Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23.10.2024м. ХарківСправа № 922/2888/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», місто Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкон», місто Харків,
про стягнення заборгованості,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкон», про стягнення основної заборгованості у сумі 60 452,13 грн. та 3% річних у сумі 218,68 грн.
Ухвалою суду від 21.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/2888/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету, тому вся судова кореспонденція направлялась поштовим зв'язком за адресою вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем державної реєстрації відповідача є : 61045, місто Харків, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 1, квартира 2. Саме на вказану адресу судом направлялась судова кореспонденція. Проте, конверт з ухвалою суду було повернуто на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Іншої адреси місця знаходження відповідача суду не повідомлено.
Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2888/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.
Згідно зі статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Проте, господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті. Справа у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України розглянута судом за наявними у ній документами.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Як вказує позивач, 18.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланкон» погодилась із умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання заяви приєднання, яка слугує додатком № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01 січня 2019 року за № 023094 із додатком по інформації щодо об'єктів споживача, які споживають електроенергію на умовах комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів (є невід'ємним додатком до договору).
Згідно з умовами даного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1 договору).
За змістом пунктів 5.1, 5.8 договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктами 5.9 та 5.13 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальником. Споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника із зазначенням обраного способу оплати в комерційній пропозиції.
Так, відповідно до пункту 3 комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів, що є невід'ємним додатком до договору (далі за - текстом комерційна пропозиція) розрахунковим періодом є календарний місяць, а пунктом 4 передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору, у лютому 2022 року здійснював постачання на користь споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкон») електроенергії, про що позивачем був сформований акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року та рахунок на оплату електричної енергії нараховану в лютому 2022 року у розмірі 86 696,18 грн.
Як вказує позивач, відповідач частково сплатив послуги з надання електроенергії у сумі 26 244,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 368 від 14.02.2022 року на суму 32 038,67 грн. (частково за січень 2022 року (що не є предметом даної справи) та частково за лютий 2022 року), у зв'язку з чим заборгованість за лютий 2022 року складає 60 452,13 грн.
10.04.2024 року позивачем сформовано та направлено до відповідача рахунок на оплату електричної енергії нараховану в лютому 2022 року у розмірі 86 696,18 грн.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, що мали місце в процесі виконання умов договору, а також відсутності повної сплати послуг з наданої електричної енергії позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу похідні вимоги за період з квітня по травень 2024 року.
Як вказано вище, відповідач не скористався правом на формування заперечень щодо доводів викладених у позовній заяві.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; настання строку оплати; наявності/відсутності повної/часткової оплати; наявності/відсутності заборгованості та правомірність нарахування похідних вимог.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаної Закону).
Згідно частини 4 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 13 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Текст публічного договору споживача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікований на офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут».
18.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ланкон» погодилась із умовами публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом підписання заяви приєднання, яка слугує додатком № 1 до договору за № 023094 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року (далі - договір) на умовах комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів (є невід'ємним додатком до договору) із додатком щодо інформації щодо об'єктів споживача, які споживають електроенергію.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним. Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 1.1 цього договору визначено, що цей договір споживача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач), постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Двосторонній характер договору на постачання електроенергії зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник універсальних послуг бере на себе обов'язок забезпечити постачання електричної енергії, в свою чергу споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором, про що визначено у змісті публічного договору із деталізацією порядку розрахунку у комерційній пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору.
Так, за умовами Комерційної пропозиції № 1 для малих непобутових споживачів (є невід'ємним додатком до договору) розрахунковим періодом є календарний місяць.
Позивач, на виконання умов договору, у лютому 2022 року здійснював постачання на користь споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкон») електроенергії, про що позивачем був сформований акт приймання-передачі електричної енергії за лютий 2022 року та рахунок на оплату електричної енергії нараховану в лютому 2022 року у розмірі 86 696,18 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4 комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору передбачено, що рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем частково було сплачено послуги з надання електроенергії у сумі 26 244,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 368 від 14.02.2022 року на суму 32 038,67 грн. (частково за січень 2022 року (що не є предметом даної справи) та частково за лютий 2022 року), у зв'язку з чим заборгованість за лютий 2022 року складає 60 452,13 грн. дану заборгованість вказує сам позивач у прохальній частині позову.
Матеріали справи свідчать, що рахунок за лютий 2022 року надісланий споживачу за допомогою поштової установи 10.04.2024 року, а відтак з моменту його направлення, рахується п'ять робочих днів на оплату споживачем (відповідачем у справі) залишку рахунку за спожиту електричну енергію за лютий 2022 року у сумі 60 452,13 грн.
З огляду на дату надіслання відповідачу виставленого позивачем рахунку та строк оплати, визначений в комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору (5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка), строк оплати за сформованим позивачем у лютому 2022 року рахунку за спожиту електричну енергію, є таким, що настав.
Як вказує позивач у змісті позову, відповідачем не було вчинено активних дій, з дня отримання рахунку (10.04.2024 рік) покликаних на сплату заборгованості. На час розгляду справи доказів погашення залишку заборгованості відповідачем також не надано.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (у період, який вказано позивачем), а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, а відтак в сукупності стає правовою підставою для захисту прав та інтересів позивача шляхом стягнення в судовому порядку заборгованості в розмірі 60 452,13 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, суд зазначає наступне.
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У відповідності до пункту 7 комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів, що є додатком до договору у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених пунктом 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: 3% річних з простроченої суми. Суми 35 річних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
11.06.2024 року та 10.07.2024 року позивачем скеровано відповідачу рахунки 3% річних за квітень та травень 2024 року.
При цьому, суд зазначає, що розрахунок похідних вимог (за квітень та травень 2024 року) по заборгованості за лютий 2022 рік здійсненна по алгоритму направлення відповідачу рахунку за електричну енергію нараховану в лютому 2022 року - це є 10.04.2024 року. Тобто, розрахункова дата є дата отримання відповідачем рахунку (10.04.2024 року) та 5 робочих днів для оплати залишку заборгованості, що в сукупності визначає першу дату прострочення платежу 17.04.2024 року.
Здійснивши перерахунок 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та сум прострочення оплати спожитої електричної енергії, господарський суд зазначає, що позивачем вірно розрахована сума похідних вимог, охоплених статтею 625 Цивільного кодексу України, що зумовлює задоволення позову в цій частині і стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 218,68 грн.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати спожитої (купленої) електричної енергії у встановлені договором строки, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року «Справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланкон» (61045, місто Харків, вулиця Двадцять третього серпня, будинок 1, квартира 2, ідентифікаційний код юридичної особи 33204325) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, місто Харків, вулиця Гоголя, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 42206328) заборгованість заборгованості у сумі 60 452,13 грн. та 3% річних у сумі 218,68 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "23" жовтня 2024 р.
Суддя В.С. Юрченко
справа № 922/2888/24