Постанова від 16.10.2024 по справі 920/1061/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. Справа№ 920/1061/23(920/563/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 16.10.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024

у справі №920/1061/23(920/563/24) (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

до ОСОБА_1

про стягнення 41 512, 74 грн

в межах справи №920/1061/23

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24) позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" 35516 грн 75 коп. заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 31.03.2024, 4498 грн 34 коп. інфляційних втрат, 1497 грн 65 коп. 3% річних, 2422 грн 40 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить витребувати та переглянути справу №920/1061/23(920/563/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" до ОСОБА_1 , рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 скасувати, прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024, справу № 920/1061/23 (920/563/24) передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя; судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1061/23 (920/563/24) та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи № 920/1061/23 (920/563/24).

15.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №920/1061/23 (920/563/24) у 1 томі.

19.08.2024 колегією суддів Північного апеляційного господарського у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Євсіков О.О., Алданова С.О., заявлено самовідвід від розгляду справи №920/1061/23(920/563/24), який мотивований помилковим визначенням спеціалізації при автоматичному розподілі даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 задоволено заяву колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Алданова С.О., Євсіков О.О., про самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24); матеріали справи №920/1061/23(920/563/24) передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 справу №920/1061/23(920/563/24) передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Остапенко О.М. та ОСОБА_3

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24) залишено без руху; роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору в розмірі 908,40 грн.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява на виконання ухвали суду, до якої долучено фіскальний чек АТ "Укрпошта" від17.09.2024 №1385470282 на суму 908,40 грн на доказ доплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24); розгляд апеляційної скарги призначено на 16.10.2024 о 12 год. 00 хв., який відбудеться в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, (1 поверх, зал судових засідань № 1); запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 08.10.2024; встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.10.2024.

01.10.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки усі власники нежитлових приміщень повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Крім того, відсутність приладів опалення в окремих приміщеннях багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

10.10.2024 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій просить допустити його представника - ОСОБА_2 до участі у судовому засіданні у справі №920/1061/23(920/563/24), призначеному на 16.10.2024 о 12:00.

У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 08.10.2024 №2946/0/15-24, яким суддю ОСОБА_3 звільнено у відставку, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №920/1061/23(920/563/24) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24) до свого провадження у новому складі суду. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

16.10.2024 в судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача. Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.

Представник позивача просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що у відповідача відсутній обов'язок по оплаті послуг, оскільки позивачем не укладено з відповідачем договір на постачання теплової енергії. Крім того, як вказує скаржник, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача була відсутня можливість отримувати послуги теплопостачання у місцях загального користування, оскільки у відповідача відсутній доступ до приміщень загального користування, про що свідчать відповідні докази, які додано до відзиву на позов, зокрема, лист ТОВ «Житломсервіс» від 12.06.2023.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24) слід залишити без змін, з огляду на наступне.

З 15.10.2006 ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" забезпечує тепловою енергією на опалення підприємства, установи, організації та населення м. Шостки і визнане надавачем послуг з теплопостачання (постачання теплової енергії) згідно з рішенням Виконавчого комтітету Шосткинської міської ради від 28.07.2006 № 226.

Предметом господарської діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення, підприємств, установ та організації міста Шостка. Тобто, позивач є виконавцем комунальної послуги в значенні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ (далі - Закон).

Позивач забезпечує тепловою енергією на опалення, зокрема, і багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 .

У зазначеному вище багатоквартирному будинку, проводить свою підприємницьку діяльність фізична особа ОСОБА_1 , який є власником нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 62,6 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 377384597.

Відповідно до п. 6, 13 ч. 1 ст. 1 Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна, на відповідній правовій підставі, і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.

Таким чином, відповідач є індивідуальними споживачем в розумінні Закону.

Надання житлово-комунальних послуг (до якої належить послуга з постачання теплової енергії) здійснються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 статті 14 Закону передбачено, що співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, зокрема 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно; 2) колективний договір; 3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, за кожним видом комунальних послуг.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону встановлено відповідні виключення з моделі правовідносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг, а саме, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При цьому відповідно до ч. 5, 6 ст. 633 ЦК України актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону передбачено, що у системному зв'язку з наведеними вище положеннями ЦК України, встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Згідно з п. 3 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Згідно з ч. 7 ст. 21 Закону послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", якою затверджено Типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії за відповідними моделями договірних відносин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 13 Закону публічні договори приєднання вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" http://shkhaer.coni.ua/spogyvacham/publісітпii-dogovir-priednannya.ht.inl 01.10.2021 та на офіційному веб-сайті Шосткинської міської ради - shostka-rada.gov.ua.

Тобто, договір є укладеним за умови відсутності рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин будинку одразу після спливу 30 днів з моменту його опублікування та факту приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) - вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджено постановою КМУ від 08.09.2021 № 1022).

На адресу позивача у встановлений Законом порядок та строки не надходило жодних рішень співвласників багатоквартирного будинку про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг.

Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів з 01.11.2021.

Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі - Правила) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика 315).

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (п. 3 розділу ІІІ Методики 315).

Тотожні положення щодо обов'язку індивідуального споживача в частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення визначені також і в договорі.

Предметом договору є надання виконавцем споживачу послуги з постачання теплової енергії, обсяг якої визначається, зокрема, як частина обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Підпунктом 11 пункту 40 договору передбачено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до встановленої процедури, при цьому, це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, що в свою чергу, корелюється з обов'язком споживача за пп. 11 п. 41 договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 включно, що підтверджується розрахунками заборгованості за використану теплову енергію за вказаний період, актами приймання теплоносія від 23.10.2021, від 01.11.2022, від 27.10.2023 та актами перевірки роботи системи опалення від 25.10.2021, від 03.11.2022, від 27.10.2023, засвідчені підписами представників позивача та управителя багатоквартирного будинку, показаннями теплового лічильника на загальну суму 35516,75 грн.

Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики 315.

Обсяги спожитої споживачем послуги за відповідний період обліковувались встановленим в будинку № 10 по вулиці Робочій в місті Шостка лічильником.

Зауваження щодо правильності роботи зазначеного лічильника обліку теплової енергії від відповідача не надходили.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не було сплачено вартість наданої послуги з постачання теплової енергії за вказаний вище період, що являє собою прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до абз. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 30 Договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної Правилами та плати за абонентське обслуговування.

Згідно з п. 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 Договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається у паперовій формі.

Відповідно до п. 34 Договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданої послуги з постачання теплової енергії, виникла заборгованість в сумі 35516,75 грн перед позивачем за Договором, що є порушенням майнових прав та інтересів останнього.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У матеріалах справи наявні копії показань теплового лічильника житлового будинку по вул. Робоча, 10 у м. Шостка.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не розрахувався за послуги, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Факт отримання теплової енергії в спірному періоді відповідачем заперечувався в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі, у зв'язку з тим, що нежитлове приміщення відокремлене від приміщень загального користування будинку та відсутністю договірних відносин з постачальником теплової енергії.

Суд першої інстанції вірно відхилив вказані доводи відповідача в частині відсутності між сторонами укладеного договору на постачання теплової енергії, оскільки відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.07.2023 у справі № 910/21848/21).

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Як вже було зазначено вище, текст публічного договору приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії було розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ "ШП "Харківенергоремонт" 01.10.2021.

Так, позивач вказує, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу останнього від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин.

Таким чином, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Наведені обставини відповідач не спростував, при цьому, відключення нежитлового приміщення відповідача від мереж централізованого опалення, не звільняє його від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ним площі.

Згідно з п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Теплова енергія, яка подається у зазначений вище багатоквартирний будинок, у якому знаходиться нежитлове приміщення відповідача, обліковується приладом комерційного обліку теплової енергії, встановленому для загальнобудинкових потреб, а послуги визначаються як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показниками засобів вимірювальної техніки вузла комерційного обліку.

Паперова форма показань теплових лічильників, долучена до матеріалів справи, містить усі необхідні дані щодо обліку спожитої послуги, зокрема, розташування об'єкта теплопостачання, дату контрольного зняття показників, цифрове значення самих показників та інші параметри обліку теплової енергії, що засвідчені уповноваженими представниками позивача та виконавця послуги з управління багатоквартирного будинку.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов'язок доказування і подання доказів установлений ст. 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами частин 1 та 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 до 31.03.2024, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 35516,75 грн заборгованості.

Доводи скаржника, що у відповідача відсутній обов'язок по оплаті послуг обігріву місць загального користування багатоповерхового будинку, не підтверджено матеріалами справи, зокрема, лист ТОВ «Житломсервіс» від 12.06.2023 не може слугувати доказом, на підставі якого відповідача звільнено від обов'язку відшкодувати витрати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, разом з іншими власниками, пропорційно до займаної ним площі.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховані інфляційні втрати в сумі 4498,34 грн та 3% річних в сумі 1497,65 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 4498,34 грн інфляційних втрат та 1497,65 грн 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування імперативних норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24) - без змін.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 17.07.2024 у справі №920/1061/23(920/563/24) залишити без змін.

Матеріали справи № 920/1061/23(920/563/24) повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 22.10.2024

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко