22.10.2024 Справа №607/21900/23 Провадження №1-в/607/338/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
представника органу пробації ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі подання начальника Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 про приведення судового рішення у відповідність до чинного законодавства стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку терміном на 1 (один) рік, та покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України, -
До Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло подання начальника Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.12.2023, згідно якого ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку терміном на 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В обґрунтування подання зазначила, що набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», №3886-ІХ від 18.07.2024, яким усунена караність вчиненого ОСОБА_6 діяння.
Засуджений ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду подання повідомлявся судом належним чином. На підставі ст. 539 КПК України суд заслухавши думку учасників судового засідання, вважає за можливе продовжити розгляд подання у відсутності засудженого ОСОБА_6 , який не з'явився.
Представник Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_4 у судовому засіданні подання підтримала та просить його задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подання підтримала та просить його задовольнити у зв'язку з декриміналізацією вчиненого ОСОБА_6 діяння.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, ознайомившись із матеріалами справи, суд приходить до такого висновку.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі - Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на вказане кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Під час судового засідання встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду від 05.12.2023, ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку терміном на 1 (один) рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирок набрав законної сили 05 січня 2024 року, та прийнятий до виконання Тернопільським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області - 18 січня 2024 року. Тобто, іспитовий строк, встановлений засудженому ОСОБА_6 на даний час не закінчився та останнього не звільнено від призначеного йому покарання.
Крім цього за змістом вказаного вироку з'ясовано, що ОСОБА_6 16.09.2023 своїми діями спричинив матеріальну шкоду на суму 1277,00 грн. В свою чергу слід зазначити, що неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року складав 1342,00 грн. (2684 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342 грн. х 2=2684 грн.
Таким чином сума завданої матеріальної шкоди на момент скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2023 рік, тобто 2684 грн.
Відтак, на засудженого ОСОБА_6 поширюється дія Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року, та яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Таким чином, під час судового розгляду даного подання встановлено підстави, передбачені ч.2 ст.74 КК України, для негайного звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного судом покарання.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що подання начальника Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області є обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ст.58 Конституції України, ст.5, 74 КК України, ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, суд,
Подання начальника Тернопільського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_5 - задовольнити.
Привести вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (справа №607/21900/23) від 05.12.2023 відносно ОСОБА_6 , у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 грудня 2023 року, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Роз'яснити засудженому, що від покарання або його частини, що їх особа законно відбула на підставі вищевказаного вироку суду до декриміналізації злочину, він не може бути звільнений, а понесені особою правообмеження у цьому разі не підлягають відшкодуванню чи компенсації.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний Тернопільської області протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1