Справа № 182/1475/23
Провадження № 2/0182/99/2024
Іменем України
16.10.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на наступне.
З жовтня 2012 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . Вони спільно проживали та вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Під час спільного проживання з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Але спільне життя між ними не склалось, що призвело до того, що він разом із сином вимушений був переїхати до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 , де й проживають на теперішній час. Його син ОСОБА_3 повністю перебуває на його утриманні. Мати дитини ОСОБА_2 після народження сина ОСОБА_3 зареєструвала його у відділі державної реєстрації та тримала свідоцтво про народження. Однак, реєстрація була проведена відповідно до ч.1 ст.135 СК України і в графі «батько» зазначено « ОСОБА_4 ». У зв'язку з тим, що в свідоцтві про народження сина зазначено його ім'я та по батькові, 05.10.2021 року він звернувся до Нікопольського міськрайонного суду з позовом про визнання батьківства. 05.07.2022 року (справа № 182/6682/21) судом його визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29.11.2022 року на сина було видане свідоцтво про народження, де зазначено « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Батьком також зазначено його. Він з народження піклується про сина, забезпечує його матеріально, контролює його навчання в школі, постійно спілкується з вчителями, систематично відвідує батьківські збори. Дитина охоче спілкується з ним, любить його та визнає своїм батьком. За потреби, він займається лікуванням та обстеженням сина. Відповідачка ж, навпаки, не приймає жодної участі у вихованні та утриманні сина і мешкає окремо від дитини. Він позитивно характеризується за місцем проживання, відповідальний, добропорядний, веде здоровий спосіб життя тощо. Натомість, відповідачка як мати взагалі відсутня в житті сина, не здійснює свої батьківські обов'язки по відношенню до ОСОБА_3 , з народження дитини не6 цікавиться своїм сином, навіть, не телефонує і свідомо ухиляється від виконання своїх материнських обов'язків. На його думку, у відповідачки абсолютно відсутній батьківський інстинкт. За таких обставин звернувся до суду і просить позбавити відповідачку батьківських прав, стягнувши з неї аліменти на утримання дитини та судовий збір.
В судове засідання сторони не прибули. Надали заяви про розгляд справи у свою відсутність.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив суд їх задовольнити (а.с.60).
Відповідачка про розгляд справи повідомлялась неодноразово належним чином (а.с.24, 29, 34 35, 37, 38, 39, 59), однак, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надавала.
Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечував, оскільки малолітня дитина проживає разом з батьком, мати дитини з сином не спілкується, не виховує та матеріально не забезпечує.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Згідно принципу 2 Декларації прав дитини, дитині законом та іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвинутись фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровою та нормальним шляхом і в умовах волі і гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням повинно бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-сторони забезпечують те, щоб дитина не розлучалась з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно із ст.164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»,сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»,виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст.155 СК України,здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 165 Сімейного кодексу Українипередбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, з жовтня 2012 року позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 . Вони спільно проживали та вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Під час спільного проживання 29.12.2012 року у сторін по справі народився син ОСОБА_3 (а.с.6). Але спільне життя між сторонами по справі не склалось, що призвело до того, що позивач разом із сином переїхав до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 , де й проживають на теперішній час (а.с.8). Неповнолітній ОСОБА_3 повністю перебуває на утриманні позивача. Мати дитини ОСОБА_2 після народження сина ОСОБА_3 зареєструвала його у відділі державної реєстрації та тримала свідоцтво про народження. Однак, реєстрація була проведена відповідно до ч.1 ст.135 СК України і в графі «батько» зазначено « ОСОБА_4 » (а.с.7). У зв'язку з тим, що в свідоцтві про народження сина зазначено ім'я та по батькові позивача по справі, 05.10.2021 року він звернувся до Нікопольського міськрайонного суду з позовом про визнання батьківства. 05.07.2022 року (справа № 182/6682/21) судом його визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-5). 29.11.2022 року на сина позивача ОСОБА_3 було видане повторне свідоцтво про народження, де зазначено « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Батьком також зазначено позивача (а.с.3, 14). Позивач з народження піклується про сина, забезпечує його матеріально, контролює його навчання в школі, постійно спілкується з вчителями, систематично відвідує батьківські збори (а.с.11-13, 15). Дитина охоче спілкується з батьком, любить його та слухається. За потреби, позивач займається лікуванням та обстеженням сина (а.с.12). Відповідачка ж, навпаки, не приймає жодної участі у вихованні та утриманні сина і мешкає окремо від дитини. Позивач позитивно характеризується за місцем проживання, відповідальний, добропорядний, веде здоровий спосіб життя тощо (а.с.9). Натомість, відповідачка як мати взагалі відсутня в житті сина, не здійснює свої батьківські обов'язки по відношенню до ОСОБА_3 , з народження дитини не цікавиться своїм сином, навіть, не телефонує і свідомо ухиляється від виконання своїх материнських обов'язків.
Згідно із ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини. Викладена вище інформація підтверджує факти систематичного злісного невиконання батьківських обов'язків відповідачки по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 .
За таких обставин, враховуючи той факт, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не турбується про його здоров'я, соціальне забезпечення, виховання, розвиток та утримання; виходячи з інтересів дитини, який в силу свого віку не має можливості самостійно захистити свої права; враховуючи думку представника Органу опіки та піклування Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.32, 51 Конституції України, ст.12-13, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.164-165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь батька ОСОБА_1 , з дня набрання рішення суду законної сили та досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп. на користь ОСОБА_1 , сплачений ним при поданні позову до суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал