Справа № 235/5966/20
Провадження № 1-кп/204/238/24
21 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12020050410001111, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2020, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, утриманців не маючого, відносно якого 10.12.2014 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні з посиленим наглядом, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Вчинивши кримінальне правопорушення, ОСОБА_8 з місця злочину втік, що свідчить про його наміри переховатися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Крім того, ОСОБА_8 свою провину у його вчиненні не визнав та не розкаявся, не співпрацював із слідством, відмовлявся від участі в проведенні слідчих дій, що також свідчить про його намір уникнути кримінальної відповідальності та відповідно у разі застосування запобіжного заходу непов'язаного з позбавленням волі, він зможе скористатись цією можливістю для переховування від суду. Також, беручи до уваги, що на території держави проходять бойові дії, у зв'язку з військової агресією АДРЕСА_2 , де мешкав ОСОБА_8 до затримання на даний час окуповано, у нього буде реальна можливість виїхати на тимчасово окуповану територію та таким чином уникнути кримінальної відповідальності. ОСОБА_8 раніше вже вчиняв суспільно-небезпечні діяння,стійких соціальних зв'язків не має, до затримання не був офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не мав, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Свідки у кримінальному провадженні, які були очевидцями вказаної події, і які не допитані в суді, є знайомими обвинуваченого ОСОБА_8 , та перебувають з ним у товариських стосунках, отже у випадку застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, він буде мати можливість незаконно впливати на цих свідків, та схилити їх до надання вигідних йому показань з метою спотворення реальних обставин злочину та уникнення таким чином кримінальної відповідальності. Крім того, з показань свідків убачається, що на їх адресу з боку ОСОБА_8 висловлювалися погрози фізичної розправи, у випадку якщо вони будуть співпрацювати зі слідством. З огляду на викладене, задля забезпечення дієвого виконання кримінального провадження доцільно продовжити застосований запобіжний захід, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор підтримав вищезазначене клопотання та просив його задовольнити.
Представник потерпілого ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримала та просила суд його задовольнити.
Обвинувачений у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував в повному обсязі, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю ризиків.
Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала обвинуваченого, просила відмовити у задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши учасників процесу, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, ч.3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час розгляду в судовому засіданні клопотання прокурора знайшли своє підтвердження обставини існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд зазначає, що інкримінований обвинуваченому злочин, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років або довічне позбавлення волі, що згідно рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду. Такий злочин має, дуже високий ступінь суспільної небезпеки, тому на думку суду вже ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.
При оцінці ризику переховування, суд враховує, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, також соціальне та матеріальне становище ОСОБА_8 , який офіційно не працевлаштований та немає доходів, що вказує на те, що він може переховуватись, як у межах території України, так і покинути її шляхом перетину державного кордону на території, що не контролюється державними органами через військову агресію, при цьому суд також враховує, що ОСОБА_8 мешкав у Мелітопольському районі Запорізької області поблизу, та на території якого відбуваються бойові дії.
Таким чином, ризик втечі обвинуваченого встановлений на основі суворості можливого покарання з урахуванням особи обвинуваченого.
Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_8 на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Відповідно до вимог Закону суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Отже, ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом. Оскільки судовий розгляд по справі не закінчено, на даному етапі судового розгляду здійснюється допит свідків ,існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого на свідків вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання. Крім того, слід звернути увагу, що сторона захисту не позбавлена права заявляти клопотання про повторний допит свідків, та з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений, може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними своїх показань, які б спростовували його винуватість за пред'явленим обвинуваченням. Таким чином на теперішній час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Твердження сторони захисту щодо необґрунтованості ризиків у кримінальному провадженні, зводяться до їх заперечення, нічим не підтверджені, а тому судом не приймаються.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні з тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. При цьому, у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
У судовому засіданні не встановлено відомостей, які б свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей щодо наявної сукупності обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Обговорюючи питання уникнення встановлених ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, то у світлі факторів пов'язаних з особою обвинуваченого, тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , відсутність міцних соціальних зв'язків, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання встановленим судом ризикам.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, суд вбачає підстави не визначати розмір застави у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, суд вважає можливим продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» до 19 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 23.10.2024.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3