Справа № 211/4784/24
Провадження № 2/211/2292/24
іменем України
23 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Данилової О.Д.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконкому Довгинцівської районної в місті ради, про визначення місця проживання дитини разом із батьком, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , за місцем проживання батька до повноліття дитини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 04.08.2018 у Довгинцівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області укладено шлюб, про що 04.08.2018 зроблено відповідний актовий запис за №216. Від такого шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження другої дитини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подружні стосунки погіршилися. Через втрату почуття взаємної поваги, різних поглядів на сім'ю, ставлення та виховання дітей, позивач та відповідач вирішили жити окремо. На теперішній момент їх шлюб не розірвано згідно до ч. 2 ст. 110 Сімейного кодексу України. Після фактичного розірвання стосунків та по теперішній час позивач ОСОБА_1 мешкає за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та зайнята піклуванням за молодшим сином - ОСОБА_5 , а також зайнята своїм особистим життям і немає часу та бажання на виховання старшого сина. Слід зауважити, що ОСОБА_1 має стабільний дохід, матеріальний достаток та належні умови для проживання дитини. Він дотримується здорового способу життя. Слідкує за фізичним та психічним здоров'ям. Вміє керувати емоціями, систематично займається фізичною культурою, додержується раціонального та здорового харчування. Дотримання позивачем принципів здорового способу життя створює сприятливий психологічний клімат вдома, що необхідний для гармонійного розвитку його старшого сина ОСОБА_6 . Він дбає про свого сина, забезпечує його необхідними речами для гармонійного розвитку, враховує інтереси, задовольняє його індивідуальні потреби відповідно до віку, відповідально ставиться до його здоров'я, відпочинку та харчування. Оскільки Ренат має налагоджений спосіб життя, звичне коло оточення, отримує повноцінне батьківське піклування саме проживаючи із батьком, а в його матері відсутній час та бажання піклуватися про старшого сина, позивач вважає за необхідність визначення місця проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 у судовому порядку.
Ухвалами суду від 29.07.2024 та від 31.07.2024 позов було залишено без руху з пропозицією усунути недоліки. 05.08.2024 недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 06.08.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зобов'язано виконком Довгинцівської районної в місті Кривому Розі ради як орган опіки та піклування надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У судове засідання сторони у справі не з'явився.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, з вимогами, викладеними у позовні заяві позивача, згодна та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті Кривому Розі ради у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, пояснення у справі та висновок щодо розв'язання спору з приводу визначення місця проживання малолітньої дитини не надав.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).
Оскільки відповідач визнала пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, враховуючи положення статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 04.08.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, що зареєстрований Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №216. Після реєстрації шлюбу відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 15).
Сторони є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 12, 13).
Позивач, як на підставу задоволення позову, посилається на те, що після народження другої дитини між ним та дружиною подружні стосунки погіршилися. Через втрату почуття взаємної поваги, різних поглядів на сім'ю, ставлення та виховання дітей, вони вирішили жити окремо. Позивач посилається на те, що після фактичного розірвання стосунків та по теперішній час він мешкає за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 14), разом зі своїм сином ОСОБА_3 . А відповідач, у свою чергу, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4, 16), та зайнята піклуванням за молодшим сином - ОСОБА_5 , а також зайнята своїм особистим життям і немає часу та бажання на виховання старшого сина.
Позивач також вказує, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні батька, який займається його вихованням та розвитком.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Як визначено статтями 141, 153 СК України, яка кореспондує зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з статтею 157 СК України, частинами 1, 2 статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
У розумінні положень частини 1 статті 160, статті 161 СК України, місце проживання дитини у віці до 10 років визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Як встановлено судом при дослідженні доказів у справі, фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким, відповідно до позову, дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання. При цьому ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи жодного доказу, який би підтверджував факт проживання дитини разом з батьком та проживання окремо від мами дитини і молодшого брата.
Також суд наголошує, що після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала. У подальшому подала заяву про визнання позову, тобто фактично відповідач не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.
За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка, як вбачається з тексту позову, фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала у судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою. На думку суду, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2024 у справі №127/16211/23.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді. Тому у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини разом із батьком - відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок позивача.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складене 23 жовтня 2024 р.
Суддя Д.М. Ніколенко