Справа № 181/571/24
Провадження № 1-кп/0186/291/24
23 жовтня 2024 року м.Шахтарське.
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024041480000038 від 06 лютого 2024 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні "старший солдат", зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_2 , на обліку у лікарів психіатра та нарколога неперебувачого, несудимого,
в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
06 травня 2024 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, із затвердженим 26 квітня 2024 року обвинувальним актом по справі.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, посилаючись на те, що ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 25 серпня 2024 року по 23 жовтня 2024 року.
На даний час ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 не зменшились та існують на теперішній час.
Підставою для внесення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у тому, що обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування, як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою, як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Крім того, обвинувачений може змінити місце фактичного проживання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України та переховуватися від суду. Крім цього, ОСОБА_5 не має міцних соціальних зв'язків. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на цей час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не власною правосвідомістю, а дієвістю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу. Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, який на підставі статутів Збройних сил України, взявши на себе зобов'язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, порушив ці обов'язки. Також, не можна лишити поза увагою той факт, що ОСОБА_5 , як військовослужбовець, який тривалий час знаходився в районі ведення бойових дій, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією щодо місць проходу на територію, яка тимчасово непідконтрольна органам державної влади України, може використовувати вказану інформацію для переховування на вказаній території.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі, до анкетних даних свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому він обвинувачується, суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності, є досить високим ризик того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчинених злочину, крім того, слід зазначити, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого, дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується останній, а також навички останнього поводження з вогнепальною зброєю, як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов'язків до вогнепальної зброї та бойових припасів, в тому числі, до необлікованих, свідчить про підвищену небезпеку останнього.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину. В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
У зв'язку з викладеним виникла необхідність у продовженні обвинуваченому - ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як обрання більш м'якого запобіжного заходу не дає можливості запобігти вищевказаним ризикам, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Просить суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Заслухавши прокурора, який підтримав своє клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинуваченого та його захисника, які поклалися на розсуд суд, захисник просив, у разі продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , визначити мінімальний розмір застави, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який, відповідно до ч.2 ст.121 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
09 лютого 2024 року стосовно підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 06 квітня 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 07 травня 2024 року включно.
Ухвалою слідчого судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, по 30 червня 2024 року включно.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, по 24 серпня 2024 року включно.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з 25 серпня 2024 року по 23 жовтня 2024 року включно.
Строк дії ухвали закінчується, а на даний час ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які були наявні при обранні запобіжного заходу не змінилися. Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, судом встановлено, що доводи прокурора, викладені в клопотанні, є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Кримінальне провадження надійшло в провадження суду 06 травня 2024 року, розгляд його потребує додаткового часу, тому строк тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини справи виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання прокурора узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
За таких умов, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначені висновки суду засновані, перед усім, на тому, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти життя та здоров'я, сталих соціальних зв'язків не має, є працездатним, військовослужбовцем, неодружений, утриманців не має, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий, обвинувачується у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, розуміючи тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування, як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою, як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Крім того, обвинувачений може змінити місце фактичного проживання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України та переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_5 має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі, до анкетних даних свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому він обвинувачується, суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності, є досить високим ризик того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, крім того, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується останній, а також навички останнього поводження з вогнепальною зброєю, як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов'язків до вогнепальної зброї та бойових припасів, в тому числі, до необлікованих, свідчить про підвищену небезпеку останнього, тому вказані підстави виключають об'єктивну можливість щодо застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів.
При оцінки ризиків, суд враховує і характер пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення.
Крім того, суд враховує також наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, беручи до уваги, що судовий розгляд триває, усі докази по справі ще не досліджені, тому суд вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого є доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
З урахуванням вищенаведеного, а також шляхом перевірки всіх обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, суд приходить до висновку про необхідність продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Розмір застави відповідно до ч.3 ст.183 КПК України не визначається, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. ст.181,183, 331, 350 КПК України, - суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого - ОСОБА_5 , - задовільнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, продовжити строком на 60 днів, а саме: з 23 жовтня 2024 року по 21 грудня 2024 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1 .
Ухвала оголошена, копію ухвали отримав «23» жовтня 2024 року о «_____» годині «____» хвилин.
__________________ ОСОБА_5 .