ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19313/24
провадження № 3/753/6819/24
"21" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С, при секретарі Власенку Д.А., за участі ОСОБА_1 , захисника Баранова А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надані Управлінням Патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, рнокпп: НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст.130 КУпАП,
02.09.2024 о 09 год. 05 хв. водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Porsche Panamera», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Центральна, 21 у місті Києві з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, нечітка вимова). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у медичному закладі водій відмовилася на місці зупинки, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які у зв'язку з цим оформили протокол про адміністративне правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.5 Правила дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що підставою для зупинки працівниками поліції слугувало нібито порушення нею правил дорожнього руху, зокрема не ввімкнення нею покажчика повороту відповідного напрямку при повороті. На її прохання надати докази на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення інспектор патрульної поліції не реагував. За словами ОСОБА_1 працівники поліції поводились зухвало та упереджено. Звинувачення щодо наявності у неї ознак наркотичного сп'яніння на її думку є надуманими та викликані виключно неприязним ставленням працівників поліції до неї. ОСОБА_1 не заперечувала факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, пояснивши відмову тим, що побоювалась за свою безпеку. На обгрунтування вказаного зазначила, що є потерпілою у кримінальному провадженню щодо нанесення їй легких тілесних ушкоджень напередодні її хлопцем. Після її побиття, вона була змушена сісти за кермо, в стані сп'яніння. Зупинившись біля блокпосту, їй була викликана швидка допомога, разом з тим складено відносно неї протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Справа наразі розглядається в Голосіївському районному суді м. Києва. На її переконання, 02.09.2024 працівник поліції, діючи упереджено, запропонував пройти їй огляд на стан сп'яніння не за наслідками виявлення у неї ознак наркотичного сп'яніння, а тому, що виявив протокол про адміністративне правопорушення, складений раніше відносно неї, за цією ж статтею.
Захисник Баранов А.М. вказав, що належних доказів винуватості ОСОБА_1 суду не надано, останню працівники поліції зупинили безпідставно та діяли всупереч закону. Зокрема поліцейські не роз'яснили його клієнту права при розгляді справи, наслідки відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у медичному закладі, не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що в сукупності вказує на порушення закону при оформленні адміністративного матеріалу. Також захисник вказує на відсутність вказаних в протоколі, надуманих ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 . На обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні, захисник подав висновок №004642, складений 02.09.2024 об 11:00 год. щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено. Захисник Баранов А.М. просив закрити провадження у справі за відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її захисника адвоката Баранова А.М., дослідивши матеріали справи, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, суд приходить до наступного.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З даних протоколу про адміністративне правопорушення від 02.09.2024 серії ЕПР № 121468 встановлено, що 02.09.2024 о 09 год. 23 хв. водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Porsche Panamera», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Центральна, 21 у місті Києві. Факт керування транспортним засобом не заперечувався ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Так, з дослідженого відеозапису з нагрудної камери поліцейського судом встановлено, що працівник поліції, після зупинки транспортного засобу «Porsche Panamera», д.н.з. НОМЕР_2 запропонував ОСОБА_1 надати документи на перевірку та повідомив їй про порушення Правил дорожнього руху, зокрема не подання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Далі інспектор патрульної поліції роз'яснив ОСОБА_1 її права при розгляді справи, зміст ст. 63 КУ та повідомив, що відбудеться розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності. Під час цього, попросив ОСОБА_1 прибрати із землі недопалок сигарети, який вона викинула через вікно автомобіля, на що отримав відмову. Після повторного прохання прибрати за собою, інспектор поліції вказав, що кине недопалок до салону її транспортного засобу. Під час розгляду справи, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що в неї виявлені ознаки наркотичного сп'яніння та запропонував їй пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння, на що остання категорично відмовляється. В подальшому працівник поліції роз'яснює ОСОБА_1 наслідки такої відмови, на що остання, уникаючи розгляду справи, закриває транспортний засіб, повідомляє, що їй відомі її права та наслідки складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення її відсутності. На пропозицію підписати протокол про адміністративне правопорушення, відповідає відмовою та йде в невідомому напрямку. Після цього, інспектор патрульної поліції продовжує складати протокол про адміністративне правопорушення.
Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду у лікаря нарколога була викликана побоюваннями за свою безпеку, оскільки такі доводи не підтвердженні та спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом. Крім того, ні під час оформлення адміністративних матеріалів, ні на час розгляду справи, остання не зверталася із заявами на неправомірні дії працівників поліції.
Норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не роз'яснені її права та наслідки відмови від проходження огляду, спростовуються записом відеореєстратора поліцейського.
Так співробітник поліції, виявивши у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, такі як: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, не чітка мова, запідозрив перебування останньої в стані наркотичного сп'яніння. І саме з метою підтвердження чи спростування власної підозри, запропонував їй пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, що і було зафіксовано на відеозаписі з нагрудної боді камери поліцейського, на що отримав відмову.
На переконання суду, процедура проведення огляду водія на стан наркотичного/алкогольного сп'яніння є більш об'ємним поняттям, аніж сама по собі окремо відмова водія від проходження відповідного огляду. Так, процедура проведення огляду на стан сп'яніння включає в себе реакцію/відповідь водія у виді відмови/згоди пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку. Тобто, процедура огляду водія на стан сп'яніння розпочинається із пропозиції інспектора поліції, адресованої водієві, пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи ОСОБА_1 про безпідставність зупинки автомобіля під її керуванням патрульними поліції, суд вважає необґрунтованими.
В матеріалах справи міститься постанова від 02.09.2024, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не була відсторонена працівниками поліції від керування транспортним засобом, що свідчить, як про очевидну відсутність для працівників поліції будь-яких ознак сп'яніння у останньої, так і підстав для направлення водія на медичний огляд, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять будь-яких достовірних даних про те, що ОСОБА_1 , після відмови від проходження огляду на стан сп'яніння керувала автомобілем.
Викладена у протоколі суть правопорушення в частині зазначення об'єктивної сторони складу правопорушення є зрозумілою та відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно давали суду підстави для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
Доводи сторони захисту про інші порушення з боку поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу з тих підстав, що важливе значення мають не самі порушення, а їх істотність по відношенню до основних прав та свободи людини, але таких під час розгляду справи не встановлено.
Суд зауважує, що істотними порушеннями прав та свобод людини слід визнавати такі, які перешкодили чи не дали можливості особі у повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами.
Таким чином, доводи зазначені під час судового засідання не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених адвокатом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що зазначені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють один одного, є належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 за обставин, встановлених у протоколі, підтверджена в повному обсязі.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання три місяці з дня її винесення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.
Повний текст постанови складено 23.10.2024.
Суддя Ю.С.Мицик