Справа № 214/8956/24
2/214/4768/24
18 жовтня 2024 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б. дослідивши матеріали цивільної справи №214/8956/24 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Територіального сервісного центру МВС №1243 про захист прав споживачів, -
Встановив:
Представник ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб, а саме - автомобіль марки «Peugeot 301», НОМЕР_1 , 2013 року випуску, зобов'язати Територіальний сервісний центр МВС №1243, зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Peugeot 301», VF3DD9HJCDJ666191, 2013 року випуску та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Дослідивши матеріали цивільної справи суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3)безпеку продукції; 4)необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Як визначено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 № 5, позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про фінансовий лізинг».
Представник позивача в позовній заяві посилається на неможливість здійснення перереєстрації вказаного транспортного засобу за лізингоодержувачем в ТСЦ МВС №1243, за наслідками перебування власника транспортного засобу АТ КБ «Приватбанк» в Єдиному реєстрі боржників. Разом із тим, позовна заява не містить викладу порушення будь-якого з вище вказаних прав ОСОБА_2 , як споживача, не надано належного обґрунтування з приводу застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з твердженням представника позивача, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки в позовній заяві відсутні відомості про порушене право ОСОБА_2 , як споживача.
Таким чином, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» немає та позивачу необхідно сплатити судовий збір.
Представник позивача звернувся до суду з двома позовними вимогами:
-майнового характеру - визнати за позивачем право власності на транспортний засіб;
-немайнового характеру - зобов'язати відповідача зареєструвати за позивачем право власності на транспортний засіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт (акт про оцінку майна).
Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12цього Закону.
Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
В порушення вказаних вимог закону в доданих до позовної заяви матеріалах відсутній документ про грошову оцінку об'єкту, на який позивач просить визнати право власності, станом на дату подання позовної заяви, що в свою чергу унеможливлює судом визначити ціну позову та розміру судового збору, належного до сплати відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
При цьому суд не наділений правом визначати ціну позову, у зв'язку з чим позивач повинен надати суду оцінку (висновок про вартість) кожного майна станом на день подачі позову, та сплатити судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Щодо сплати позивачем судового збору за немайнову вимогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позову фізичною особою немайнового характеру, судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивач повинен сплатити за подання немайнової вимоги судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, то згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Територіального сервісного центру МВС №1243 про захист прав споживачів - залишити без руху та надати позивачеві строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. 175, 177 ЦПК України 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернена позивачеві разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя І.Б. Малаховська