідний звіт, на підставі якого було визначено розмір страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України".
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З огляду на викладене, слід зазначити, що сторона відповідача, не погоджуючись з наданим звітом, та заперечуючи визначений розмір страхового відшкодування, власних належних та допустимих доказів на підтвердження завищення розміру страхового відшкодування не надала, не заявила клопотання про призначення експертизи тощо.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відтак, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог МТСБУ до ОСОБА_1 та необхідність їх задоволення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаної з регламентною виплатою, в розмірі 42 595,36, а також витрат на встановлення розміру збитків та збір документів у справі в розмірі 1880,00 грн., а всього 44 475,36 грн.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, тобто, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 39, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_8 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаної з регламентною виплатою, в розмірі 42595,36 грн., витрати на встановлення розміру збитків та збір документів в розмірі 1880 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 23 жовтня 2024 року.
Суддя: