Справа №712/11908/24
Провадження №1-кс/712/5021/24
21 жовтня 2024 року м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання дізнавача сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні №12024255330000255 від 13.02.2024 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
До суду звернувся дізнавач сектору дізнання Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_3 з клопотанням про отримання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, яка містить охоронювану законом таємницю.
Клопотання мотивує тим, що сектором дізнання Черкаського районного управління поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024255330000255 від 13.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.02.2024 до Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 13.02.2024, зв'язавшись з особою за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , близько 13.30 год. з власної карти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 під приводом купівлі автомобіля марки «Тойота Прадо», перерахував грошові кошти у сумі 11000 грн. на банківську карту НОМЕР_3 .
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 показав, що 12.02.2024 в пошуковому додатку «Google» віднайшов оголошення про пригон та купівлю автомобіля «Тойота Прадо». Зв?язавшись по номеру телефону НОМЕР_1 , потерпілий домовився про купівлю автомобіля із особою, яка представилась як ОСОБА_6 . Для доставки автомобіля до м. Черкаси, ОСОБА_5 повинен був переказати ОСОБА_6 завдаток в сумі 11000 грн. Наступного дня, 13.02.2024 до ОСОБА_5 в мобільному додатку «Вайбер» із номеру телефону НОМЕР_4 написав ОСОБА_6 , де попрохав у потерпілого фото його паспорта для оформлення документів. ОСОБА_5 погодився та також попросив у ОСОБА_6 його фото паспорта. Після цього, близько 13:30 год. ОСОБА_5 переказав грошові кошти в сумі 11000 грн. на банківську картку НОМЕР_3 . Відповідно до усних домовленостей вказаних осіб, ОСОБА_6 повинен був доставити до м. Черкаси вказаний автомобіль 15.02.2024. Однак, того ж дня, 13.02.2024, до ОСОБА_5 зателефонувала особа, яка представилась ОСОБА_7 із мобільного номера НОМЕР_5 , та повідомила, що йому не вистачає грошових коштів для розмитнення автомобіля, в зв?язку із чим, потерпілому ОСОБА_5 потрібно з?явитись в населений пункт ОСОБА_8 , для того, щоб передати грошові кошти. ОСОБА_5 відмовився та попросив, що йому повернули завдаток, однак особа на ім?я ОСОБА_7 відмовилась це робити.
Дізнавач зазначає, що метою отримання такої інформації є встановлення особи, яка шляхом обману заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 , у розмірі 11000 гривень.
Матеріали (документи), знаходяться у розпорядженні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та не можуть бути отримані іншим чином, ніж за відповідною ухвалою суду про здійснення тимчасового доступу у кримінальному провадженні.
В судове засідання дізнавач не з'явився, повідомлений про час та дату засідання належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник АТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, що відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом встановлено, що сектором дізнання Черкаського районного управління поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024255330000255 від 13.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.
При цьому ч. 5 ст. 132 КПК України прямо передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 1 ст. 159 КПК України передбачено, що тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Згідно з ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
При цьому ч. 2 вказаної вище статті передбачено вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, серед яких (п. 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; (п. 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Згідно з ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, а саме що речі або документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи та самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, в зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні та доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, а також неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
Отже, інформація, доступ до якої просить надати дізнавач є інформацією, яка захищена законом, а тому і доступ до неї має бути належним чином мотивований, а необхідність у ньому має стверджуватись належними доказами.
Частиною 5 ст. 132 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до правових позицій Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).
Між тим, до клопотання не надано доказів того, що з банківського рахунку потерпілого було здійснено переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з положенням ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Положення ст. 26 КПК України наголошують на тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 в справі № 6-рп/2001, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Частиною першою статті 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність наданих доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 159-166 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1