вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
08 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/995/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Шоляк О.В,
розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород
до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок, Ужгородського р-н.
про стягнення 294 074,37 грн.
За участі представників:
від позивача - Смик Д.П., посвідчення адвоката № 8448/10 від 08.10.2019
від відповідача - не з'явився
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення 294 074,37 грн. відсотків за користvвання коштами передбачених п.3 мирової vгоди від 20.08.2019 р. по справі № 907/515/14, посилаючись на порушення відповідачем умов мирової угоди.
Ухвалою суду від 08.11.2023 р. позовну заяву Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород залишено без руху.
16.11.2023 р. до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
05.01.2024 р. через систему “Електронний суд» до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з мотивів, наведених у ньому.
Ухвалою суду від 12.01.2024 року задоволено клопотання КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задовольнити. Розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначено на 07.02.2024.
19.01.2024 року від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов.
06.02.2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку проведення підготовчого засідання, з огляду на неможливість з'явитися у судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі.
07.02.2024 року від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив та клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року задоволено клопотання про продовження строку проведення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 05.03.2024 року.
Ухвалою суду від 05.03.2024 підготовче засідання відкладено на 09.04.2024 року.
09.04.2024 року позивачем подано суду додаткові пояснення. У засіданні суду представник позивача навів пояснення, щодо відкладення підготовчого засідання не заперечив.
Ухвалою суду від 09.04.2024 відкладено підготовче засідання на 08 травня 2024 р.
Проте, судове засідання призначене на 08.05.2024 року не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у щорічній основній відпустці згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/9-к від 08.05.2024 року.
Ухвалою суду від 10.05.2024 р. підготовче засідання відкладено на 09 липня 2024 р.
Ухвалою суду від 09.07.2024 р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті на 27 серпня 2024 р.
Проте, судове засідання призначене на 27.08.2024 р. не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Ремецькі Оксани Федорівни у невикористаній частині щорічної основної відпустки згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/29-к від 21.08.2024 р.
Ухвалою суду від 02.09.2024 р. відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2024 р.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях поданих по справі, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Вказує на те, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 року у справі № 907/515/14 позовні вимоги Комунального Підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволено частково та вирішено стягнути з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Позивача заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 1086 934,40 грн. та відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 21 738,70 грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2019 року затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, за якою погашення заборгованості у сумі 1 108 673,10 грн. здійснюється Коритнянською сільською радою щомісячними рівними платежами в розмірі 5133,00 грн. до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 (вісімнадцяти) років згідно визначеного графіку.
Пунктом 3 мирової угоди визначено, що Відповідач сплачує Позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється Позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків Позивач виписує Відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті Відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку Відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до Позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, е невиконанням мирової угоди і надає право Позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2021 року у справі № 907/515/14 замінено Коритнянську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області на її правонаступника Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
Позивач зауважує, що 18.03.2022 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області достроково погашено залишок визначеної Мировою угодою заборгованості у розмірі 954 683,10 грн., що сумарно дорівнює платежам № 31-216, які визначені графіком платежів зазначеного у Мировій угоді від 20.08.2019 року. Однак, як було виявлено КП «Водоканал міста Ужгорода», Коритнянською сільською радою в повному обсязі, визначене п.3 Мирової угоди, зобов'язання зі сплати відсотків за користування коштами не виконано.
Відповідно до проведеного, розрахунку сума передбачених п. 3 Мирової угоди річних відсотків, яка підлягає сплаті Відповідачем Позивачу складає 294 074,37 грн.
З огляду на наведене, Позивач стверджує, що оскільки, Відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе мировою угодою зобов'язання, а ухвала Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2019 року в частині стягнення відсотків річних не відповідає встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам до виконавчого документу, способом захисту порушеного права Позивача е звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
Відповідач - Холмківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що положення ст. 536 та ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Укладенням мирової угоди у справі №907/515/14 сторони визначили нові строки та порядок виконання відповідачем грошових зобов'язань із сплати Відповідачу 1108673,10 грн.
З фактичних, визнаних Позивачем обставин виконання Відповідачем умов Мирової угоди немає жодних підстав для висновку про те, що Відповідач порушив умови Мирової угоди та прострочив сплату коштів за Мировою угодою. У зв'язку з відсутністю факту прострочення боржника відсутня і підстава для сплати позивачем відсотків у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Крім того, на думку відповідача у даному спорі відсутні підстави і для правозастосування ст. 536 ЦКУ, тому що сторони не домовлялися про застосування цієї норми, і відсутні обставини з якими, з урахуванням висновку ВС, пов'язується з застосування цієї норми. Відповідач вважає вимоги позивача про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення відсотків безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються ні на умовах мирової угоди, ні на нормах права.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 08.10.2024 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» є підприємством, що діє на основі комунальної власності Ужгородської міської ради на праві господарського відання. Засновник підприємства - Ужгородська міська рада є органом управління підприємством. КП «Водоканал міста Ужгород» відповідно до статуту є виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Основним видом діяльності є 36.00 забір, очищення та постачання води. Законом, що регулює відносини, що виникають у процесі надання та постачання житлово-комунальник послуг є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (надалі - Позивач, КП «Водоканал) та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., укладено Договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до згаданих Правил.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 року у справі № 907/515/14 позовні вимоги Комунального Підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволено частково та вирішено стягнути з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Позивача заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 1086 934,40 грн. та відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 21 738,70 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 907/515/14 вирішено, Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014р. у справі №907/515/14 залишити без змін. 07.10.2014 року на виконання відповідного рішення судом видано наказ.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2019 року затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, за якою погашення заборгованості у сумі 1 108 673,10 грн. здійснюється Коритнянською сільською радою щомісячними рівними платежами в розмірі 5133,00 грн. до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 (вісімнадцяти) років згідно визначеного графіку.
Пунктом 3 мирової угоди визначено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України Відповідач сплачує Позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється Позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків Позивач виписує Відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті Відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку Відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до Позивача. Не оплата цього рахунку, не зважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право Позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Пунктом 4 мирової угоди передбачено, що відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання за мировою угодою.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2021 року у справі № 907/515/14 замінено Коритнянську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області на її правонаступника Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області (далі- Відповідач).
18.03.2022 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області достроково погашено залишок визначеної Мировою угодою заборгованості у розмірі 954 683,10 грн., що сумарно дорівнює платежам № 31-216, які визначені графіком платежів зазначеного у Мировій угоді від 20.08.2019 року.
Листом КП «Водоканал м. Ужгород» від 21.06.2022 року за № 786 були надіслані рахунки щодо сплати відсотків за весь період користування коштами.
04.07.2022 року з метою стягнення річних відсотків в примусовому порядку Позивач звернувся листом за № 875 до Управління Державної Казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатській області.
08.07.2022 року листом за № 02-10-06/350 Управління Державної казначейської служби в Ужгородському районі Закарпатської області відмовило у примусовому стягненні коштів та повернуло ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 року у справі № 907/515/14 на підставі абз. 2 пп. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а саме, у мировій угоді не зазначено резолютивної частини рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2019 року затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, за якою погашення заборгованості у сумі 1 108 673,10 грн. здійснюється Коритнянською сільською радою щомісячними рівними платежами в розмірі 5133,00 грн. до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 (вісімнадцяти) років згідно визначеного графіку.
Пунктом 3 мирової угоди визначено, що у відповідності до ст. 625 ЦК України Відповідач сплачує Позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється Позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків Позивач виписує Відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті Відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку Відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до Позивача. Не оплата цього рахунку, не зважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право Позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Пунктом 4 мирової угоди передбачено, що відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання за мировою угодою.
18.03.2022 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області достроково погашено залишок визначеної Мировою угодою заборгованості у розмірі 954 683,10 грн.
За доводами Позивача, Відповідач не виконав умови п. 3 Мирової угоди, зі сплати відсотків за користування коштами.
Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення спору стало питання, пов'язане із тлумаченням умов мирової угоди, затвердженої ухвалою суду, зокрема, в частині сплати річних відсотків під час здійснення кожного платежу.
Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/6870/21, сформував такі висновки: - у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (пункт 5.16.);
- аналіз положень статті 213 ЦК України свідчить, що тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів змісту (пункт 5.17.).
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У даній справі, сторони, у пункті 3 мирової угоди узгодили, що у відповідності до статті 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу.
Суд зазначає, що сторони у пункті 3 мирової угоди чітко передбачили сплату річних відсотків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, що вбачається із використаних слів - "процентів річних" (передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, у статті 536 вживається слово "проценти" без конкретизації терміну) та безпосереднім посиланням на норму статті 625 ЦК України (перший рівень тлумачення - загальноприйняті у відносинах значення термінів).
У пункті 36 постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18, сформовано висновок, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Отже, проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України є одночасно заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.
Таким чином, сторони правовідношення не обмежені в праві узгодити в угоді можливість захисту майнового стану кредитора шляхом встановлення обов'язку боржника сплачувати відсотки річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 907/1008/22).
Сторони у цій справі шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором послуг, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, визначили його проміжком часу у 18 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення та передбачили сплату річних відсотків за кожний платіж за період з моменту затвердження мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому мирова угода не містить положення, що сплата річних відсотків здійснюється тільки за платежами, передбаченими графіком погашення заборгованості (пункт 1 мирової угоди), а пунктом 3 угоди узгоджено, що нарахування річних відсотків здійснюється щоразу після кожного платежу. Право дострокового погашення сторони узгодили у пункті 4 мирової угоди, однак не передбачили, що дострокове погашення звільняє відповідача від сплати відсотків річних, визначених у пункті 3 угоди.
Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору, зокрема змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу) та передбачили сплату річних відсотків у визначеному розмірі за кожним платежем без виключення такого обов'язку, у разі здійснення дострокового повного чи часткового погашення боргу, передбаченого пунктом 4 угоди.
Таким чином, вимоги позивача, щодо стягнення суми відсотків річних є правомірними та обґрунтованими.
Відтак, твердження відповідача стосовно того, що у випадку відсутності факту прострочення боржника відсутня і підстава для сплати позивачем відсотків спростовується детальним тлумаченням п. 3 мирової угоди, яка передбачає нарахування річних відсотків у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу.
Суд, перевіривши арифметичний деталізований розрахунок нарахування процентів, складений позивачем, зазначає, що він складений вірно на виконання п. 3 мирової угоди. Зокрема, на суму здійсненого платежу у розмірі 954 683,10 грн. були нараховані відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Холмок, Ужгородського р-н. про стягнення 294 074,37 грн. підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 173, 180, 231, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, (89422, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, код ЄДРПОУ 22096259) на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03344326) суму 294 074,37 грн. (двісті дев'яносто чотири тисячі сімдесят чотири гривні 37 коп.) відсотків річних, а також суму 4 411,12 грн. (чотири тисячі чотириста одинадцять гривень 12 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 23.10.2024
Суддя О. Ф. Ремецькі