Справа № 515/739/24
Провадження № 2/513/737/24
Саратський районний суд Одеської області
23 жовтня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення часток у спільній сумісній власності, суд -
02 травня 2024 року позивачі через свого представника - адвоката Давиденка К.В. звернулися до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення часток у спільній сумісній власності. В позові послалися на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер чоловік та батько позивачів, відповідно, ОСОБА_3 .
За життя спадкодавець ОСОБА_3 та позивачі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 набули у власність на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1 , про що видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2007 року.
Син спадкодавця ОСОБА_1 (позивач у справі) в установлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, дружина спадкодавця ОСОБА_2 (позивач у справі) відмовилася від прийняття спадщини на користь їх сина.
Однак, постановою державного нотаріуса Саратької державної нотаріальної контори Одеської області Чакір С.М. відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з неможливістю визначити частку померлого у спільному майні.
Оскільки між співвласниками не було укладено угоди щодо власності на квартиру, їх частки у спільній сумісній власності є рівними і кожному з них, як співвласнику належить право власності на 1/3 частку квартири, а нотаріус відмовляє в оформленні спадкових прав на частку квартири, просить визначити розмір частки померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що становить 1/3 її частину, а також визначити за позивачами по 1/3 частці кожному у приватній спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем'янової від 02 травня 2024 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратському районному суду Одеської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 21 червня 2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 25 червня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Колісника Д.Ю. належним чином завірену копію спадкової справи № 295/2023 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 серпня 2024 року на виконання ухвали від 25 червня 2024 року надійшла копія спадкової справи № 295/2023 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином, у передбаченому ЦПК України порядку, клопотання про відкладення розгляду справи не подали. Від представника позивачів - адвоката Давиденка К.В. надійшла заява про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.
Представник відповідача Татарбунарської міської ради Логінов О.Г. у судове засідання не прибув, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно. У своїй заяві просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги визнав.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі сторін, повідомлених про дату, місце та час розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів та враховуючи визнання позову відповідачем ухвалити рішення по справі, що передбачено ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , яке видане 12 листопада 2007 року Татарбунарською міською радою Одеської області на підставі рішення виконавчого комітету від 15 вересня 2005 року № 412, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Право власності на нерухоме майно зареєстроване КП «Татарбунарське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єкті нерухомості» 12 листопада 2007 року, номер запису: 170 в книзі: 20, про що свідчить копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 12 листопада 2007 року за № 16624332.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27 липня 2023 року Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис про смерть № 298 від 27 липня 2023 року.
Після його смерті відкрилася спадщина на частку квартири у спільній сумісній власності за адресою: АДРЕСА_2 , що належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 12 листопада 2007 року Татарбунарською міською радою Одеської області.
20 жовтня 2015 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , згідно з яким квартира складається з 2 кімнат, житловою площею 26,5 кв. м, у тому числі: 1-а кімната 89 кв.м, 2-а кімната 17,6 кв.м, кухня, площею 5,7 кв.м, ванна кімната, площею 2,1 кв.м, туалет, площею 1,2 кв.м, коридор, площею 6,3 кв.м, комора, площею 0,4 кв.м, комора, площею 0,4 кв.м; загальна площа квартири 42,6 кв.м.
04 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 , як син спадкодавця та спадкоємець першої черги за законом звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Гайдаржи А.А. з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 та 14 листопада 2023 року заведена спадкова справа № 295/2023.
Факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем, як між батьком та сином, підтверджується копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 30 серпня 1986 року на підставі актового запису № 140, вчиненого Відділом ЗАГСу м. Татарбунари Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Як вбачається з копії спадкової справи № 295/2023, інший спадкоємець за законом - дружина спадкодавця ОСОБА_2 , згідно з поданою нотаріусу заявою 04 листопада 2023 року, відмовилася від спадщини. На підтвердження перебування у шлюбі спадкодавця ОСОБА_3 із ОСОБА_2 позивачами надано копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого на підставі актового запису № 59, вчиненого 22 серпня 1974 року Відділом ЗАГСу Татарбунарського райвиконкому Одеської області.
Постановою державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. від 26 квітня 2024 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстави невизначення розміру належної спадкодавцю частки у спільному майні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 ст. 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Положеннями ст. 370 ЦК України передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Беручи до уваги наведене, а також положення ст. 172 ЦК України, вбачається, що у спірних правовідносинах поділ спільного майна у позасудовому порядку шляхом укладання відповідної угоди між співвласниками є неможливим у зв'язку зі смертю одного з них.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року № 7 п. 12 роз'яснено, що за загальними правилами ч. 2 ст. 372 при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (ч.2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яке відповідно до ст.1216 ЦК України є перехід права та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб.
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Як зазначено в пункті 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», розглядаючи спори, пов'язані із спадкуванням частки майна, що у спільній сумісній власності, судам слід звертати увагу на те, що згідно із ст. 368 ЦК спільною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування. Проте не всі співвласники мають право у безспірному нотаріальному порядку оформити свідоцтво про право на частку. Таким правом з усіх можливих учасників спільної сумісної власності згідно Закону України «Про нотаріат», Наказом Мінюсту «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5, наділений лише другий з подружжя. Для цього нотаріус за місцем відкриття спадщини за заявою другого з подружжя, який пережив, видає свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя за правилами ст. 71 Закону України «Про нотаріат». Разом з тим, видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.
Таким чином, у разі смерті одного із співвласників права спільної сумісної власності передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яке і буде об'єктом спадкування.
Як вбачається з матеріалів справи, за життя спадкодавець не укладав з іншими співвласниками квартири договір щодо поділу часток майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, або виділу частки такого майна. За таких обставин частки співвласників у праві власності на квартиру є рівними. Доказів зворотнього суду не надано.
Згідно з п. 224 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5 нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визнання) частки померлого у спільному майні.
У зв'язку зі смертю одного з співвласників, позивач ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом через те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності за неможливості виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Після смерті одного із співвласників частка у праві спільної сумісної власності належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, оскільки іншим чином, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на невизначену частку померлого співвласника неможливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності співвласника у спільному сумісному майні, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з визначенням частки у спільній сумісній власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Оскільки у разі смерті співвласника квартири частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, іншого не було встановлено договором між ними, а у разі смерті одного із співвласників права спільної сумісної власності передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яке і буде об'єктом спадкування, заявлена вимоги позивача про визначення за позивачами по 1/3 частці кожному у приватній спільній сумісній власності на нерухоме майно не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.4,13,81,263-265,142,268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення часток у спільній сумісній власності - задовольнити частково.
Визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 становила 1/3.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Дата складення повного тексту рішення 23 жовтня 2024 року.
Суддя В. С. Миргород