22.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/661/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача Богдан Сергій Володимирович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "Регіональна газова компанія" - адвокат, довіреність №19Др-3-0124 від 12.01.2024
від скаржника: Байда Віктор Васильович (поза межами приміщення суду) - від АТ "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" - довіреність № б/н від 17.04.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 (суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/661/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг
про стягнення заборгованості
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КРИВОРІЖГАЗ" (далі - відповідач) заборгованість за договором №07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020 у загальному розмірі 525 336,96 грн, яка складається з: 415 200, 00 грн. основного боргу, 21 114,88 грн. інфляційних втрат, 13 663,28 грн. 3% річних, 75 358,80 грн. пені.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 по справі № 904/661/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 415 200,00 грн - заборгованості, 37 575,60 грн- пені, 13 646,21 грн - 3% річних, 21 114,88 грн -інфляційних втрат, 6301,70грн - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов, укладенних між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі Сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі Сторона-2) Договору 07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020р. в редакції Додаткової угоди № ДУ-2/07/300920-13-РГК-GIS від 23.12.2022р., позивачем виконані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 415 200,00 грн., що підтверджується Актами надання послуг №РЕЯ73000119 від 31.01.2023 на суму 207 600,00 грн. та №РЕЯ73000361 від 28.02.2023 на суму 207 600,00 грн., відповідно, які сформовано та направлено до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи). Вищезазначені акти підписані електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", що підтверджується протоколами руху документа / звіту та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc".
Місцевий господарський суду не прийняв заперечення відповідача щодо позбавлення доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023р., оскільки в матеріалах справи відсутні докази зауважень відповідача щодо обсягів та якості наданих послуг, оскільки заборгованість, стягнення якої становить предмет позовних вимог, утворилась за послуги, надані у січні - лютому 2023 року. Натомість, відповідач позбавився доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023.
Оскільки, станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 415 200,00 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 75358,80 грн за загальний період прострочення з 26.12.2022 по 25.07.2022., а Відповідач, відповідно, контррозрахунок пені за зобов'язаннями січня 2023 року (Акт надання послуг № РЕЯ 73000119 від 31 січня 2023) за період прострочення грошового зобов'язання з 14.02.2023 до 25.06.2023 на суму 27195,60 грн, перевіривши які, суд першої інстанцїі встановив, що позивачем допущено помилку при нарахуванні пені за зобов'язаннями січня 2023 року, оскільки 25.12.2022 - неділя, отже початком прострочення виконання зобов'язання за актом надання послуг № РЕЯ 73000119 від 31 січня 2023 буде 27.12.2022, а не 25.12.2022. Відповідно, в частині стягнення пені в розмірі 207,60 грн. судом першої інстанції відмовлено, визнавши такою, що підлягає стягненню пеню в розмірі 75 151,20 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 99% до 753,59 грн, місцевий господарськи суд, оцінивши даний випадок, прийняв до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ста тті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 50 % та стягнення пені у розмірі 37 575,60 грн.
Суд перевірив розрахунки 3% річних, надані позивачем і відповідачем, та встановив, що до стягнення підлягає 3% річних в розмірі 13 646,21 грн. В частині стягнення 3% річних в розмірі 17,07 грн, місцевий господарський суд відмовив.
Суд перевірив розрахунки інфляційних втрат, надані позивачем і відповідачем та встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 21 114,88 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не було застосовано положення частини 1 статті 617 ЦК України відповідно до яких особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Неврахування того, що виконання умов Договору між сторонами здійснювалося ними під час дії форс-мажорних обставин, які були відомі як Позивачу так і Відповідача, оскільки необхідності в повідомленні про існування загальновизнаних обставин здійснення агресії проти держави України між Сторонами Договору не існувало.
З урахуванням положень Договору, укладеного між Сторонами, та положень статті 617 Цивільного кодексу України, положень частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 Господарського кодексу України судом до Відповідача не мало б бути застосовано застосування штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, або пені в іншому розмірі, який було визначено умовами договору.
Судом першої інстанції з урахуванням не було зменшено розмір нарахованої Позивачем пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та оскаржуваним судовим рішенням покладено на Відповідача необхідність сплати пені в розмірі 50% від заявлених Позивачем вимог, а саме в розмірі - 37 575,60 гривень, що стало наслідком незастосування судом першої інстанції положень статті 617 Цивільного кодексу України, положень частини 2 статті 218 та частини 4 статті 219 Господарського кодексу України та неповним встановленням судом фактичних обставин справи в частині визначення Сторонами в Договорі умов настання відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, та зокрема визначення Сторонами умов застосування такої відповідальності.
В даному випадку, судом першої інстанції було допущено перевагу доказів наданих однією стороною (Позивачем) над доказами та розрахунками наданими іншою стороною у спорі (Відповідачем), чим судом було допущено порушення норм процесуального права, а саме вимог положень статті 86 ГПК України в частині дотримання правил оцінки доказів.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач згідно поданого відзиву просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/661/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/661/24.
24.05.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 у справі №904/661/24 залишено без руху.
Скаржнику надано можливість усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: сплатити судовий збір у сумі 11 820,08 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду - надавши строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 у справі №904/661/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.10.2024 об 10:30 годин.
22.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі Сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі Сторона-2) укладений договір 07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а Сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
В пункті 1.2. договору вказано програмний продукт, на який передається право користування:
-RGC GIS - геоінформаційна система, яка призначена для збору, зберігання, аналізу та графічної візуалізації просторових (географічних) даних і пов'язаної з ними інформації про необхідні об'єкти, а саме:
- газо регуляторна установка (ГРУ);
- комбінований будинковий регулятор тиску газу (КБРТ);
- газо регуляторний пункт (ГРП);
- установка катодного захисту (УКЗ);
- шафовий газо регуляторний пункт (ШГРП);
- газовий колодязь;
- розподільні газопроводи;
- газопроводи-вводи.
Перелік послуг, що надаються за цим договором:
- консультування з питань використання програмних продуктів, зазначених в пункті 1.2. (п. 1.3. договору).
Згідно положень п. 3.1. договору, зокрема, у 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1:
- за право користування програмними продуктами, зазначених в п. 1.2. Договору, кошти в сумі 153 000,00 (сто п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), без ПДВ.
- за надані послуги, які зазначені в п. 1.3. Договору, кошти в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Положення пункту 3.1. Договору змінювалися Сторонами, зокрема шляхом укладання 01.06.2022 Додаткової угоди № до договору № 07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020 року, якою було передбачено, що: у 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1:
- за право користування програмними продуктами, зазначених в п. 1.2. Договору, кошти в сумі 153 000,00 (сто п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), без ПДВ.
- за надані послуги, які зазначені в п. 1.3. Договору, кошти в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок).»
Також, Сторонами було змінено строк проведення розрахунків, а саме до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
23.12.2022 Сторонами Договору № 07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020 року було укладено Додаткову угоду № ДУ-2/07/300920-13-РГК-GIS, відповідно до умов якої Сторони домовились викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1. Договору у наступній редакції:
…У 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1:
- за право користування програмними продуктами, зазначених в п. 1.2. Договору, кошти в сумі 153 000,00 (сто п'ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 30 600,00 (тридцять тисяч шістсот гривень 00 копійок).
- За надані послуги, які зазначені в п. 1.3. Договору, кошти в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок)».
Відповідно до пункту 3.2 договору за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.
Відповідно до пункту 3.3 договору Сторона-2 протягом п'яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.
Згідно з пунктом 3.4 договору підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.
Згідно з пунктом 4.2 договору Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим договором.
Сторона-2 на підставі положень пункту 4.3 договору зобов'язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Відповідно до пункту 8.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.01.2020 по 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до пункту 2.10 Додатку № 1 до Договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 (надається у додатках) Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.
На виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 415 200,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №РЕЯ73000119 від 31.01.2023 на суму 207 600,00 грн., Актом надання послуг №РЕЯ73000361 від 28.02.2023 на суму 207 600,00 грн., які сформовано та направлено до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи).
Вищезазначений акти підписані електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", що підтверджується протоколами руху документа / звіту та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc".
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором 07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020 в частині своєчасної сплати послуг за права та послуги у сумі 415 200,00 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Крім того, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (далі Сторона-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі Сторона-2) укладений договір № 07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а Сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
Згідно з пунктом 3.4 договору підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.
На підставі договору протягом січня-лютого 2023 року позивачем виконані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 415 200,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №РЕЯ73000119 від 31.01.2023 на суму 207 600,00 грн., Актом надання послуг №РЕЯ73000361 від 28.02.2023 на суму 207 600,00 грн., які сформовано та направлено до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи).
Вищезазначений акти підписані електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", що підтверджується протоколами руху документа / звіту та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc".
У судовому засіданні 22.10.2024 апелянт визнав відсутність зауважень до наданих послуг, перелік яких наведено в актах надання послуг № РЕЯ73000119 від 31.01.2023 та № РЕЯ73000361 від 28.02.2023 (а.с. 16, 18), підписання їх без зауважень, що зафіксовано у протоколі судового засідання.
Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання відповідачем зобов'язань за договором №07/300920-13-РГК-GIS від 30.09.2020 у частині оплати наданих за цим договором у січні-лютому 2023 року послуг та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованістт висновку суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 415 200,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, наявність підстав для нарахування сум річних та інфляційних втрат випливає з висновку суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано наявність форс-мажорних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.
Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Колегія суддів констатує, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановив місцевий господарський суд належний до сплати розмір пені становить 75 151,20 грн
Визначивши належний до стягнення розмір пені місцевий господарський суд виснував про можливість зменшення пені до 37 575,60 грн (зменшення її розміру на 50%).
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд повинен об'єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).
Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, як просив відповідач, нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за переданий відповідачем товар і саме таке зменшення може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційн скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 у справі №904/661/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 11 820,08 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 у справі №904/661/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2024 у справі №904/661/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 11 820,08 грн покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 23.10.2024
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус