Справа №705/664/19
1-в/705/460/24
18 жовтня 2024 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області подання про звільнення від відбування покарання, подане Уманським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Свинарка Уманського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засудженого 25 квітня 2023 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75, ст. 104 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,
Фахівець Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області ОСОБА_5 звернувся до суду з поданням про звільнення від покарання ОСОБА_4 , в обґрунтування зазначивши наступне.
ОСОБА_4 з 31.05.2024 перебуває на обліку в Уманському районному відділі ФДУ «Центр пробації» в Черкаській області.
09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ.
Вказаним Законом підвищено поріг кримінальної відповідальності за крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна, чим скасовано кримінальну відповідальність за вчинення таких діянь, якщо вартість викраденого майна складає менше двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з вироку, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні крадіжки 02.01.2019 на загальну суму 780,00 грн.
У зв'язку із внесеними змінами виникла необхідність у приведенні вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2023 року у відповідність у частині вирішення питання про звільнення від покарання засудженого ОСОБА_4 .
У судовому засіданні прокурор проти задоволення подання та звільнення засудженого від покарання не заперечував.
Представник органу пробації в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив письмову заяву, у якій просить суд розгляд подання проводити у її відсутність, подання підтримує та просить задовольнити.
Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомляв.
У відповідності до приписів ч.5 ст.539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Вислухавши думку прокурора та врахувавши позицію представника органу пробації, дослідивши матеріали подання та матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2023 ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185, ст. 75, ст. 76, ст. 104 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців з покладенням на нього певних обов'язків.
Згідно вироку ОСОБА_4 02.01.2019 близько 14 годин 30 хвилин за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повторно, проникли на територію домоволодіння ОСОБА_6 в АДРЕСА_2 , та в подальшому через незачинене вікно до житлового будинку та господарських споруд, діючи умисно та цілеспрямовано, викрали майно на загальну суму 780,00 грн.
Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло та інше сховище.
На час вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального Кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VІ від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Згідно ч. 3 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України №1449-VI від 04.06.2009) викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що станом на 01.01.2019 дорівнювало 192,10 грн.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
У нормах КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 25 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10, розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Злочинне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (статті 185, 190 та 191 КК) слід відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Таким чином, на час вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення кримінальна відповідальність наставала в разі, якщо вартість викраденого майна перевищувала 192,10 грн.
З 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-IX від 18.07.2024).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024) встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому Законом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2019 році складала 960,50 грн. (1921 грн. ? 50%).
Частиною 2 статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно приписів ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким Законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце декриміналізація діянь, що полягають у крадіжці майна, вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення такого діяння, що у даному випадку на 01.01.2019 становить 1921,00 грн. (960,50?2), а тому суд приходить до висновку, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2023 ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого усунено законом, оскільки вартість викраденого ним майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим ОСОБА_4 підлягає звільненню судом від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3-5, 74 КК України, ст. ст. 369, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд -
Подання - задовольнити.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.04.2023 за ч. 3 ст. 185 КК України, в зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1