ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2024Справа № 910/14710/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця»
до приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 155514868,87 грн,
Представники:
від позивача не прибув
від відповідача Твердохліб М.В.
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 155514868,87 грн, в тому числі 139522945,34 грн боргу (договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0153-09021), 7824523,13 грн пені, 7524288,90 грн штрафу, 643111,50 грн 3% річних.
19.09.2023 суд відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
15 жовтня 2024 року в системі «Електронний суд» зареєстрована від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» Косунцем Дмитром Володимировичем заява «про збільшення позовних вимог», в якій збільшено розмір 3% з 643111,50 грн до 2505619,06 грн, а також заявлено нову вимогу - про стягнення 5329244,30 грн інфляційних втрат.
На підтвердження повноважень Косунця Дмитра Володимировича діяти від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до заяви додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якою ОСОБА_2 - інша особа, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, а також довіреність № 885 від 19.02.2024 та довіреність у порядку передоручення від 08.10.2024.
Вирішуючи питання прийнятності вказаної вище заяви позивача суд виходить з такого.
Цивільні правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і здійснює вона їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правовідносини, які виникають між юридичною особою та її органом чи іншою особою, є представництвом, яке ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено як обов'язок або право однієї сторони вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Загальні підстави виникнення відносин представництва наведені у ч. 3 ст. 237 ЦК України, за якою представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Дії, вчинені представником, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).
Здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України).
Процесуальна правоздатність відрізняється від цивільної правоздатності. Процесуальна правоздатність виникає в особи з моменту виникнення процесуальних правовідносин. До виникнення процесуальних правовідносин у особи існує лише право звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод або інтересів (ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України). Для того, щоб особа стала носієм процесуальної правоздатності, необхідний юридичний факт, який би обумовив виникнення судового процесу. Процесуальна правоздатність поза рамками процесуальних правовідносин не існує.
З огляду на це порядок набуття процесуальних прав та обов'язків і процесуального представництва юридичної особи є предметом регулювання процесуального закону.
Процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво).
Так, відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положенням цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України.
Отже, наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Також не наділяють ОСОБА_2 своїми діями набувати процесуальних (не цивільних) прав та обов'язків для товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» довіреність № 885 від 19.02.2024 та довіреність у порядку передоручення від 08.10.2024.
Таким чином товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» не підтвердило законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом) повноваження Косунця Дмитра Володимировича діяти від імені позивача в порядку самопредставництва, що є підставою вважати, що заява від 15 жовтня 2024 року підписана особою, яка не має права підписувати її.
Положення ст. 4 ГПК України щодо права на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, та ч. 2 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен постановити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду. Предмет позову може становити як одна вимога, так декілька вимог, об'єднаних за правилами ст. 173 ГПК України.
Закон наділяє позивача правом змінити предмет позову (ст. 46 ГПК України). Внаслідок такої зміни позовна вимога може бути замінена іншою вимогою, або зміна предмету позову може стосуватись пред'явлення для розгляду іншої (інших) вимоги, крім первісно заявленої (заявлених). Необхідною умовою такої зміни предмету позову є спільність фактичних обставин (підстава позову) з якої вони заявлені.
За своєю правовою природою заява щодо стягнення 5329244,30 грн інфляційних втрат є заявою про зміну предмету позову, оскільки позивач не заявляв раніше цю вимогу.
Зміна предмету позову - це зміна матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до суду. Вона може мати місце шляхом заміни позовної вимоги іншою або доповненням позовних вимог іншими.
Отже заява про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову є складовою позову, який у процесуальному сенсі є зверненою до суду вимогою про захист прав і інтересів. З огляду на це недодержання вимог при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову має ті ж правові наслідки, що визначені законом для позовної заяви.
За таких обставин суд залишає заяву про збільшення позовних вимог від 15.10.2024 без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її).
На підставі викладеного, керуючись статтями 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Залишити без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» «про збільшення позовних вимог», сформовану в системі «Електронний суд» 15.10.2024.
Ухвала набрала законної сили 21.10.2024.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складений 23.10.2024.
Суддя С. А. Ковтун