Справа № 212/9582/24
1-кп/212/738/24
про запобіжний захід
23 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041730001334 від 10.09.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-
В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що на сьогоднішній день наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу, що унеможливлюють застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Підставою продовження запобіжного заходу є та обставина, що ОСОБА_4 є обвинуваченим у вчиненні іншого кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК України у кримінальному провадженні, що перебуває в провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області.
Крім того, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, за яке передбачене покарання до семи років позбавлення волі.
Судом встановлено, що він має дружину, з якою за місцем реєстрації не проживає, самовільно залишив військову частину і неофіційно працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд вважає, що сама по собі наявність згоди власника житлового приміщення на проживання в ньому підозрюваного під час домашнього арешту не є єдиною та достатньою правовою підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи встановлені обставини, а також наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, з урахуванням наявності пред'явленого обвинувачення у вчиненні іншого злочину, слідчий суд дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме перебуваючи на волі ОСОБА_4 може ухилитися від суду, а також продовжити злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення, у зв'язку з чим запобігти вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу на думку суду не можливе, а отже клопотання підлягає задоволенню.
Прокурором доведена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Суд вказує, що у даному випадку суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особистості, має усунути загрози скоєння нових злочинів та ризик переховування від суду (відсутність міцних соціальних зв'язків, відсутність джерел доходу).
При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою, та в судовому засіданні такі відомості не надані та не доведені.
Суд, дійшовши висновку про продовження існування вказаних вище ризиків, виходячи з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог статті 199 КПК України, вважає, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діянь, яке інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою на 60 днів.
На виконання вимог до п.2 ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених цим Кодексом, у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 372 КПК України, суд -
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченої під вартою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою до 21 грудня 2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні заставу у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду.
У разі внесення розміру застави на відповідний рахунок суду, вважати, що до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід - застава та на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до суду у визначений ними час;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований чи проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд, про зміну свого місця проживання та місце роботи.
В разі невиконання покладених обов'язків обвинуваченим, наступають наслідки передбачені КПК України.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1