Справа № 752/10980/23
Провадження № 2-а/752/49/24
Іменем України
26 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судових засідань Ахмеяна Б.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про оскарження постанови у справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
03 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 7052183 від 25.05.2023 року, винесену інспектором БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Мельником С.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП, закрити провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 25.05.2023 року позивачку було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, відповідно до якої вона 25.05.2023 року о 16:01:55 год. на вул. Михайла Максимовича, 4 у м. Києві на перехресті не зайняла крайнє праве положення, здійснила поворот з середньої смуги, чим порушила вимоги п. 16 ПДР України - правила проїзду перехресть.
Вважає постанову незаконною та такою, яка не відповідає обставинам справи. Вказує на те, що вимог ПДР не порушувала. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, які б підтверджували її вину. Також інспектором було порушені процесуальні права позивачки, а саме право на надання пояснень та можливість скористатися правовою допомогою.
Вказане стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 8 грудня 2023 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 16).
27.12.2023 на адресу суду від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №7052183 від 25.05.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП винесена законно та обґрунтовано. Вказує, що під час патрулювання Голосіївського району м.Києва, здійснюючи реагування на порушення ПДР на вул. М.Максимовича, екіпажом БЗС, було виявлено ТЗ «Toyota Avensis» н.з. НОМЕР_1 , який здійснив рух на перехресті праворуч, не зайнявши відповідне крайнє положення. За результатами вчиненого адміністративного правопорушення, за своїм внутрішнім переконанням, поліцейський оцінив докази, що свідчать про вчинення водієм такого проступку, виніс постанову, оформлену відповідно вимог ст. 283 КУпАП, а отже вина особи є доведеною. Доказів на підтвердження вини позивача не надав.
Посилається на те, що викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, представник подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, та свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату і час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Згідно ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Судом встановлено, що 25.05.2023 р. інспектором БЗС батальйона роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Києві Мельником С.С. винесено постанову серії ЕАС №7052183 про накладення адмінстягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 25.05.2023 р. о 16:13:06 год. у м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 4 позивач, керуючи автомобілем «Toyota Avensis» н.з. НОМЕР_1 на перехресті не зайняв крайнє праве положення, здійснив поворот праворуч з середньої смуги, чим порушив п. 16 ПДР України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділом 16 Правил дорожнього руху України врегульовано загальні правила проїзду перехресть.
Разом з тим п.10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух; напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Частиною другою статті 122 КУпАП визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Необхідною умовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, у даному випадку, є встановлення факту ненадання позивачем переваги в русі транспортному засобу, що рухався головною дорогою.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.
Зокрема, на виконання ухвали суду про призначення справи до розгляду відповідач не надав жодних доказів, що підтверджують факт того, що 25.05.2023 р. о 16:13:06 год. у м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 4 позивач, керуючи автомобілем «Toyota Avensis» н.з. НОМЕР_1 на перехресті не зайняв крайнє праве положення, здійснив поворот праворуч з середньої смуги, чим порушив п. 16 ПДР України.
Крім цього, оскаржувана постанова від 25.05.2023 року серії ЕАС №7052183 не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Доводи позивача в частині неправомірності винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення, є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до положень частини 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
З врахуванням роз'яснень рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року №596-VIII, внесені зміни в правові норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема викладено у новій редакції частину 4 статті 258 КУпАП відповідно до якої передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (далі - Інструкція).
Відповідно до пунктів 1, 2, розділу III Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції закріплено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
З наведеного вбачається, що уповноважений працівник Національної поліції має право виносити постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, розгляд яких віднесено до його компетенції, на місці вчинення адміністративного правопорушення, і вказані норми чинного законодавства спростовують доводи позивача щодо протиправного винесення оскаржуваної постанови без складення відповідного протоколу.
Водночас ч. 5 ст. 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд вважає недоведеним.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення даного позову та скасування постанови про накладення адмінстягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №7052183 від 25.05.2023 р. за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 536,80 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, ст. 122 КУПАП, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про оскарження постанови у справі про адміністартивне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,- задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адмінстягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії серії ЕАС №7052183 від 25.05.2023 року, за вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в місті Києві (код ЄДРПОУ 39856296, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КпАП України.
Суддя К.Г.Плахотнюк