22.10.2024 Справа №607/8255/24 Провадження №1-в/607/395/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
та представника органу прбації ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі подання Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області про приведення у відповідність до чинного законодавства судового рішення стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 05 червня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень,
Тернопільський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області звернувся в суд із поданням про приведення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року відносно ОСОБА_5 у відповідність із Законом України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
В обґрунтування подання посилається на те, що згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Водночас 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, яким усунена караність вчиненого ОСОБА_5 діяння за ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні представник органу пробації та прокурор подання підтримали, просили звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання в частині засудження останнього за ч. 4 ст. 185 КК України у зв'язку із декриміналізацією кримінального правопорушення.
Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився з невідомих суду на те причин, хоча про місце та час розгляду клопотання повідомлявся судом належним чином, що не перешкоджає проведенню судового розгляду згідно ч. 5 ст. 539 КПК України.
Розглянувши подання, дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи думку представника органу пробації та прокурора, суд вважає, що подання обґрунтоване та підлягає задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 року (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на вказане кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Так, судом встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
- за ч. 4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року стосовно засудженого ОСОБА_5 набрав законної сили 08 липня 2024 року та надійшов для виконання до Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області 18 липня 2024 року.
Згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 вересня 2024 року за поданням органу пробації вирішено розстрочити ОСОБА_5 виплату несплаченої суми штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, призначеного за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року, строком на десять місяців, а саме по 1700 (одній тисячі сімсот) гривень щомісячно з моменту набрання ухвалою суду законної сили. Ухвала суду набрала законної сили та направлена на виконання 27 вересня 2024 року. При цьому у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості щодо сплати ОСОБА_5 суми штрафу, призначеної згідно вироку суду.
Із вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого в умовах воєнного стану. Вказаними діями ОСОБА_5 , які були вчинені 08 лютого 2024 року, було завдано матеріальної шкоди на суму 192,00 грн., 174,00 грн., 30,00 грн., 169,99 грн., 17,00 грн., 9,00 грн., 117,00 грн., 88,00 грн., 110,00 грн., 210,00 грн., 295,00 грн., 263,10 грн.
В свою чергу слід зазначити, що неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2024 року складає 1514,00 грн. (3028,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1514,00 грн. х 2=3028,00 грн.
Таким чином сума завданої матеріальної шкоди на момент скоєння ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2024 рік, тобто 3028,00 грн.
Відтак, на ОСОБА_5 в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України поширюється дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-IX від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року, та яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Таким чином під час судового розгляду даного подання встановлено підстави, передбачені ч. 2 ст. 74 КК України, для негайного звільнення засудженого ОСОБА_5 від покарання, призначеного за вироком суду в частині засудження за ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку із усуненням караності діяння.
Водночас вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України. Так як ч. 1 ст. 357 КК України не підпадає під декриміналізацію, тому ОСОБА_5 слід вважати засудженим згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ст.58 Конституції України, ст.5, 74 КК України, ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, суд,
Подання Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області - задовольнити.
Привести вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа №607/8255/24) від 05 червня 2024 відносно ОСОБА_5 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року.
ОСОБА_5 звільнити від призначеного згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Роз'яснити засудженому, що від покарання або його частини, що їх особа законно відбула на підставі вищевказаного вироку суду до декриміналізації злочину, він не може бути звільнений, а понесені особою правообмеження у цьому разі не підлягають відшкодуванню чи компенсації.
Вважати ОСОБА_5 засудженим згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2024 року за ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддя ОСОБА_1