Справа № 489/6468/24
Провадження № 2-а/489/84/24
Іменем України
23 жовтня 2024 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі
головуючого судді Костюченка Г.С.,
при секретарі Савкоівої К.А.,
розглянувши в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
02 вересня 2024 позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 2898421 від 23.08.2024 року, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Із оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною та необґрунтованою. В оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази порушення Правил дорожнього руху, а також не повно з'ясовані та не враховано всіх обставин, що мають значення для справи.
В оскаржуваній постанові відсутнє зазначення технічного пристрою за допомогою якого, зафіксовано ніби- то порушення ПДР ОСОБА_1
Процедура розгляду справи не відповідала вимогам законодавства України, КУпАП.
Так, розгляд справи було проведено патрульним поліцейським старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , але оскаржувана постанова складена та підписана рядовою поліції ОСОБА_3 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.09.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) учасників справи.
Від представника відповідача 04 жовтня 2024 надійшов відзив, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача наголошує, що фіксація порушення була здійснена на відео реєстратор службового автомобілю файл - 2024-08-23 00:00:18, при цьому яким саме пристроєм зафіксовано порушення не зазначено. Представником відповідача до відзиву також долучений оптичний диск із відофайлами з БК патрульних поліцейських № 471142, 471054.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив..
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 23 серпня 2024 року о 20 год. 25 хв. за адресою: м.Ізмаїл, пр. Незалежності, 25/1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYTA CAMRY, державний номер НОМЕР_1 , рухався без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, чим порушив п. 19.1 а ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Внаслідок цього, 23 серпня 2024 року постановою інспектора Управління патрульної поліції Одеської області Краснощек К.Е. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 19.1 (А) Правил зазначено у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла;
Відповідно до ч. 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно із приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами частини першої статті 72 КАС України визначено, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частин першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною першою ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У даному випадку предметом доказування є факт не ввімкнення позивачем фар ближнього світла у темну пору доби.
З матеріалів справи слідує, що факт руху автомобіля, яким керував позивач та порушив вимоги п.19.1 А ПДР підтверджується відео з відео реєстратора службового автомобілю файл - 2024-08-23 00:00:18.
Разом з тим зазначене відео не містить доказів наявності скоєного правопорушення, позивач рухався з ввімкненим ближнім світлом фар, а пора доби була не темна.
До відзиву представником також було надане відео з фіксацією переслідування автомобіля. Відеозапис наданий суду відповідачем з записом руху автомобіля позивача невідомого походження, без зазначення у постанові технічного засобу за допомогою якого було здійснена така відео фіксація.
В свою чергу, суд вважає на необхідне зазначити наступне.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а).
Проте в оскаржуваній постанові не міститься будь-яких посилань на технічний засіб, на який здійснено фіксування вказаного правопорушення.
Таким чином вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення не доведена належними та допустимими доказами.
Щодо посилань позивача на протиправність оскаржуваної постанови в зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення
Положеннями КУпАП, які стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, установленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, без складання протоколу у відповідності до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015 вказав, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Звертаючи увагу на приведені вище норми законодавства, суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення приймається посадовою особою, яка розглянула справу про адміністративне правопорушення, тобто після встановлення факту адміністративного правопорушення, з'ясування усіх обставин правопорушення, встановлення вини особи в його вчиненні, а також інших обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з обставин цієї справи, суд врахує, що згідно відеофайлу з нагрудного відеореєстратору працівника поліції № 471142 та № 471054 який долучений до матеріалів справи, а також враховуючи пояснення представника позивача, розгляд справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача не здійснювався інспектором поліції Краснощек К.Е., а фактично виконувався іншим інспектором - Черненко О.Ю.
Посадовою особою органу патрульної поліції, якою прийнято постанову - ОСОБА_3 не встановлювалась наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи (водія) в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у тому числі не заслуховувались пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не розглядались клопотання, не перевірялись докази правопорушення тощо.
В порушення приписів статей 280, 283 КУпАП вказаною посадовою особою органу патрульної поліції лише складено та підписано оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
В зв'язку із викладеним, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не передувала належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень (поліцейського).
Отже, є неправильними та такими, що не відповідають дійсним обставинам, посилання відповідача на те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення та застосування до позивача заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням відбулось на підставі і в порядку, встановленому законом, з додержанням принципу законності.
На переконання суду, наведене нівелює принципи обґрунтованості та всебічності вирішення справи про адміністративне правопорушення та безумовно спростовує правомірність рішення патрульного поліцейського про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Постанова про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій.
Суд повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Отже, суд повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Вимоги вказаних правових норм не були дотримані працівниками поліції при складанні оскаржуваної постанови.
Аналізуючи обставини справи, досліджені матеріали, зокрема оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, суд приходить до висновку про відсутність належних та допустимих доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за порушення якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони не підтверджені неспростовними та достовірними доказами.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Положеннями статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За результатом розгляду адміністративної справи позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, а отже понесені позивачем судові витрати відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19,72,73,241-246 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2898421 від 23.08.2024 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 .
Стягнути з Департаменту патрульної поліції, (ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок його бюджетних асигнувань на користьОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м.Київ, вул. Федора Єрнеста, 3.ЄДРПОУ 40108646.
Суддя Г.С. Костюченко
Повний текст судового рішення складено «23» жовтня 2024 року.