ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.10.2024Справа № 910/9450/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН»
про стягнення 46 435,47 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» про стягнення 46 435,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9450/24, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень. Крім того, зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України в строк до 23.08.2024 надати суду відомості щодо страхової компанії, якою видано поліс ЕР/213298946.
20.08.2024 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
22.08.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
04.01.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 1103Га4да (надалі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску.
24.01.2024 в м. Дніпро по проспекту Героїв сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП було обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 у справі № 201/1400/24 винним у вчиненні вказаної вище ДТП визнано ОСОБА_3 .
Згідно з рахунком № 14 від 29.01.2024, виставленим ФОП Голод Д.О., вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 визначена у розмірі 49 635,47 грн.
За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування страховиком складено страховий акт № АRX4014644 від 30.01.2024, відповідно до якого сума страхового відшкодування визначена в сумі 49 635,47 грн.
На виконання умов Договору страхування за вказаним страховим актом позивач 31.01.2024 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 49 635,47 грн на рахунок ФОП Голод Д.О., що підтверджується платіжною інструкцією № 1033615.
05.03.2024 позивачем було направлено відповідачу заяву № СУ/012264/3 від 01.03.2024 про виплату страхового відшкодування у розмірі 49 635,47 грн, яка залишилась без відповіді та виконання.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 49 635,47 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що пошкоджений у ДТП автомобіль Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , був придбаний в США та мав пошкодження до страхової події, яка сталася 24.01.2024, а відтак, при розрахунку страхового відшкодування має враховуватися коефіцієнт фізичного зносу відповідно до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, який відповідно до експертного звіту, виконаним на замовлення відповідача, складає 0,46%. Отже, за доводами відповідача, враховуючи коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 та франшизу за полісом № ЕР/213298946, сума страхового відшкодування складає 28 110,33 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Пунктом 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 , встановлена постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 у справі № 201/1400/24.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою позивачем коштів за договором страхування.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 станом на дату ДТП (24.01.2024) регулювалися полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/213298946, що підтверджується даними, наданими суду Моторним (транспортним) страховим бюро України.
Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до вищевказаних норм, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу Volkswagen, д.р.н. НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 01.03.2024 № СУ/012264/3, у якій просив відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України сплатити на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму боргу в розмірі 49 635,47 грн.
За положеннями п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Судом встановлено, що лист-вимогу від 01.03.2024 № СУ/012264/3 отримано відповідачем 07.03.2024, однак відповіді та доказів її задоволення матеріали справи не містять. Водночас, встановлений у наведеній вище нормі строк для прийняття відповідного рішення про виплату або невиплату страхового відшкодування є таким, що настав.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з приписами абзацу 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (надалі - Методика).
Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою:
Сврз=Ср+см+Сс х(1-Ез), де:
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів
Сс - вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту.
Відповідно до п. 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
У п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, а саме:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Із аналізу наведених положень Методики вбачається, що у разі якщо складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами транспортного засобу відновлювали ремонтом, то до такого автомобіля не може застосовуватись коефіцієнт 0, незалежно від того, що строк експлуатації такого автомобіля не перевищує передбаченого п. 7.38 Методики строку експлуатації.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску цього автомобіля - 2019, а тому станом на дату ДТП (24.01.2024) строк його експлуатації не перевищував 7 років.
Однак, суд встановив, що транспортний засіб Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , (VIN-код: НОМЕР_3 ), мав пошкодження, що не пов'язані з ДТП, яка сталася 24.01.2024 (даний ТЗ було ввезено на митну територію України з США; в США ТЗ був виставлений на аукціон із зовнішніми пошкодженнями та технічними несправностями; придбаний з аукціону, ввезений в Україну, відремонтований та в подальшому проданий), а отже застосування коефіцієнту фізичного зносу (Ез) до розміру страхової виплати є обов'язковим.
Отже, судом встановлено наявність підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування, чого позивачем не спростовано.
Так, визначення розміру страхового відшкодування, позивач здійснив на підставі рахунку ремонтної організації від 29.01.2024 № 14. В той же час, позивачем не було враховано коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , застосування якого є обов'язковим в силу п. 7.39. Методики.
Відповідно до наданого відповідачем Звіту № 28-D/15/65, складеного оцінювачем Видутою Д.Ю., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 0,4571.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивач належними доказами не спростував визначений відповідачем коефіцієнт фізичного зносу, а також не навів власного розрахунку розміру коефіцієнту фізичного зносу.
За встановлених вище обставин, приймаючи представлений відповідачем розрахунок коефіцієнту фізичного зносу, враховуючи те, що позивач не надав власного розрахунку розміру коефіцієнту фізичного зносу, суд дійшов висновку про здійснення розрахунку вартості деталей з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,4571.
Так, за розрахунком відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також франшизи у розмірі 3200,00 грн, встановленої полісом № ЕР/213298946, становить 28 110,33 грн. Ця ж сума визначена відповідачем як правомірна сума страхового відшкодування, що підлягає сплаті на користь позивача, що підтверджується долученим до відзиву на позов страховим актом відповідача № 937/01/50/1.
В той же час, доказів сплати на користь позивача вказаної суми страхового відшкодування матеріали справи не містять та відсутності свого обов'язку щодо здійснення такої виплати відповідач не обґрунтував.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).
Отже, з урахуванням відсутності заперечень позивача щодо вище встановлених обставин та наданих відповідачем документів, ненадання позивачем контррозрахунку страхового відшкодування, який би враховував коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, суд доходить висновку, що відповідачем більш вірогідними доказами обґрунтовано визначену ним до відшкодування суму за відновлення транспортного засобу Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 28 110,33 грн, аніж позивачем було доведено правомірність стягнення з відповідача суми коштів у розмірі 46 435,47 грн.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог та поданих в матеріали справи доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (вул. Гарматна, 8, приміщення 6, м. Київ, 03067; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 20474912) 28 110,33 грн страхового відшкодування та 1832,85 грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.10.2024.
Суддя Т. Ю. Трофименко