14.10.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3074/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" (електрона пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1; вул. Віскозна, буд. 5, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 30969031)
до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (електрона пошта: energoatom@atom.gov.ua; zaes@npp.zp.ua; vp.zaes@atom.gov.ua; вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ ВП 19355964).
про стягнення 3 610 181,62 грн., -
У жовтні 2023р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості згідно Договору поставки товару №53-121-01-22-11193 від 22.04.2022р. у розмірі 3 610 181,62 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23:
- позов задоволено;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" (вул. Віскозна, буд. 5, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 30969031) суму основного боргу за Договором №53-121-01-22-11193 від 22.04.2022р. в розмірі 3 192 038 (три мільйони сто дев'яносто дві тисячі тридцять вісім гривень) 28 коп., 3 (три) відсотки річних - 106 780 (сто шість тисяч сімсот вісімдесят гривень) 24 коп. та суму 311 363 (триста одинадцять тисяч триста шістдесят три гривні) 10 коп. інфляційних втрат;
- стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" (вул. Віскозна, буд. 5, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ 30969031) витрати зі сплати судового збору у розмірі 54152,73 (п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят дві гривні) 73 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23 в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що рішення суду у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 311 363,10 грн. та 3% річних у сумі 106 780,24 є таким, що ухвалено на підставі неправильного застосування норм матеріального права та на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи.
Так, скаржник зазначає, що у даному випадку строк оплати товару у розмірі суми ПДВ не встановлений, а висновок суду про те, що оплату суми ПДВ слід визначати так само як і для оплати вартості товару суперечить умовам договору та ЦК України, тому у даному випадку, неправильно визначений період прострочення її сплати відповідачем, що призвело до стягнення більшого розміру інфляційних втрат і річних.
Окрім цього, скаржник вказує, що судом стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати з порушенням норм чинного законодавства та умов договору, оскільки позивачем нараховано відсотки та інфляційні з 15.08.2022р., яке є останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, а тому нарахування мало бути здійснено з 16.08.2022р.
За твердженням скаржника, суд також не звернув увагу, що правовідносини позивача та відповідача у частині здійснення розрахунків були унеможливлені, оскільки покупець знаходиться на окупованій території, на якій припинили роботу відділення поштового зв'язку і банків, суди, поліція та інші державні органи, що свідчить про відсутність вини відповідача та безпідставність нарахування інфляційних втрат. Викладене, на думку скаржника, свідчить про те, що у нього як сторони за договірними відносинами, відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та присутній вплив форс-мажорних обставин на стан відповідача, що звільняє його від нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості.
Вказує скаржник і про те, що Господарський та Цивільний кодекси України передбачають підстави щодо можливості зменшення розміру як неустойки, так і процентів річних за порушення зобов'язань, що підтверджується висновками Верховного Суду у справах з подібними відносинами.
Також, за твердженням скаржника, приймаючи оскаржуване рішення суд не врахував, що дохід ДП "НАЕК "Енергоатом" більше, ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями; з 04.03.2022 року місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають у тимчасовій окупації; з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, з вересня 2022 року відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється, разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України; на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину її доходу від реалізації електроенергії; ДП "НАЕК "Енергоатом" продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу; зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії - за період 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд грн, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2022 рік, що призвело до розбалансування фінансового стану відповідача. Починаючи з лютого 2020 року почалося швидке накопичення заборгованості ДП "Гарантований покупець" за електроенергію, внаслідок чого у ДП "НАЕК "Енергоатом" виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, який негативно вплинув на можливість виконувати зобов'язання по сплаті платежів.
На думку скаржника, надзвичайними обставинами у даному випадку є сукупність наведених вище обставин, які вплинули на здатність Компанії своєчасно розраховуватись за надані позивачем послуги, і суд приймаючи оскаржуване рішення повинен був це врахувати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 908/3074/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.08.2024р.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Коваль Л.А. на лікарняному та неможливістю проведення судового засідання 12.08.2024р., розгляд апеляційної скарги у справі № 908/3074/23 не відбувся.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024р. вказаним вище складом суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.10.2024р.
У судовому засіданні представниця скаржника доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Представниця позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечує проти доводів та аргументів скаржника наведених в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що умовами укладеного між сторонами договору покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару разом з ПДВ протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару. Право на зменшення загальної суми договору на відповідну суму ПДВ виникає у замовника виключно якщо постачальником не здійснена реєстрація податкової накладної у строк. При цьому надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення, крім того, відповідач не надав доказів звернення до позивача з питання щодо відсутності у ЄРПН зареєстрованої накладної. Отже умови, які б надали відповідачу право на зменшення загальної суми договору поставки на відповідну суму ПДВ не настали.
Щодо річних та інфляційних, то вони нараховані у відповідності до умов договору, а розмір річних, на переконання позивача, є незначним, порівняно з основною заборгованістю, а тому не має ознак безпідставного збагачення позивача за рахунок стягнення цих сум.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги скаржника, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТМСпецмаш" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №53-121-01-22-11193 від 22.04.2022р. (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити наступний товар: ущільнюючі елементи для арматури - кільця графітові (прокладки графітові), набори ущільнюючі сальникові (сальникові комплекти), прокладки спірально-навиті, прокладки спірально-навиті з внутрішнім опорним кільцем - призначені для ущільнення роз'ємів та штоків (шпинделів) арматури систем важливих для безпеки та арматури загальнопромислового призначення на загальну суму коштів з ПДВ 3 192 038,28 грн.
Згідно до 1.2. Договору строк поставки товару: квітень-травень 2022р.
У відповідності до п. 3.1. Договору вартість товару за договором без врахування ПДВ - 660 031,90 грн., крім того ПДВ - 532 006,38 грн. Разом з врахуванням ПДВ- 3 192 038, 28 грн.
Згідно з п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 4.5 Договору, Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адресу Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
Згідно з п. 7.2. Договору, за порушення строків поставки або недопоставку товару Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, з якої допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання по день його фактичного виконання.
За п. 7.7. Договору, у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної або відбудеться зупинення реєстрації податкової накладної, Замовник має право в односторонньому порядку зменшити загальну суму Договору на відповідну суму ПДВ.
Відповідальність Покупця (Відповідача) за порушення строків здійснення розрахунку за поставлений товар у вигляді штрафу (пені) договором не передбачена.
Згідно до п. 11.1 Договору Договір вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє протягом 24 місяців з дати укладення.
На виконання умов Договору Позивач поставив товар згідно п. 1.1. Договору, а Покупець прийняв товар у повному обсязі 15.06.2022р. без зауважень по кількості та якості, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №151 від 15.06.2022р. на загальну суму з ПДВ - 3 192 038,28 грн., рахунком на оплату № 71 від 15.06.2022р. на загальну суму 3192038,28 грн., з ПДВ.
При цьому згідно з наданою Позивачем довіреністю № 3/52 від 15.06.2022р. товар отримала експедитор УВТК ВП ЗАЕС Серебреннікова Анастасія Василівна. Вказане підтверджено і Відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Також Позивачем згідно умов Договору оформлено відповідну податкову накладну від 15.06.2022р. № 6, яка була ним зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2022р., що підтверджується квитанцією № 1.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі, а строк оплати поставленого товару за Договором сплив 14.08.2022р.
Неоплата відповідачем суми основного боргу та нарахованих на нього річних та інфляційних втрат і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі до господарського суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "ЗАЕС" суми боргу за Договором поставки товару №53-121-01-22-11193 від 22.04.2022р. є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 3 610 181,62 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
З положень ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між: суб'єктом, господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між: учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також: вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими котами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що постачання Позивачем товару Відповідачу відбулось 15.06.2022р., тому відповідно до п. 3.2. Договору оплата за поставлений товар на загальну суму з ПДВ - 3 192 038,28 грн. мала бути здійснена Відповідачем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, тобто до 15.08.2022 року.
Відповідачем своє зобов'язання з оплати посталеного товару виконано не було, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача вказаної суми основного боргу за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що строк оплати товару у розмірі суми ПДВ не встановлений, а висновок суду про необхідність визначення оплати ПДВ так само, як і для оплати вартості товару, є необгрунтованим.
Так, пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 4.5 Договору, Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адресу Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач належним чином виконав покладені на нього обов'язки в цій частині та своєчасно зареєстрував в ЄРПН податкову накладну від 15.06.2022р. № 6, яка була ним зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 27.06.2022р., що підтверджується квитанцією № 1 за реєстраційним номером 9097115485.
Електронним листом від 27.06.2022р. Позивач направив зареєстровану податкову накладну на електронну адресу відповідача для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua, копію (роздруківку) електронного доказу надано Позивачем суду на дослідження разом з оригіналами інших доказів.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Позивач взяті на себе зобов'язання за Договором в частині реєстрації податкової накладної виконав належним чином і у повному обсязі.
Проте, оплату за поставлений товар Відповідач не здійснив, ані у сумі основного зобов'язання, ані у сумі ПДВ, доказів зворотного суду не надав, чим порушив вказані умови Договору.
Також, відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
У відповідності до п. 25 Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Отже, надіслання зареєстрованих податкових накладних контрагентам здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення Єдиного реєстру податкових накладних. Передбачений Договором обов'язок Постачальника направити докази реєстрації податкової накладної на електронну пошту Покупця є лише додатковим повідомленням про таку реєстрацію, а тому навіть відсутність такого повідомлення не може вважатися порушенням порядку реєстрації податкових накладних і не може тягнути для Покупця жодних негативних наслідків.
Крім цього, положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за надані послуги, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 2.1. Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.
Відтак, зауваження в п. 3.3 Договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості поставленого товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.
Також, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкову накладну за здійсненою поставкою, що підтверджується відповідною квитанцією.
Належним та допустимим доказом поставки товару є відповідна видаткова накладна, яка підписана Відповідачем без зауважень, проти чого не заперечує і сам Відповідач, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, який повинен здійснити повну оплату поставленого товару разом із сумою ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати отримання товару.
Отже, доводи скарги про необґрунтованість висновків суду щодо настання строку оплати поставленого товару у частині сплати суми ПДВ є безпідставними, при цьому такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником умов договору і норм чинного законодавства України.
Обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині стягнення з Відповідача за період з 15.08.2022р. по 25.09.2023р. 106 780,24 грн. - 3 % річних, та 311 363,10 грн. - інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже вище зазначалось п. 3.2. Договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати отримання товару - 15.06.2022р., тобто до 15.08.2022р., а тому прострочка виконання грошового зобов'язання настала саме з 15.08.2022р. З цієї дати Позивач і розпочав нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Безпідставними є і доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення суми заявлених Позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, адже чинним законодавством таке зменшення не передбачено (виключаючи випадки неправильного розрахунку цих сум сторонами).
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення заявлених до стягнення відсотків річних, виключно з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі № 902/417/18.
Так, у справі № 902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
У цьому зв'язку слід зазначити, що застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у справі № 908/3074/23 судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі № 902/417/18, оскільки розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі, що розглядається відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Отже, обставини справи № 902/417/18 є відмінними від обставин, які мають місце у справі, що розглядається.
Доводи скарги про надзвичайні обставини, що вплинули на здатність відповідача вчасно оплатити товар, як введення в Україні воєнного стану, втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, що вкрай негативно вплинуло на фінансовий стан Компанії апеляційним господарським судом також відхиляються, оскільки наведені обставини не виключають застосування до відповідача відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у даній справі відсутні.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.01.2024р. у справі № 908/3074/23 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 22.10.2024 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз