Справа № 592/14693/24
Провадження № 1-в/592/449/24
23 жовтня 2024 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у режимі відеоконференції клопотання начальника Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» ОСОБА_6 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суховерхівка Буринського району Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, пенсіонера, до засудження зареєстрованого та фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- засудженого 08.09.2023 Буринським районним судом Сумської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі,
про приведення вироку засудженого у відповідність до нового закону,
встановив:
03.09.2024 начальник Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» звернувся до суду із заявою про приведення вироків засудженого ОСОБА_4 , 1950 р.н., у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі - Закон №3886-ІХ).
Засуджений та його захисник у судовому засіданні клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Прокурор у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
ОСОБА_4 засуджений вироком Буринського районного суду Сумської області від 08.09.2023 за ч. 4 ст. 185, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 09.10.2023.
Згідно з вироком Буринського районного суду Сумської області від 08.09.2023, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Цим вироком ОСОБА_4 засуджений за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілому на суму 1713,00 грн, а також за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану, повторно, поєднане з проникненням в інше приміщення, із заподіянням матеріальної шкоди потерпілому на суму 1158 грн 98 коп. Події обох епізодів злочину відбулись у листопаді 2022 року.
Водночас, Верховна Рада України 18.07.2024 ухвалила Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09.08.2024.
Відповідно до Закону №3886-ІХ, стаття 51 КУпАП була викладена в новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
За ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
На переконання суду, внесення згаданих вище змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, адже ці зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібну крадіжку, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.
Зважаючи на викладене, фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи.
Неоподатковуваний мінімум, в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Тобто, два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2022 ця сума становила 2481,00 грн.
Отже, ОСОБА_4 згідно з вироком Буринського районного суду Сумської області від 08.09.2023 завдав матеріальної шкоди за кожним епізодом крадіжки окремо на суму, що менша ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння кожного епізоду крадіжки.
З огляду на викладене, діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 вироком Буринського районного суду Сумської області від 08.09.2023, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
При цьому на стадії виконання вироку суд не може вирішити питання щодо наявності підстав вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України (перекваліфікації його дій), адже прийняття такого рішення можливе лише відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України під час судового провадження, а його постановлення в порядку ст. ст. 537, 539 КПК України не передбачено.
Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку з зазначеним, суд приходить до висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останній підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
За таких обставин, клопотання начальника Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» ОСОБА_6 стосовно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-ІХ, суд
постановив:
клопотання начальника Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» ОСОБА_6 стосовно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Буринського районного суду Сумської області від 08.09.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити з Державної установи «Сумська виправна колонія (№116)».
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1