Центральний районний суд м. Миколаєва
54607, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, inbox@ct.mk.court.gov.ua
490/9191/24
нп 1-кс/490/4095/2024 У Х В А Л А
21.10.2024р. слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ УСБ України в Херсонській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, засудженої 04.04.2024р. Херсонським міським судом Херсонської області за ч. 2 ст. 111-1 КК України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
СВ УСБ України в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024230000000123 від 06.03.2024р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 21.10.2024р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Згідно повідомлення ОСОБА_6 , фактично проживаючи в сел. Приозерне Херсонського району Херсонської області,будучи достеменно проінформованою та розуміючи факт захоплення м. Херсона та Херсонської області збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що м. Херсон та Херсонська область є невід'ємною складовою частиною України, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією України та законами України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2022 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у смт. Білозерка Херсонської області, прийняла пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування представників окупаційної адміністрації держави-агресора - рф та діючи умисно, добровільно зайняла керівну посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій - головного бухгалтера т.зв. «Управління праці і соціальної політики Херсонського району Херсонської області» у незаконному та підконтрольному окупаційній адміністрації держави-агресора органі влади, а саме «Управлінні праці і соціальної політики Херсонського району Херсонської області», яку обіймала до 01.09.2022, тобто до реорганізації незаконно створеного органу влади в «Управління праці і соціальної політики Білозерського муніципального округу Херсонської області».
ОСОБА_6 , обіймаючи протягом вказаного вище періоду часу посаду головного бухгалтерат.зв. «Управління праці і соціальної політики Херсонського району Херсонської області» тобто у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі влади, діючи умисно,виконувала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, зокрема: керівництво підпорядкованими працівниками, ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності Управління, нарахування та виплата заробітної плати працівникам Управління, видача громадянам соціального забезпечення від окупаційної влади про що складала відповідні документи.
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши в обґрунтування клопотання, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших фігурантів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність у якій підозрюється.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрювана у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання. Пояснила, що до війни працювала головним бухгалтером. 30.05.2021р. звільнилась. Вже після повномасштабного вторгнення рф на територію України, в серпні місяці, ОСОБА_6 попрохала її знайома, яка працювала в "Управлінні праці і соціальної політики Херсонського району Херсонської області" допомогти їй із бухгалтерським обліком, на що остання погодилась. Однак в подальшому сталось так, що подруга виїхала до Польщі, а представники окупаційної адміністрації привели ОСОБА_6 до їх голови адміністрації, де стояли два озброєні чоловіки та під погрозами змусили співпрацювати. ОСОБА_6 погодилась працювати касиром і видавати гроші, однак одразу попередила, що не буде приймати участі у жодних заходах. Таким чином ОСОБА_6 займалась видачею соціальних виплат та заробітної плати з каси. Підлеглих у розпорядження не мала. Організаційно-розпорядчими функціями не була наділена. Її заробітна платня становила 100 000 російських рублів. Трудової книжки або посвідчення їй не видавали, наказ про призначення на посаду не підписувала. Взагалі не було жодної організації трудового процесу, кошториси робились "задніми" числами, їй лише дали ключі, щоб могла потрапити на робоче місце.
Після деокупації частини Херсонської області, коли представники окупаційної адміністрації втекли, у касі залишалась досить значна кількість грошових коштів - близько 2 млн. рублів, таким чином ОСОБА_6 продовжувала видавати їх персоналу.
Окрім того ОСОБА_6 додала, що за вказані обставини вже була засуджена Херсонським міським судом Херсонської області та їй призначено покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування на строк 10 років.
Захисник просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту з огляду на недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, приходжу до наступних висновків.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" зазначив, що факти які викликають підозру не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Так, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, який є тяжким, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
В аспекті причетності ОСОБА_6 до роботи у незаконному та підконтрольному окупаційній адміністрації держави-агресора органі влади така підозра на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджується: показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, проведеними за участі свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколом огляду від 27.03.2024 приміщення управління соціальної політики ХРД(В)А, за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено оригінали документів, підписаних ОСОБА_6 як головним бухгалтером «Управления труда и социальной политики Херсонского района Херсонской области»; протоколом огляду від 25.04.2024 офіційного сайту «Адміністрації Херсонської області», на якому розміщено указ т.зв. «Главы ВГА Херсонской области» (мовою оригіналу - російською) від 12.05.2022 № 018-р «О структуре органов исполнительной власти» (мовою оригіналу - російською), де зазначено, що у структурі органів виконавчої влади окупаційної адміністрації м. Херсона утворено «Департамент труда и социальной политики» (мовою оригіналу - російською); висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/122-24/2168-ПЧ від 30.04.2024, відповідно до якої в наданих на дослідження документах підпис від імені «главного бухгалтера Управления труда и социальной политики Херсонского района Херсонской области В.В. Соловей» виконані ОСОБА_6 ; власними поясненнями підозрюваної у судовому засіданні; матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Таким чином, оскільки із вказаних доказів вбачається, що у стороннього спостерігача дійсно може сформуватися добровільне припущення про причетність ОСОБА_6 до діяльності окупаційної адміністрації, за такого підозра формально є обґрунтованою.
Згідно положень, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, та зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку рівню обґрунтованості підозри на предмет вагомості зібраних органом досудового розслідування доказів, які підтверджують підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, слідчий суддя враховує наступне.
Так, з протоколу допиту свідка ОСОБА_7 вбачається, що остання лише бачила ОСОБА_6 у приміщенні окупаційної адміністрації, зокрема у черзі на прийом до окупаційного керівництва та на зборах бухгалтерів. Однак її пояснення щодо займаної ОСОБА_6 посади ґрунтуються на припущеннях, оскільки про виконання організаційно-розпорядчих функцій останньої/наявності підлеглих - не вказує.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_8 вбачається, що останній взагалі не була відома займана ОСОБА_6 посада та посадові обов'язки - "за моїми догадками, адже я не бачила її документів та заяви на прийняття на роботу, то між собою ми догадувались, що ОСОБА_14 виконує обов'язки головного бухгалтера". Більше того свідок ОСОБА_8 категорично вказує, що ОСОБА_6 у своєму підпорядкуванні підлеглих не мала.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_9 вбачається, що остання безпосередньо не знала, яку посаду займала ОСОБА_6 . Лише з особистих бесід з іншими працівниками їй стало відомо, що ОСОБА_6 є головним бухгалтером. З наявності у ОСОБА_6 особистого кабінету, та характеру її роботи - відповідальності за видачу грошей працівникам та ведення відповідної документації, ОСОБА_9 припустила, що ОСОБА_6 є головним бухгалтером. Окрім того ОСОБА_9 не бачила та не чула щоб ОСОБА_6 давала комусь із працівників вказівки та розпорядження.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_10 вбачається, що на зборах окупаційної адміністрації ОСОБА_6 представили як головного бухгалтера. Під час роботи ОСОБА_6 виконувала усі дії, характерні для даної посади. Однак з пояснень даного свідка вбачається, що остання безпосередньо документів про призначення ОСОБА_6 на посаду та її посадових обов'язків не бачила. Висновки про займану посаду зробила з власного спостереження за виконуваними ОСОБА_6 видами роботи.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_11 вбачається, що останній відомо про займану ОСОБА_6 посади головного бухгалтера лише з особистих бесід з іншими працівниками та здогадках, які ґрунтуються на особистих спостереженнях за видами виконуваних ОСОБА_6 робіт.
З протоколу допиту свідка ОСОБА_12 вбачається, що останній відомо про займану ОСОБА_6 посади головного бухгалтера лише з особистих бесід з іншими працівниками. Одного разу бачила її прізвище у графі "Головний бухгалтер".
З протоколу допиту свідка ОСОБА_13 вбачається, що остання вказує про те, що ОСОБА_15 виконувала більше функції касира, аніж бухгалтера. Жодних документів, де фігурувала б ОСОБА_6 як головний бухгалтер, не бачила.
Доданий до клопотання висновок почеркознавчої експертизи № СЕ-19/122-24/2168-ПЧ від 30.04.2024, згідно якого в наданих на дослідження документах підпис від імені «главного бухгалтера Управления труда и социальной политики Херсонского района Херсонской области ОСОБА_6 » виконані ОСОБА_6 самостійно не підтверджує виконання останньою функцій головного бухгалтера та притаманних даній посаді організаційно-розпорядчих дій. Особливо зважаючи на те, що слідством не були встановлені ані наказ про призначення ОСОБА_6 на посаду, ані її посвідчення, ані посадових обов'язків за її підписом.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що хоча підозра щодо ОСОБА_6 є обґрунтованою, однак мінімально, зважаючи на вкрай низьку вагомість зібраних доказів.
Мотивуючи необхідність обрання підозрюваній виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор вказав про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших фігурантів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність у якій підозрюється.
Оцінюючи наявність наведених ризиків, слідчий суддя виходить з наступного.
Хоча підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України є формально обґрунтованою та дійсно санкція передбачає суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, однак судом враховуються обставини вчинення ОСОБА_6 протиправних дій під примусом та погрозами, невиконання організаційно-розпорядчих функцій при окупаційній адміністрації, що слідством наразі не спростовано.
Окрім того береться до уваги, що з моменту деокупації м. Херсон та правобережної частини Херсонської області усі особи, які були причетні до вчинення протиправних дій, та які мали намір ухилитися від покарання, вже об'єктивно виїхали на інші тимчасово окуповані території або до території рф. В цей же час ОСОБА_6 , будучи повідомленою про підозру у вчиненні злочину, усвідомлюючи тяжкість покарання, не вжила жодних заходів до переховування. Навпаки, не будучи затриманою в порядку ст. 208 КПК України, самостійно з'явилась до суду з метою розгляду клопотання слідчого про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Додатково про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_6 має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки; ані слідчим, ані прокурором не надано доказів того, що остання має родичів за кордоном або на території держави-агресора, або що вона має достатньо грошових коштів для тривалого переховування.
Вказані обставини навіть теоретично нівелюють ризик переховування підозрюваної.
З огляду на те, що більшість свідків у даному кримінальному провадженні підтверджують лише факт роботи ОСОБА_6 при окупаційній адміністрації (чого власне остання і не приховує), однак жоден зі свідків безпосередньо не бачив документів, які підтверджують займану ОСОБА_6 посаду, її посадові обов'язки, наявність підлеглих. Загалом пояснення свідків ґрунтуються на здогадках та припущеннях. Решта пояснень свідків навпаки виправдовують підозрювану.
Виходячи з викладеного є незрозумілим з якою метою підозрювана може впливати на свідків, за такого ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є також недоведеним.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення взагалі є надуманим, необґрунтованим та недоведеним жодним матеріалом провадження.
Окрему увагу суд приділяє поясненням ОСОБА_6 та її захисника про те, що останню вже було засуджено вироком від 04.04.2024р. Херсонського міського суду Херсонської області за ч. 2 ст. 111-1 КК України за аналогічними обставинами протиправних дій, які є предметом даного досудового розслідування, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Так, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Право не бути притягненим до суду або покараним двічі за одне й те саме діяння також закріплено в ч. 1 ст. 4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - нікого не може бути вдруге притягнуто до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави. Жодних відступів від положень цієї статті не допускається на підставі ст. 15 Конвенції.
Таким чином, застосування заходів кримінально-правового впливу (кримінальна відповідальність) до особи на підставі того ж самого правопорушення, за яке вона уже зазнала стягнення, порушує принцип non bis in idem ("двічі за одне й те саме не карають"), передбачений ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.04.2020 у справі № 397/1694/14-к.
У п. 132 справи "А та Б проти Норвегії" (рішення ЄСПЛ від 15.12.2016) зазначено, що матеріальні критерії для визначення того, чи існує досить тісний зв'язок за суттю, включають у себе: чи переслідують різні провадження взаємодоповнюючі цілі і, таким чином, стосуються не тільки in abstrakto, але й in concreto, різних аспектів соціально неправомірної поведінки; чи є подвійність провадження передбачуваним наслідком (як в законодавстві, так і на практиці) одного і того ж оспорюваного діяння (idem); чи проводяться паралельні провадження таким чином, щоб уникнути, наскільки це можливо, будь-якого дублювання в збиранні, а також оцінці доказів шляхом належної взаємодії між різними компетентними органами з тим, щоб факти, встановлені в одному провадженні, також використовувалися в іншому провадженні; і, перш за все, чи враховується санкція у першому завершеному провадженні в тих провадженнях, які завершуються пізніше з тим, щоб особа, якої вони стосуються, не несла надмірний тягар.
В даному випадку, з пояснень сторони захисту, вбачається, що в основу підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні №22024230000000123, були покладені ті ж факти, обставини та її дії, на підставі яких її вже було засуджено 04.04.2024р. вироком Херсонського міського суду Херсонської області за ч. 2 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах влади та місцевого самоврядування на строк 10 років.
Слідчим до матеріалів клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу копія такого вироку не була долучена. Прокурором у судовому засіданні повідомлені стороною захисту обставини не були заперечені або спростовані.
Таким чином, у разі доведеності порушення положень ст. 61 Конституції України при реєстрації та розслідуванні кримінального провадження №22024230000000123 відносно ОСОБА_6 , вбачається, що в подальшому остання підлягатиме визнанню невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та виправданню. Наведене лише зайвий раз підкреслює формальність повідомленої ОСОБА_6 підозри та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Резюмуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом серед усіх запобіжних заходів, передбачених КПК України. Законодавчою ініціативою було внесено зміни до ст. 176 КПК України, та її доповнено ч. 6, згідно якої "під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті".
Зазначені зміни зумовлені необхідністю у підвищенні ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, як термінової реакції на повномасштабні військові дії, які розпочала Російська Федерація проти України.
Слідчий суддя погоджується із важливістю на необхідністю боротьби із пособництвом державі-агресору як явищем, що підриває національну безпеку України та становить безпосередню загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності, конституційного ладу та іншим національним інтересам України.
Поряд із цим, враховує, що свобода є одним із наріжних каменів демократичного врядування і статусу особи, яка передбачає межі, які не можна порушувати ні за яких обставин. Завданням слідчого судді є здійснення правового контролю в кожному випадку - зважувати, чи не порушені ці межі, крім формальних правових критеріїв, на основі реальності та розуму. В іншому випадку можлива ситуація, коли право перетвориться в свою протилежність, і замість того, щоб структурувати систему суспільних відносин, приводити її у порядок, призведе до свавілля.
В даному випадку, проаналізувавши зібрані в ході досудового розслідування докази, інші додані до клопотання матеріали, позиції сторін обвинувачення та захисту, слідчий суддя встановив, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України є формально обґрунтованою; ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними. Зважаючи на наявність підстав вважати про можливе порушення вимог ст. 61 Конституції України при розслідуванні даного кримінального провадження, сукупність таких обставин може свідчити про неефективність (певною мірою навіть формальний та вибірковий підхід) розслідування кримінального провадження, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 194 КПК України, є підставою до відмови у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.
Оскільки підозра формально є обґрунтованою, то вважаю необхідним на підставі ст. 194 ч. 3 КПК України покласти на підозрювану обов'язок щодо явки до суду, прокурора та до слідчого у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 183, 196 КПК України, -
В задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Покласти на ОСОБА_6 відповідно ст. 194 ч.3 КПК України обов'язок прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та до слідчого у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1