Справа № 576/2166/24
Провадження № 2/576/493/24
23 жовтня 2024 року м. Глухів
Глухівський міськрайонний суд Сумської області
суддяУсенко Л.М.
секретар судового засіданняБірюк О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу№ 576/2166/24
за позовомОСОБА_1
до Глухівської міської ради
провизнання права власності на частку у спільному майні подружжя
учасники справи та представники:не викликались
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до Глухівської міської ради, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 18.06.2011 між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час шлюбу вони з чоловіком придбали житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
16.04.2013 шлюб розірвано, спільних дітей немає.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємці відсутні, у зв'язку з чим позов заявлений до міської ради, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Посилаючись на те, що будинок є спільною сумісною власністю подружжя як набутий в період перебування в зареєстрованому шлюбі, а відтак підлягає поділу, просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку з надвірними господарськими, побутовими будівлями жилою площею 36,6 кв.м, загальною площею 54,8 кв.м № 2 та на земельної ділянки площею 0,0941 га, кадастровий номер 5910300000:01:006:0079, розташовані на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву. Сторонам роз'яснено право та порядок звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, своїм правом надати відзив не скористався.
Жодна зі сторін не направила клопотання про розгляд справи з викликом у судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
З 18.06.2011 по 16.04.2013 позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами. Після розірвання шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 (а.с.7,12).
02.11.2011, перебуваючи у шлюбі з позивачкою, ОСОБА_2 уклав договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними господарськими та побутовими будівлями та земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8).
Згідно з договором купівлі-продажу на вказаній земельній ділянці знаходиться один житловий будинок жилою площею 36,6 кв.м, загальною площею 54,8 кв.м, та надвірні будівлі: погріб і огорожа.
Земельна ділянка площею 0,0941 га надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, має кадастровий номер 5910300000:01:006:0079.
Позивачка як дружина ОСОБА_2 надала свою згоду на придбання вищевказаного нерухомого майна.
У відповідності до ст. 182 Цивільного кодексу України (у редакції, що була чинною на день укладення договору) договір підлягав державній реєстрації в БТІ та органах Держкомзему.
Спірний житловий будинок зареєстрований в КП Глухівське БТІ та рахується за ОСОБА_2 (а.с. 15-27), а також внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відомості про спірну земельну ділянку наявні лише в договорі купівлі - продажу, в реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 5910300000:01:006:0079 не зареєстрована, відомості про реєстрацію договору купівлі-продажу в Держкомземі суду не надані.
Із копії будинкової книги для прописки громадян, що мешкають в буд. АДРЕСА_1 , вбачається, що з 29.11.2011 там зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9-11).
12.12.2018 позивач повторно вийшла заміж, змінивши прізвище на ОСОБА_7 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с.13,14). Відомості про відкриття спадкової справи та видачу свідоцтв про право на спадщину суду не надані, за твердженням позивача померлий ОСОБА_2 не мав спадкоємців.
Суть даного позову зводиться до того, що позивач бажає впорядкувати належне їй майно, що придбане у зареєстрованому шлюбі та відповідно є спільною власністю подружжя. Однак, через смерть колишнього чоловіка, який не мав спадкоємців, вимушена звернутися до суду.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, судам роз'яснено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України.
Отже, спірне домоволодіння являється спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_2 .
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку. Тобто діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована у випадку оспорення одним із подружжя поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом не встановлено, що позивачка та ОСОБА_2 мали який-небудь спір щодо розподілу будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним. Із технічного паспорта, виготовленого безпосередньо перед зверненням із цим позовом, вбачається, що будинок зареєстрований на ОСОБА_2 в цілому, частки в натурі не виділені. Наявності судових спорів з Державного реєстру судових рішень також не вбачається. ОСОБА_1 з 29.11.2011 до цього часу зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 не оспорює рівність часток у спільному сумісному майні з ОСОБА_2 та просить визнати за нею право власності саме на частину спірного майна.
Враховуючи вищевикладене суд погоджується із тим, що частки подружжя у спірному майні є рівними, тобто по , а також не вбачає порушення прав позивачки щодо користування спільним майном з боку ОСОБА_2 .
Разом із цим, згідно ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п. 1.1 глави 11 «Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок) у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Таким чином позивачка, яка являється колишньою дружиною померлого ОСОБА_2 , мала звернутись до нотаріуса з відповідним повідомленням про врахування належності частини спадкового майна до спільної сумісної власності подружжя, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним, оскільки розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 71 Закону України «Про нотаріат», п. 4.3 глави 1 Розділу 2 Порядку).
З вищевикладеного вбачається що, чинним законодавством визначений позасудовий порядок врегулювання оформлення права власності на відповідну частку у спільному майні подружжя, тим з подружжя (колишнього подружжя), який пережив померлого. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості про звернення до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Тому суд приходить до висновку, що позов заявлений передчасно.
Крім цього, доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачем будь-яких прав позивача матеріали справи не містять, позовні вимоги також не направлені на які-небудь дії з боку відповідача на користь позивачки.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на відсутність спадкоємців та знаходження спірного нерухомого майна на території Глухівської міської ради. Однак, частина будинку АДРЕСА_1 належить позивачці незалежно від смерті іншого співвласника та не є частиною спадкової маси. В той же час докази того, що відповідач претендує на частину спадковго майна як орган місцевого самоврядування суду також не надані.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення, невизнання чи оспорювання її прав Глухівською міською радою щодо частки у спільно набутому за час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_2 майні, а також не вчинено дій для вирішення долі вказаного майна у позасудовому порядку у відповідності до Закону України «Про нотаріат». За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, п. 2 ч. 6 ст. 19, 81, 141, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 23 жовтня 2024 року.
Суддя Л.М. Усенко