490/8789/24 23.10.2024
нп 1-в/490/197/2024
Центральний районний суд міста Миколаєва
Справа № 490/8789/24
23 жовтня 2024 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Велика Мечетня Кривоозерського району Миколаївської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , наразі утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» за адресою м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, буд. 5,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_3 ,
встановив:
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його в порядку ч. 2 ст. 74 КК України від відбування покарання, призначеного вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022, зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2022.
Клопотання мотивовано тим, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», відповідно до якого викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.51 КУпАП. Якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.51 КУпАП.
Прокурор проти задоволення клопотання не заперечував, вважав за можливе звільнити засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022, зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2022, у зв'язку із усуненням Законом № 3886-ІХ від 18.07.2024 караності діяння, за яке особа засуджена.
Засуджений клопотання підтримав у повному обсязі, просив звільнити його від відбування покарання у зв'язку з усуненням караності діяння.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Засуджений ОСОБА_3 наразі утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» за адресою м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, буд. 5, оскільки вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2022 (справа № 479/423/22), яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили; апеляційне провадження триває.
Вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні 08.02.2022 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, (вартість викраденого майна становить 880,00 грн.) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 24.09.2015, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки два місяці.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2022 вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022 стосовно ОСОБА_3 змінено, а саме: виключено посилання суду першої інстанції на призначення покарання із застосуванням ст.71 КК України; постановлено вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 КК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення, що передбачено ч. 6 ст. 3 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для цілей адміністративного та кримінального законодавства, в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, що відповідно до пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV ПК України дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 01 січня звітного податкового року для будь-якого платника податку.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021, з 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.
Закон №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» набув чинності 09.08.2024; відповідно до якого був збільшений поріг для кримінальної відповідальності за крадіжку. Відповідно до положень вказаного Закону викрадення чужого майна стало кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна становить понад два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 51 КУпАП України, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних розмірів доходів громадян.
Таким чином, наразі кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Конституційний Суд України в рішенні від 19.04.2000 № 6-рп/2000 (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) розтлумачив положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної дії у часі кримінально-правової норми, яка пом'якшує або скасовує відповідальність особи, вказавши, що це стосується випадків: коли в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочину якісь альтернативні суспільно-небезпечні наслідки; обмежено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження форми вчинення злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Таким чином, кримінальне правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_3 був засуджений вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022 наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - двох неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Ураховуючи викладене вище, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_3 , усунуто, суд приходить до висновку про наявність підстав для негайного звільнення засудженого в порядку ч. 2 ст. 74 КК України від відбування покарання, призначеного вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022, зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2022.
Керуючись ст. ст. 5, 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
- клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання призначеного вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022, зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2022, в порядку ч. 2 ст. 74 КК України, задовольнити;
- на підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання за вироком Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06.09.2022, зміненого ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06.12.2022.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1