Справа № 202/12495/24
Провадження № 2/202/5230/2024
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
22 жовтня 2024 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Слюсар Л.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника, адвоката Скрябіна Олексія Миколайовича, засобами поштового зв'язку звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, відповідно до якої просила визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальна площа квартири - 66,5 м.кв., житлова площа - 39,5 м.кв. та розстрочити сплату судового збору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2024 року, головуючим суддею у розгляду вказаної справи визначено суддю Слюсар Л.П.
Дослідивши матеріали позовної заяви, встановлюю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Згідно до п. 1. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві позивач просить розстрочити сплату судового збору.
Дослідивши заявлене клопотання, доходжу до наступного висновку.
Відповідно до статті 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Отже, порядок відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення або звільнення від сплати судового збору встановлюється Законом.
Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, основною умовою для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є майновий стан особи, що звертається до суду. Особа має довести той факт, що її майновий стан дійсно є таким, що змушує особу звернутись до суду з проханням про відстрочку, розстрочку або звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
В пункті 32 вказаної постанови також роз'яснено, що суд вправі застосувати щодо одного й того самого заявника і за однією й тією ж його заявою (скаргою) як відстрочення, так і розстрочення сплати судового збору, або зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати. Зазначені дії можуть мати місце у різній послідовності або в сукупності.
Разом з тим, розстрочення сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених ним обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
При зверненні до суду із клопотанням про розстрочення сплати судового збору, позивач ОСОБА_1 не надала жодних належних доказів свого фінансового стану на момент подачі позовної заяви та неможливості сплати судового збору.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26.07.2005, пункти 63-64).
У зв'язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Тобто, підставою для звільнення, відстрочення, розстрочення або зменшення розміру сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Згідно з ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч наведеним правовим нормам позивачем в поданому клопотанні не наведено посилання на належні та допустимі докази, а також не додано доказів на підтвердження скрутного матеріального стану, що перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо сплати судового збору за подання позовної заяви.
Таким чином, позивачу слід надати оригінал квитанції про сплату судового збору, який слід сплатити у розмірі 6 605,18 грн. за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Iнд.р/ 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313101206000004630; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу, або надати суду документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних вище недоліків, а тому, позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суддя,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишити без руху і надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.П. Слюсар