ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/845/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А. секретар судового засідання Попович Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, буд. 59-А, м. Івано-Франківськ, 76009
до відповідача: Фізична особа-підприємець Тумир Марія Павлівна АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 27 444 грн 35 коп.
за участю представника позивача Белей О.Б.
Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом доФізична особа-підприємець Тумир Марії Павлівни про стягнення 27444,35грн., з яких: з яких:23190,26грн. основного боргу, 80,56 грн. пені, 1025.84 грн трьох процентів річних та 3147,69грн інфляційних втрат.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що відповідачем не було сплачено послуги з опалення місць загального користування у період з 01.01.2022 по 31.07.2024 року.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.09.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 909/845/24 та визначено до розгляду судді Шкіндер П.А.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки, судове засідання призначено на 22.10.2024.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився.
Відзив на адресу суду від відповідача в у встановлений в ухвалі суду від 16.09.2024 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідач у цей строк не надходило.
Згідно з ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
До суду повернулось поштове відправлення (ухвала суду про відкриття провадження у справі), надіслане на адресу відповідача, за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_2 ) із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд звертає увагу, що боржник є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до ч.1, п.5 ч.4 ст.9 Закону про державну реєстрацію покладено обов'язок зазначати достовірні відомості щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст.10 цього Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень фізична особа - підприємець повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил №270. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є юридичною особою та відповідно до пункту 3.1 Статуту, створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.
Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо (пункт 3.2 Статуту). Статут підприємства у новій редакції, затверджено рішенням Івано-Франківської міської ради (34 сесія) 8 демократичного скликання від 10.03.2023 №45-34 «Про збільшення статутного капіталу та затвердження нової редакції статуту Держаного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та розміщено на сайті Івано-Франківської міської ради у загальнодоступному доступі.
Відповідно до ч.1ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах та згідно ч.4 ст.19 цього Закону - виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), а тому саме ДМП «Івано-Франківськтеилокомуненсрго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно н.5 ч.2 ст.7 вказаного Закону споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В зв'язку з введенням в дію в повному обсязі з 01.05.2019 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи вимоги Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 09.06.2018 № 2119-УШ (далі - Закон №2119) виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання комунальних послуг. Зокрема, змінюється порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Порядок такого розподілу визначено: Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 (далі - Методика).
Відповідно до п. 1, п. 5 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунатьні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відтак, укладення договорів про надання житлово-комуначьних послуг, підготовлених виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов'язок, а не як право споживача. Крім цього, відповідно до змісту положень зазначеного Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі припинення у встановленому порядку користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.08.2021 (чинна з 01.10.2021). ДМП «ІФТКЕ» опублікувало такий договір на своєму веб-сайті 01.11.2021 і відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він вважається укладеним з 1 грудня 2021 року (копія договору додається).
Тобто, з 1 грудня 2021 року нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії проводиться відповідно до:
- Закону України «Про житлово-комунатьні послуги» від 09.11.2017 №2189-УШ далі -Закон 2189)
- Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яким встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опатення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (далі - Закон про облік)
- Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила).
- Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (далі - Методика).
Методикою передбачено визначення обсягу теплової енергії, витраченого на опалення місць загального користування (далі - МЗК) та допоміжних приміщень будівлі; частина теплової енергії спожитої будинком розподіляється між усіма приміщеннями в межах зовнішніх стін житлового будинку.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358 вносяться зміни у Методику і визначено додаткове поняття - «загальнобудинкові потреби на опалення».
Відповідно до аб.4,5 ч.2 розділу І Методики роз'яснено поняття загальнобудинкові потреби опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будівлі, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. До місць загального користування відносять загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, агальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Загальнобудинкові погреби на опалення визначено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку.
Оплата за опалення місць загального користування - це не додатковий вид оплати, а частина теплової енергії, яка облікована загальнобудинковим приладом обліку теплової енергії. У вартість плати за опалення місць загального користування входять витрати теплової енергії у внутрішньобудинкових системах опалення.
Крамниця промтоварів «Взуття» за адресою вул. Галицька, 49/50 знаходиться в межах зовнішніх стін житлового будинку, який підключений до мереж централізованого опалення.
Площа нежитлового приміщення становить 46,4 м.кв, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, однак нарахування здійснюється на площу приміщення 44 м.кв. адже саме така інформація по квартирі АДРЕСА_3 наявна у Позивача (довідка про площу приміщення додається).
Згідно Інформації з ДРПП від 04.09.2024 крамниця промтоварів «Взуття» за адресою вул. Галицька, 49/50 належить Відповідачу на підставі свідоцтва про право власності від 15.11.2006 (копія Інформації додається).
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» (далі - Закон №1060).
Законом №1060 внесені зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема, до ст.13, якими передбачено запровадження публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону №1060 визначено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішення Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Пунктом 1 та 2 ст. 121 Розділу IV Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
Відповідно до вимоги аб.2. п.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Отже, з 01.12.2021 «Договір на послугу з постачання теплової енергії» (далі -Договір, індивідуальний договір) вважається укладеним і є обов'язковим до виконання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто, внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається, так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Співвласники приміщень житлового будинку на вул. Галицька, 49, який підключений до мереж централізованого опалення, до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин з ДМП «ІФТКЕ», а тому, 01.11.2021 враховуючи «Правила надання послуги з постачання теплової енергії» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, ДМП «ІФТКЕ» на офіційному веб-сайті: tke.if.ua. опублікувано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.
Відповідно до ст.322 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, як інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.30 типового індивідуального договору, плата за послугу постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця tke.if.ua.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на виконання постанови КМУ №808 від 21.08.2019 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами», Наказом ДМП «ІФТКЕ» від 01.12.2021 «Про затвердження плати за абонентське обслуговування» встановлено ввести в дію з 01.12.2023 плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам приміщення яких розміщені у багатоквартирних будинках, що становлять 10,70 грн/міс з ПДВ (у будинках не обладнаних приладом комерційного обліку та 12,62 грн/міс з ПДВ для будинків обладнаних приладом комерційного обліку .
Тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів з становлять :
- з 01.12.2020 по 17.10.2021 (документ, яким встановлено тариф - Постанова НКРЕКП №2248 від 30.11.2020 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, шо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року №79") двоставковий тариф на теплову енергію, грн. без ПДВ - умовно-змінна частина, грн/Гкал - 1 361,27 грн., умовно-постійна частина, грн/Гкал/год - 38 886,87грн.
- з 18.10.2021 по 31.12.2021(документ, яким встановлено тариф Рішення ВК Івано-Франківської міської ради №1687 від 09.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2021 №1410") двоставковий тариф на теплову енергію, грн. без ПДВ - умовно-змінна частина, грн/Гкал -5520,98грн., умовно-постійна частина, грн/Гкал/год - 114141,447грн.
- з 01.01.2022 по 30.09.2022 (документ, яким встановлено тариф Рішення ВК Івано-Франківської міської ради №19 від 13.01.2022 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 № 1687) двоставковий тариф на теплову енергію, грн. без ПДВ - умовно-змінна частина, грн/Гкал -8063,24грн., умовно-постійна частина, грн/Гкал/год - 129050,35грн
- з 01.01.2022 (документ, яким встановлено тариф Рішення ВК Івано-Франківської міської ради №948 від 06.10.2022 "Про продовження дії рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2021 №1410 (зі змінами від 09.12.2021 №1687, від 13.01.2022 №19)двоставковий тариф на теплову енергію, грн. без ПДВ - умовно-змінна частина, грн/Гкал -8063,24грн., умовно-постійна частина, грн/Гкал/год - 129050,35грн.
Нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку по вул. Галицька, 49 та має сумісну із житловим будинком систему опалення тобто, приєднане до внутрішньобудинкової системи житлового будинку, з цього виходить, що порядок обліку та оплати послуг визначається Методикою №315: розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Житловий будинок по вул. Галицька,49 обладнано комерційним приладом обліку Рollustat №80460045, згідно якого проводиться нарахування за спожите тепло.
Актами повірки від 19.09.2018, від 16.08.2022 та від 21.08.2023 підтверджується технічний огляд лічильника теплової енергії №№80460045 за адресою вул. Галицька, 49 в результаті чого встановлено, що вузол обліку теплової енергії готовий до експлуатації та пройшов повірку.
Дані акти підтверджують проходження приладом обліку повірки та споживання теплової енергії споживачами будинку відповідно до зазначених в актах показників лічильника.
Згідно з п.12 розділу IV Методики, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
При цьому, як передбачено п. 8 Методики, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення ((^з.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Оопбуд), зокрема для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %.
Відтак, розрахунки позивача базуються положеннях Методики, що 25% спожитої будинком (який є 5-поверховим) теплової енергії витрачені на загальнобудинкові потреби опалення будинку (зокрема на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, що є спільною власністю всіх співвласників будинку), і участь на оплату цієї спожитої теплової енергії несуть всі власники житлових та нежитлових приміщень будинку пропорційно до площі належних їм приміщень, незалежно від того, чи такі приміщення відключені від централізованого опалення.
Споживання теплової енергії відповідачем за період 01.01.2022 - 31.07.2024 (з врахуванням параметрів нарахувань - показань комерційного вузла обліку; кількість тепла згідно комерційного вузла обліку; загальна кількість тепла на функціонування та МЗК/(з лютого 2022р - загальнобудинкові потреби відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021р.); загальна площа жилових і нежитлових приміщень (в тому числі відповідача); Кількість тепла на МЗК ФОП Тумир М.П.; загальна кількість тепла по будинку на опалення (за виключенням витрати тепла на функціонування; площа житлових і нежитлових приміщень, м.кв.; загальна площа жилових і нежитлових приміщень; загальна опалювальна площа жилових і нежитлових приміщень; опалювальна площа житлових і нежитлових приміщень, м.кв.; загальна опалювальна площа жилових і нежитлових приміщень; місця загального користування; загальна кількість тепла на функціонування / (з лютого 2022р - загальнобудинкові потреби відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021р.); загальна кількість тепла на МЗК по будинку; загальна кількість тепла на функціонування / (з лютого 2022р - загальнобудинкові потреби відповідно до наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021р.); кількість тепла на МЗК, Гкал .; кількість тепла на функціонування, Гкал.; кількість тепла на опалення, Гкал.; разом загальнобудинкові потреби, Гкал.; тарифи на теплову енергію для категорії "інші споживачі": умовно-змінна складова тарифу (теплова енергія), абонентське обслуговування, нарахування по ФОП Тумир М.П.) наведено у Додатку №1 «Розрахунок вартості послуг постачання теплової енергії ФОП Тумир М.П. вул. Галицька, 49 за період 01.01.2022-31.07.2024 рр.».
Рахунки-фактури на оплату за надані послуги по теплопостачанню Позивачем своєчасно надавались Споживачу, в тому числі за адресою знаходження нерухомого майна відповідно до умов публічного договору (п.33), на паперовому носії. Рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію щодо здійсненого нарахування.
Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна (п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
1). частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
2). обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
З лютого 2022 року відповідно до Наказу Мінрегіонбуду від 28.12.2021 №358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» замість понять «загальногобудинкові потреби на функціонування системи» та «витрати тепла на загальнобудинкові потреби» вводиться поняття - «загально будинкові потреби опалення», розрахунок яких проводиться відповідно до п.8 розділу IV Методики у редакції 2022 року.
Багатоквартирний будинок в цілому є об'єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на
вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення (ЦО) належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною.
Відповідно, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла.
Таким чином, нарахування Позивачем оплати за послуги з опалення місць загального користування співвласникам будинку, які підключені до системи централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов'язковий характер.
Згідно з п.п. 3,8 Правил, опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
Зміст рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12.10.2021р. № 1392 «Про початок опалювального періоду в Івано-Франківській міській територіальній громаді» свідчить про забезпечення ДМП «Івано- Франківськтеплокомуненерго» подачі теплоносія на потреби опалення в житловому фонді, закладах охорони здоров'я, освіти, культури, установах і організаціях, підприємствах міста та стабільне проходження опалювального сезону 2021-2022 років з 18 жовтня 2021 року.
Відповідно до Розпорядження міського голови № 67-р від 06.04.2022 р. «Про завершення опалювального періоду в Івано-Франківській міській територіальній громаді» опалювальний сезон 2021/2022 рр. завершено з 09.04.2022
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.10.2022р. №988 «Про початок опалювального сезону в Івано-Франківській міській територіальній громаді» вирішено розпочати опалювальний сезон в житловому фонді, закладах охорони здоров'я, освіти, культури, установах і організаціях та на підприємствах Івано-Франківської міської територіальної громади з моменту встановлення середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох діб +8 С та нижче .
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.11.2022р. №1079 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.10.2022р. №988» внесено зміни в п.1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20.10.2022р. №988 «Про початок опалювального сезону в Івано-Франківській міській територіальній громаді» та викладено в новій редакції: «Розпочати опалювальний сезон в житловому фонді, закладах охорони здоров'я, освіти, культури, соціальної сфери, установах і організаціях та на підприємствах Івано-Франківської міської територіальної громади з 07.11.2022р.»
Опалювальний сезон в Івано-Франківську 2022/2023 офіційно завершено 14.042023 відповідно до Розпорядження міського голови від 13.04.2023р. № 129-р «Про завершення опалювального періоду7 в Івано-Франківській міській територіальній громаді»
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.10.2023р. № 1364 «Про початок опалювального сезону в Івано-Франківській міській територіальній громаді» вирішено розпочати опалювальний сезон в житловому фонді, закладах освіти, культури, медицини, соціальної сфери, установах і організаціях та на підприємствах Івано-Франківської міської територіальної громади з 18.10.2023р.
Опалювальний сезон в Івано-Франківську 2023/2024 офіційно завершено 30.032024 відповідно до Розпорядження міського голови від 28.03.2024р. № 120-р «Про завершення опалювального періоду в Івано-Франківській міській територіальній громаді»
Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 49, в якому знаходиться нежитлове приміщення Відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про початок опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 років, та закінчення опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Івано-Франківську.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що послуги за Договором надавалися за адресою вул. Галицька, 49 у м.Івано-Франківську
Так, позивач зазначає, що у відповідача, виник борг за послуги надані у січні 2022 по липень 2024 року за опалення місць загального користування відповідно до умов Договору.
Отже, у Відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул. Галицька, 49/50 в м.Івано-Франківськ у період з січня 2022 року по липень 2024 року виникло зобов'язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення розрахованих позивачем з дотриманням вимог Методики. Рахунки на оплату наданих послуг містять детальну інформацію щодо здійсненого нарахування.
Частиною 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно.
Згідно статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 634 Цивільного Кодексу України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати своєї умови договору.
Враховуючи, що в умовах договору та за умови приєднання до мереж постачання відповідач користувався та користується послугами, тому у відповідача виникло зобов'язання перед Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго".
Відповідач не дотримувався умов публічного договору та не здійснював оплати не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу згідно п. 34 індивідуального договору, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 23 190,26 гри.
Для ідентифікації споживача Виконавцем комунальної послуги - ДМП «ІФТКЕ» застосовується внутрішня ідентифікація абонентського номера споживача, в даному випадку Споживачу присвоєно номер договору 862, який вказується в розрахунках заборгованості, рахунках-фактурах, актах виконаних робіт тощо.
Враховуючи вимоги чинного законодавства України кожен власник споживач зобов'язаний брати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, та своєчасно і в повному обсязі оплачувати надану йому послугу з постачання теплової енергії.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.12.2020 у справі № 311/3489/18, в якій суд зазначив, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку та вирішив, що така оплата вноситься незалежно від наявності автономного опалення.
Подібні за змістом позиції містяться також у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №703/58/16-ц, за обставинами якої також взагалі були відсутні опалювальні прилади в місцях загального користування будинку.
04.01.2024 Позивач звертався до Відповідача із претензією №06/27 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 16 158,36 грн, однак така була залишена без задоволення.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 23190,26грн, відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання місць загального користування у період з 01.01.2022 по 31.07.2024 року, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у Споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 80,65 грн, за загальний період з 01.02.2024 по 31.067.2024.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 3147,69грн розраховані за загальний період з січня 2022 року по липень 2024року та 3 % річних у розмірі 1025,84 грн за період з 01.02.2022 по 31.08.2024.
Перевіривши наданий розрахунок 3% річних та інфляційні втрат за визначені позивачем періоди, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є вірною.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3147,69грн та 3% річних у розмірі 1025,84грн.
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в повному обсязі.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 114, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити .
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тумир Марії Павлівни ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (76009; Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59 А; код ЄДПРОУ 03346058) заборгованість в розмірі 27 444 (двадцять сім тисяч чотириста сорок чотири тисячі) гри 35 коп, де основний борг становить 23 190,26 грн; інфляційні втрати - 3 147,69 грн, три відсотки річних в - 1 025,84 грн та пеня 80,56 грн. та судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.10.2024
Суддя Шкіндер П.А.