65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" жовтня 2024 р. Справа № 916/1471/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (01135, м. Київ, пров. Перемоги, буд. 5-А; код ЄДРПОУ 41447959),
до: Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Южне, вул. Берегова, інше; код ЄДРПОУ 04704790),
про стягнення 226532,05 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Гриценко Б.М., ордер серія ВМ № 1048560;
від відповідача - адвокат Заверюха В.О., довіреність № б/н від 27.12.2023.
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ 365» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ПІВДЕННИЙ“, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 226532,05 грн, з яких: 163167,43 грн - сума основного боргу, 49228,20 грн - сума інфляційних втрат та 14136,42 грн - сума 3% річних.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2024 справу № 916/1471/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 916/1471/24. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
23 квітня 2024 року до суду від Державного підприємства “МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ «ПІВДЕННИЙ“ надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі та призначити розгляд справи № 916/1471/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем було спожито 805288 кВт*год. електричної енергії саме за Договором № Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022, проте зазначене не відповідає дійсності, оскільки сторонами було визначено обсяг споживання електричної енергії за вказаним Договором, який складає 772120,00 кВТ*год., та є меншим ніж зазначає позивач.
Крім того, 31.01.2022 між позивачем та відповідачем було складено та підписано Акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 року № 270 відповідно до якого, за Договором № Т/ВГЕ-5/22 відповідачем було спожито 772120,00 кВТ*год. електричної енергії на загальну суму 3791740,73 грн (у т.ч. 631956,79 грн ПДВ). Позивач виставив відповідачу рахунок від 23.02.2022, саме на суму 3791740,73 грн за загальний спожитий обсяг електроенергії 772120,00 кВТ*год, а відповідач здійснив оплату на загальну суму 3791740,73 грн (у т.ч. 631956,79 грн ПДВ), про що свідчить платіжне доручення № 1672 від 09 березня 2022 року.
Також відповідач наголошує, що долучені позивачем до позовної заяви акт приймання- передачі, рахунок на оплату, акт звірки взаєморозрахунків, не можуть бути належними та допустимими доказами у справі, оскільки такі документи складено та підписано в односторонньому порядку позивачем та не відображають дійсні відносини між сторонами за договором № Т/ВГЕ-5/22.
Відповідач звертає увагу суду, що окрім договору № Т/ВГЕ-5/22, між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022. Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії склав 785318,00 кВТ*год. Умови Договору № Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 є тотожними з умовами Договору № Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022.
31 січня 2022 року між ДП «МТП «Южний» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» було складено та підписано Акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 року № 399 відповідно до якого, за Договором № Т/ВГЕ-1/22 ДП «МТП «Южний» було спожито 33168 кВТ*год. електричної енергії на загальну суму 169593,52 грн (у т.ч. 28265,59 грн ПДВ).
23 лютого 2022 року постачальником було виставлено рахунок на оплату № 1539 за вказаний обсяг електричної енергії на суму 169593,52 грн. (у т.ч. 28265,59 грн ПДВ), а 09.03.2022 була здійсненна оплата згідно умов Договору № Т/ВГЕ-1/22 на загальну суму 169593,52 грн (у т.ч. 28 265,59 грн ПДВ), про що свідчить платіжне доручення № 1673.
За Договором про постачання електричної енергії споживачу № Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022 сторонами також було складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період за січень 2022 року.
Таким чином, у січні 2022 року позивач дійсно передав відповідачу вказаний у позовній заяві обсяг електричної енергії 805288 кВТ*год, проте такий обсяг електричної енергії було передано в межах виконання двох договорів, які на той час діяли між сторонами, а саме:
- За Договором № Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 - 772120 кВТ*год. (акт прийому передачі електроенергії за січень 2022 року № 270 від 31.01.2022);
- За Договором № Т/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022 - 33168 кВТ*год. (акт прийому передачі електроенергії за січень 2022 року № 399 від 31.01.2022);
(772120 + 33168 = 805288).
Також за твердженням відповідача не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про стягнення заборгованості.
Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 06 червня 2024 року постановлено здійснити розгляд справи № 916/1471/24 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено здійснити розгляд справи № 916/1471/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті 09.07.2024 о 10:30 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 916/1471/24 призначене на 09.07.2024 о 10:30 год.
04 липня 2024 року до суду від ТОВ "ЕНЕРДЖІ 365" надійшли пояснення по справі з урахуванням відзиву відповідача, в яких позивач зазначає, що Договір № П/ВГЕ-1/22 від 01.01.2022 та Договір № П/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022 укладені на постачання електричної енергії на точки споживання з однаковими ЕІС-кодами, тому і обсяги споживання електричної енергії покладаються відповідно до періоду постачання електричної енергії.
Підставами позову є Договір № П/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022, за яким відповідач отримав електричну енергії в кількості 805288 кВт*год. за ціною 4,26097241286 грн за 1 кВт*год. на загальну суму 4124501,68 грн. З урахуванням часткових розрахунків сума заборгованості за фактично спожиту електричну енергію, обсяг якої підтверджується ОСР, становить 163167,42 грн, де ціна за 1 кВт*год - 4,26097241286 грн.
Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.07.2024 судом було оголошено про відкладення розгляду справи у судовому засіданні, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 09 липня 2024 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 15:10 год. 24.09.2024.
01 серпня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" надійшли додаткові пояснення по справі.
Вказані додаткові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
20 вересня 2024 року до суду від Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" надійшли додаткові пояснення по справі.
Вказані додаткові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
24 вересня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" надійшли пояснення по справі.
Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 24.09.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи у судовому засіданні на 16:50 год. 15.10.2024.
25 вересня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" надійшли пояснення по справі.
Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засідання 15.10.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях по справі.
Представник відповідача у судовому засідання 15.10.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях по справі.
У судовому засіданні 15.10.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ 365» (надалі - постачальник або позивач), ідентифікаційний код юридичної особи 41447959, на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої НКРЕКП Постановою від 11.09.2018 № 980, здійснює постачання електричної енергії споживачу.
18 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕНЕРДЖІ 365» і Державним підприємством "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (надалі - споживач або відповідач) відповідно до ЗУ “Про публічні закупівлі» був укладений публічний Договір про постачання електричної енергії споживачу № Т/ВГЕ-5/22 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору цей Договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що його умови розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» № 2019-VIIІ від 13.04.2017. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), Кодексу системи передачі, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, № 309, ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1469, інших нормативно правових актів.
Згідно умов п. 2.1. Договору за цим Договором Постачальник продає електричну енергію (ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до умов п. 2.2. Договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, визначається сторонами в Договорі та складає 772120,00 кВт*год. (п. 2.3. Договору).
Згідно умов п. 5.2. Договору, загальна вартість цього Договору становить 3954622,74 грн у тому числі ПДВ - 659103,79 грн.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку, шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунку та Акту приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді (п. 5.6. Договору).
Пунктом 5.7. Договору встановлено, що Постачальник, станом на останній календарний день розрахункового періоду складає Акт приймання-передачі електричної енергії та зобов'язується до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, надати споживачу оригінали рахунків, Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.
Пунктом 5.7.1. Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний розглянути та підписати Акт приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів, або дати мотивовану відмову від підписання цього акту у цей же строк.
Відповідно до умов п. 13.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2022 (включно), але у будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Між сторонами підписано Додаток 2 - Специфікацію (а.с.38), якою визначено, що ціна за одиницю товару - електричну енергію (кВт*год) становить 4,26814348805 грн (без ПДВ).
Загальна ціна Договору, з урахуванням ПДВ становить 3954622,74 грн.
Як зазначає позивач, з 20 січня по 31 січня 2022 року відповідачем було спожито 805288 кВт*год електричної енергії за ціною 4,26614348805 грн без ПДВ за 1 кВт, на суму 3437084,73 грн, ПДВ 687416,95 грн, всього з урахуванням ПДВ, 4124501,68 грн, що підтверджується даними оператора систем розподілу від 22.08.2022, яким є АТ “УКРЗАЛІЗНИЦЯ» та специфікацією до договору про постачання електричної енергії споживачу № Т/ВГЕ-5/22 від 18.01.2022.
Всупереч умовам Договору та законодавства України в сфері енергетики, Споживач розрахувався лише частково за використану електричну енергію, чим порушив обов'язки в частині розрахунків із Постачальником за спожиту електричну.
Відповідно до п. 5.6. Договору № Т/ВГЕ-5/22 оплата вартості за договором здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оригіналу рахунку.
18 лютого 2022 року відповідачем були отримані оригінали рахунку, що підтверджується листом відповідача від 21.02.2022 № 1190/04/207/22.
21 лютого 2022 року рахунок та акти реалізації за січень 2022 року були направлені на електронну пошту відповідача.
Позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок по сплаті заборгованості з 21.02.2022 протягом 5 банківських днів.
В рахунок оплати за спожиту електричну енергію, відповідач сплатив 09.03.2022 суму у розмірі 3961334,25 грн.
Станом на 01.04.2024 року заборгованість Споживача перед Постачальником за Договором складає 163167,43 грн, відповідно до акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 року № 270 від 31.01.2022 (т. 1, а.с. 21).
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої (805288 кВт*год.) в січні 2022 року електричної енергії, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості з спожиту електричну енергію у розмірі 163167,43 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 49228,20 грн та суми 3% річних у розмірі 14136,42 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ЕНЕРДЖІ 365" підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, Договір № Т/ВГЕ-5/22 про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2022 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань.
Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є нездійснення відповідачем на час подання цього позову оплати у розмірі 163167,43 грн за спожиту електричну енергію згідно акту приймання-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год на загальну суму 4124501,68 грн (т. 1, а.с. 21).
Суд зазначає, що пунктом 5.6 Договору встановлено, що оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку, шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунку та Акту приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді.
Відповідно до умов п. 5.7 Договору, Постачальник, станом на останній календарний день розрахункового періоду складає Акт приймання-передачі електричної енергії та зобов'язується до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, надати Споживачу оригінали рахунків, Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.
Пунктом 5.7.1. Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний розглянути та підписати Акт приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів, або дати мотивовану відмову від підписання цього акту у цей же строк.
Тобто, вказаними положення Договору, визначено що саме на постачальника покладено обов'язок зі складання рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії та їх виставлення споживачу.
Матеріали справи свідчать, що в лютому 2022 року позивач виставив та направив відповідачу рахунок на оплату № 1079 від 08.2022 на загальну суму 4124501,68 грн, також направив відповідачу на підпис акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год на загальну суму 4124501,68 грн та акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 року на загальну суму 4124501,68 грн (т. 1, а.с. 20, 21, 22).
Листом від 21.02.2022 № 1190/01/207/22 відповідач повернув позивачу оригінали документів (рахунок на оплату № 1079 від 08.2022 на загальну суму 4124501,68 грн, акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год. на загальну суму 4124501,68 грн, акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2022 року на загальну суму 4124501,68 грн), які були отримані відповідачем 18.02.2022р. та зазначив причину повернення "у зв'язку з невірно вказаним номером Договору про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2022р. № Т/ВГЕ-5/22 та у зв'язку з перевищенням об'єму спожитої електричної енергії та суми, визначених в Договорі...." (т. 1, а.с. 12).
На лист відповідача від 21.02.2022 № 1190/01/207/22 позивач не висловив жодних заперечень, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач повністю погодився з доводами відповідача, які були викладені останнім в цьому листі стосовно підстав непідписання та повернення документів.
Таким чином, з урахуванням умов п. 5.7.1. Договору, наявності листа відповідача від 21.02.2022 № 1190/01/207/22, відсутністю заперечень позивача на цей лист відповідача, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно скористався своїм правом відмови від підписання акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 на загальну суму 4124501,68 грн (т. 1, а.с. 21).
Крім того, відповідно до умов п. 2.3. Договору очікуваний загальний обсяг споживання електричної енергії, визначається сторонами в Договорі та складає 772120,00 кВТ*год.
Обсяг споживання електричної енергії в січні 2022 року складає 772120,00 кВТ*год. (п. 3.2. Договору).
Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього (п. 3.6. Договору).
Також у Додатку № 2 до Договору (Специфікація) сторони визначили 772120,00 кВТ*год., як граничну кількість електроенергії, яка може бути продана за цим Договором.
Крім того, відповідно до умов п. 5.2. Договору загальна вартість цього Договору становить 3954622,74 грн, у т.ч. ПДВ - 659103,79 грн.
Таким чином, вищенаведені умови Договору свідчать, що Постачальник не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому Договорі та у Додатках до нього, тобто у більшому розмірі ніж 772120,00 кВТ*год. та вартістю 3954622,74 грн.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про помилковість тверджень позивача, що у відповідача по рахунку на оплату № 1079 від 08.2022 на загальну суму 4124501,68 грн та акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 в кількості 805288 кВт*год. на загальну суму 4124501,68 грн, виник обов'язок по сплаті 163167,43 грн заборгованості з 21.02.2022 року протягом 5 банківських днів. Тобто за висновком суду, по цьому рахунку та акту у відповідача відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також наданий позивачем лист за Вих. № 212 від 01.03.2023 (т. 1, а.с. 11) не підтверджує доводи позивача, що у відповідача виник обов'язок по сплаті 163167,43 грн заборгованості з 21.02.2022, оскільки направлення 02.03.2023 (т. 1, а.с. 13) цього листа відповідачу жодним чином не може призвести до зазначених позивачем наслідків.
Матеріали справи також свідчать, що між позивачем і відповідачем було складено та підписано без жодних зауважень акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022, відповідно до якого за Договором № Т/ВГЕ-5/22 ДП «МТП «Южний» в січні 2022 року було спожито 772120,00 кВТ*год. електричної енергії на загальну суму 3791740,73 грн, у т.ч. 631956,79 грн. ПДВ (т. 1, а.с. 67).
Тобто, вказаний акт підтверджує, що Споживач спожив саме той обсяг електричної енергії, який встановлений п. 2.3., п. 3.2. Договору № Т/ВГЕ-5/22.
При цьому, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1079 від 23.02.2022, саме на суму 3791740,73 грн за загальний спожитий обсяг електроенергії 772120,00 кВТ*год по ціні 4,09234826545 грн за 1 кВТ*год.
За фактично відпущену електричну енергію в кількості 772120,00 кВТ*год по ціні 4,09234826545 грн за 1 кВТ*год. позивачем була здійсненна оплата по Договору № Т/ВГЕ-5/22 на загальну суму 3791740,73 грн (у т.ч. 631 956,79 грн. ПДВ), про що свідчить платіжне доручення № 1672 від 09.03.2022 (т. 1, а.с. 67).
В подальшому, між сторонами було складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків за січень 2022 року, з якого слідує, що відповідачем було спожито електричну енергію у січні 2022 року на зальну суму 3791740,73 грн (т. 1, а.с. 70).
Водночас суд звертає увагу, що у рахунку на оплату № 1079 від 23.02.2022 та акту прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 позивач з невідомих причин зазначив вартість 1 кВТ*год у розмірі 4,09234826545 грн, тобто менша, ніж та яка встановлена в Додатку № 2 до Договору за 1 кВТ*год у розмірі 4,26814348805 грн.
Таким чином, з урахуванням встановлення сторонами Договору фіксованої вартості 1 кВТ*год електричної енергії (4,26814348805 грн), відповідач за спожиту по Договору в січні 2022 року електроенергію в кількості 772120,00 кВТ*год мав сплатити позивачу 3954622,74 грн.
Проте відповідач сплатив позивачу лише 3791740,73 грн (у т.ч. 631 956,79 грн. ПДВ), оскільки саме позивач виставив відповідачу рахунок та акт на суму 3791740,73 грн (т. 1, а.с. 67, 68). Вказане свідчить, що внаслідок дій самого ж позивача, відповідач на 162882,01 грн сплатив менше за спожиті 772120,00 кВТ*год електричної енергії.
Також в поясненнях від 25.09.2024 (т. 1, а.с. 218-222) позивач зазначає, що "162882,01 грн це сума, яку відповідач не доплатив за визнаний ним обсяг спожитої електричної енергії.
Незгода відповідача з обсягами споживання не звільняє його від обов'язку сплатити вартість електричної енергії за ціною, визначеною в договорі - 4,26814348805 грн за 1 кВт*год без ПДВ за той обсяг, який ним визнано - 772120 кВт*год".
Водночас суд зазначає, що виходячи з норм ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК (далі - ЦК та ГК) зобов'язання мають виконуватися сторонами належним чином згідно з умовами договору, вимогами кодексів та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які традиційно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх необхідних заходів для належного виконання нею зобов'язань.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що відповідно до умов 5.6. Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку, шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання оригіналів рахунку та Акту приймання-передачі електричної енергії за електричну енергію, спожиту в розрахунковому періоді.
Відповідно до умов п. 5.7 Договору, Постачальник, станом на останній календарний день розрахункового періоду складає Акт приймання-передачі електричної енергії та зобов'язується до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, надати Споживачу оригінали рахунків, Актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.
Пунктом 5.7.1. Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний розглянути та підписати Акт приймання-передачі електричної енергії у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів, або дати мотивовану відмову від підписання цього акту у цей же строк.
Отже, проаналізувавши умови 5 розділу Договору щодо порядку здійснення розрахунків за спожиту електроенергію, суд дійшов висновку, що право позивача на стягнення грошових коштів за продану електричну енергію не є безумовним, а пов'язується з складанням та наданням Постачальником Споживачу оригіналів рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць.
Суд звертає увагу, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що позивач склав та вставив відповідачу по Договору відповідний рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за спожиту в січні 2022 року електричну енергію на суму 163167,43 грн, у зв'язку з чим неможливо встановити, в який строк (термін) відповідач зобов'язаний був виконати зобов'язання з оплати спожитої в січні 2022 року електричної енергії на суму 163167,43 грн, і як наслідок встановити день прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої в січні 2022 року електричної енергії.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором у розмірі 163167,43 грн позивач повинен був виконати умови 5 розділу Договору, тобто скласти та виставити відповідачу відповідний рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за розрахунковий місяць на суму 163167,43 грн, чого позивачем виконано не було.
Таким чином, з урахуванням умов п. 5.6., п. 5.7. Договору, приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати 163167,43 грн.
За приписами ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
При цьому, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За таких обставин, оскільки позивачем не було виконано умов п. 5.6., п. 5.7. Договору, суд дійшов висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не порушені відповідачем станом на момент розгляду даного спору, у зв'язку із чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 163167,43 грн слід відмовити.
Вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 163167,43 грн.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем було складено та підписано без жодних зауважень акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022, відповідно до якого, за Договором № Т/ВГЕ-5/22 ДП «МТП «Южний» було спожито 772120,00 кВТ*год. електричної енергії на загальну суму 3791740,73 грн, у т.ч. 631956,79 грн. ПДВ.
Позивач 23.02.2022 виставив відповідачу рахунок на оплату № 1079 від 23.02.2022 на суму 3791740,73 грн, за загальний спожитий обсяг електроенергії 772120,00 кВТ*год по ціні 4,09234826545 грн за 1 кВТ*год.
09 березня 2022 року позивачем була здійсненна оплата по Договору № Т/ВГЕ-5/22 на загальну суму 3791740,73 грн (у т.ч. 631956,79 грн. ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 1672 від 09.03.2022 (т. 1, а.с. 67).
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що саме 23.02.2022 отримав від відповідача рахунок на оплату № 1079 від 23.02.2022 на суму 3791740,73 грн та акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 на суму 3791740,73 грн. Зазначені твердження відповідача позивачем не заперечувались.
Оскільки саме 23.02.2022 відповідач отримав та підписав рахунок на оплату № 1079 від 23.02.2022 на суму 3791740,73 грн та акт прийому-передачі електроенергії за січень 2022 р. № 270 від 31.01.2022 на суму 3791740,73 грн, у зв'язку з чим з урахуванням умов п. 5.6., п. 5.7. Договору відповідач зобов'язаний був в строк по 02.03.2022 перерахувати позивачу 3791740,73 грн. Проте 3791740,73 грн відповідач перерахував позивачу лише 09.03.2022, що свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 03.03.2022 по 08.03.2022.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних по зобов'язанню за січень 2022 року (т. 1, а.с. 18-19), та встановлено наявність помилок у здійснених позивачем розрахунках, які призвели до зайвого нарахування 3% річних, оскільки за висновком суду прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати 3791740,73 грн відбулось у період з 03.03.2022 по 08.03.2022.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок 3% річних за період з 03.03.2022 по 08.03.2022.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період з 03.03.2022 по 08.03.2022 (6 днів)
3791740,73 x 3 % x 6 : 365 : 100=1869,90 грн.
Загальна сума 3% річних становить 1869,90 грн.
Отже, за здійсненим судом розрахунком, загальна сума 3% річних за період з 03.03.2022 по 08.03.2022 становить 1869,90 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних лише у розмірі 1869,90 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення 3% річних, заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 49228,20 грн, то в цій частині вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за висновком суду прострочення виконання грошового зобов'язання тривало менше 15 днів (з 03.03.2022 по 08.03.2022=6 днів), у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування та заявлення до стягнення суми інфляційних втрат.
Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 22,43 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ "ПІВДЕННИЙ" (65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Южне, вул. Берегова, інше; код ЄДРПОУ 04704790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ 365" (01135, м. Київ, пров. Перемоги, буд. 5-А; код ЄДРПОУ 41447959) суму 3% річних у розмірі 1869,90 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 22,43 грн.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 22 жовтня 2024 р.
Суддя Нікітенко С.В.