490/4444/24
нп 2-а/490/91/2024
09 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі
головуючого судді - Чулуп О.С.
при секретарі судових засідань - Ребрина Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_2 № 352 від 21.05.2024 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 21.05.2024 року відносно нього було винесено постанову № 352 якою визнано позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач вважає дану постанову незаконною та необгрунтованою. Так позивач вказує, що він 20.05.2024 року прибув до Центрального РТЦК з метою оновити свої облікові дані та подати заяву про отримання військово-облікового документа. Під час спілкування з військовим у приміщенні Центрального РТЦК ОСОБА_1 повідомив, що військовий квиток йому взагалі не видавався. Під час навчання у СШ № 13 м. Миколаєва позивач перебував на обліку у Центральному військоматі. Позивач вказує, що приблизно в 1997 році отримав приписне посвідчення, яке втратив приблизно у 2020 році при переїзді. Крім того, позивач вказує, що форма військово-облікового документа про який йдеться у ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» була затверджена лише 18.05.2024 року, а тому 20.05.2024 ОСОБА_1 не мав можливості його мати при собі. Крім того позивач вказує, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач також пояснив суду, що його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за втрату військово-облікового документу та ним було сплачено штраф, а тому зазначає, що він не може бути повторно притягнутий за вказане правопорушення.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, надав суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що позивач своїм правом на оскарження постанови до ІНФОРМАЦІЯ_3 не скористувався, а тому ІНФОРМАЦІЯ_4 не є належним відповідачем у даній справі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.
Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.
Указом ПрезидентаУкраїни від24.02.2022№ 69/2022«Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Посилання позивача на те, що відповідачем було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки про адміністративне правопорушення та постанову винесено в один і той самий день суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Положення КУпАП передбачають обов'язок особи, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи відносно неї. Метою такого повідомлення є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності,про час та місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.
Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Вказаною статтею встановлено строк, протягом якого повинен бути здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак КУпАП не встановлює строку, який повинен сплити після складення протоколу по справі про адміністративне правопорушення до моменту, коли уповноважена особа може здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто КУпАП не забороняє можливість здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення у день складення протоколу про адміністративне правопорушення, за умови, що особа знає про розгляд такої справи. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, задля можливості реалізації наданих їй процесуальних прав.
В даному випадку розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився за участю позивача. Тобто позивачу забезпечено право бути присутнім при розгляді справи про адміністративне правопорушення та вирішенні питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, з постанови вбачається, що під час розгляду справи ОСОБА_1 військово-обліковий документ в нього відсутній, свою провину визнає та винен, що не займався питанням стосовно отримання військово-облікового документа раніше.Доказів подання клопотання про перенесення розгляду справи позивачем до суду не надано. Обставин позбавлення позивача можливості реалізації ним визначених ст. 268 КУпАП прав судом не встановлено та доказів цього позивачем до суду не надано.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про дотримання відповідачем вимог КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Доказів того, що позивач мав намір отримати військово-обліковий документ матеріали справи також не містять.
Крім того, суд не бере до уваги доводи позивача, що його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за втрату військово-облікового документу, оскільки доказів щодо вказаних обставин позивач не подав.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і необґрунтованими, в їх задоволенні необхідно відмовити.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд -
вирішив:
Постанову № 352 від 21.05.2024 року тимчасового виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 майора ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - залишити без змін, позовну заяву ОСОБА_1 про скасування постанови № 352 від 21.05.2024 року - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.272 КАС України.
Рішення може бути оскаржено до Пятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя