Провадження № 11-кп/821/642/24 Справа № 701/1085/23 Категорія: ч.4 ст.185 КК УКраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали кримінального провадження №12023250330000349 від 04.10.2023, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Манківського районного суду Черкаської області від 16 липня 2024 року, яким,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ятрань, Голованівського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладанням на нього обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи та проживання.
Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати при проведенні експертизи у розмірі - 1434 грн. 00 коп.
В порядку ст.100 КПК України вирішена доля речових доказів,
Згідно з вироком, ОСОБА_8 , 22 вересня 2023 року о близько 07 годині, рухаючись на автомобілі марки «Dacia Sandero» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » по АДРЕСА_2 , в період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 який в подальшому продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України під 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України №2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, помітив на узбіччі проїжджої частини мобільний телефон марки Redmi моделі «Note 12», після чого, достовірно розуміючи, що вказаний телефон належить сторонній особі, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи протиправність своїх дій, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав вказаний мобільний телефон марки Redmi моделі «Note 12», ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 та вартість якого, відповідно до висновку експерта № СЕ- 19/124-23/11718 від 10.10.2023 становить 8900 гривень, та прозорий чохол до телефону марки Redmi моделі «Note 12», вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124- 23/11718 від 10.10.2023 становить 123 гривні, чим спричинив потерпілому ОСОБА_9 , матеріальну шкоду на загальну суму 9023 гривень, після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим телефоном в подальшому розпорядився на власний розсуд.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , посилається на те, що вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що винуватим себе не визнає, ніякої крадіжки не вчиняв. Оскільки, 22.09.2023 близько 07 години, він дійсно на автомобілі рухався польовою дорогою між селами Старі Бабани та Молодецьке, де на узбіччі дороги помітив предмет схожий на футляр від мобільного телефону, але не зупинився та відвіз пасажира за адресою (працює водієм таксі в м.Умань). Повертаючись назад, вищезазначений предмет так і лежав на узбіччі. ОСОБА_8 зупинився та виявив, що у футлярі знаходиться мобільний телефон, який був заблокований, але увімкнений. З метою повернення мобільного телефону, ОСОБА_8 вирішив залишити телефон у себе, оскільки думав, що на телефон зателефонує власник. Однак, цього не сталося, та телефон через деякий час розрядився. Телефон перебував за місцем мешкання обвинуваченого. 29.09.2023, через свого знайомого ОСОБА_8 вирішив звернутися до поліції, з метою повернення знайденого телефону. Про те, що обвинувачений знайшов телефон він повідомив своєму знайомому. В подальшому знайдений телефон, ОСОБА_8 віддав працівнику поліції, про що написав заяву.
Таким чином, звертає увагу, що наміру на викрадення мобільного телефону у нього не було, оскільки він вживав заходи щодо встановлення власника та повернення телефону.
Крім того, знайдений мобільний телефон ОСОБА_8 віддав працівникам поліції 29.09.2023, тоді як потерпілий написав заяву про зникнення його телефону 01.10.2023.
До того ж, апелянт вважає, що допит свідка ОСОБА_10 , проведений судом першої інстанції без дотримання норм права, та є недопустимим доказом.
Зазначає, що досудове слідство проведено поверхнево, зокрема: не встановлено час, місце та спосіб вчинення ОСОБА_8 крадіжки, відсутні матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу, його захисника ОСОБА_7 про задоволення апеляційної скарги обвинуваченого в повному обсязі з наведених в ній підстав, прокурора ОСОБА_6 , яка вважає безпідставними апеляційні вимоги обвинуваченого, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
За змістом ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, з дотриманням вимог щодо кримінального та кримінального процесуального закону.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження, ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, правильно оцінених судом на виконання положень ст. 94 КПК України.
Підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст.85, 86 КПК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.4 ст.185 КК України, як крадіжка в умовах воєнного стану, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Обвинувачений ОСОБА_8 винуватість в пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України не визнав та суду першої інстанції показав, що 22.09.2023 близько 07 години, він дійсно на автомобілі рухався польовою дорогою між селами Старі Бабани та Молодецьке, де на узбіччі дороги помітив предмет схожий на футляр від мобільного телефону, але не зупинився та відвіз пасажира за адресою (працює водієм таксі в м.Умань). Повертаючись назад, вищезазначений предмет так і лежав на узбіччі. ОСОБА_8 зупинився та виявив, що у футлярі знаходиться мобільний телефон, який був заблокований, але увімкнений. З метою повернення мобільного телефону, ОСОБА_8 вирішив залишити телефон у себе, оскільки думав, що на телефон зателефонує власник. Однак, цього не сталося, та телефон через деякий час розрядився. Через деякий час ОСОБА_8 вставив свою картку в зазначений телефон, щоб перевірити чи він працює. Телефон був робочий. Картку, яка була у телефоні він залишив у автомобілі, а телефон перебував за місцем мешкання обвинуваченого. В подальшому зазначений телефон в нього бачив ОСОБА_11 29.09.2023, через свого знайомого ОСОБА_8 вирішив звернутися до поліції, з метою повернення знайденого телефону. В подальшому знайдений телефон, ОСОБА_8 віддав працівнику поліції, про що написав заяву. Наміру залишати телефон собі чи розпорядиться ним, ОСОБА_8 не мав, однак останній не знав як повернути його власнику.
Незважаючи на зайняту обвинуваченим ОСОБА_8 позицію щодо невизнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених та наведених у вироку суду першої інстанції, вона підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності, та наведеними у вироку доказами, зокрема даними:
-показами потерпілого ОСОБА_9 , згідно яких вбачається, що дійсно 22.09.2023 приблизно 6 год. 45 хв. він виїхав з дому в с.Молодецьке. За межами села помітив, що в авто спущене колесо, зупинився підкачати, після чого продовжив рух. Через деякий час помітив, що відсутній мобільний телефон. Повернувся, але телефону на тому місці вже не було. Почав дзвонити. Від своїх знайомих дізнався, що якраз в проміжок того часу, вони телефонували потерпілому, але він не відповідав, а потім телефон був поза мережею. В той же день він звернувся до поліції та написав заяву. Про те, що телефон знайшовся, він дізнався від поліції. Повернутий телефон, разом з чохлом, був скинутий до заводських налаштувань. Особистої інформації та даних потерпілого на телефоні не було;
- показами свідка ОСОБА_11 , згідно яких вбачається, що восени 2023 року він був вдома у свого товариша ОСОБА_8 , в розмові з ним випадково сказав що йому потрібен телефон на « ОСОБА_12 » для роботи в таксі. ОСОБА_8 сказав, що в нього є такий телефон, який він знайшов, і він може його на якийсь час надати в користування. Того ж дня ОСОБА_8 передав телефон свідкові. Я на наступний день свідок взяв сімкартку і вставив її в телефон і вже працював з ним. Телефон був у робочому стані. На телефоні був чохол. В отриманому від ОСОБА_8 телефоні сім карток не було. Через пару днів телефон треба було завезти в поліцію, тому що, як повідомив свідку ОСОБА_8 , знайшовся власник телефону. Вони приїхали в поліцію, віддали телефон слідчому. Після цього свідок пішов в своїх справах;
-показами свідка ОСОБА_10 , згідно яких вбачається, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів було отримано інформацію про вчинення крадіжки телефону одним із таксистів. В ході відпрацювання стало відомо, що ОСОБА_8 може бути причетний до цього злочину. Напередодні була оперативна інформація про крадіжку телефону. ОСОБА_8 приходив в приміщення РУП, повідомив, що знайшов телефон і він його продав хлопцю по імені ОСОБА_13 . Обвинувачений ОСОБА_8 свідку ОСОБА_10 ніяких речей чи телефонів не видавав, вони тільки спілкувались. Свідок роз'яснював, що потрібно повернути телефон. Але ОСОБА_8 казав, що телефона немає. Після чого, ОСОБА_14 сказав, що забере телефон у ОСОБА_15 . Свідок телефона від ОСОБА_8 не отримував;
-заяви ОСОБА_8 , згідно якої вбачається, що останній видає мобільного телефону ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який він знайшов 22.09.2023 в межах с.Молодецьке і викинувши сім карти користувався ним протягом доби, а в подальшому дав в користування знайомому;
-висновку експерта № СЕ-19/124-23/11718-ТВ від 10.10.2023р. з фото таблицями, згідно якого ринкова вартість бувшого у використанні мобільного телефону марки Redmi Note 12 Рro, станом на 22.09.2023 становить 8900 грн., а ринкова вартість бувшого у використанні прозорого чохла до мобільного телефону Redmi Note 12 Рro, станом на 22.09.2023 становить 123 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що докази, покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, відповідають ст.85, 86 КПК України в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості.
Колегія суддів вважає доводи обвинуваченого ОСОБА_8 , що наміру на викрадення мобільного телефону у нього не було, оскільки він вживав заходи щодо встановлення власника та повернення телефону, безпідставними, оскільки відповідно до показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_8 передав телефон свідкові для користування. Через пару днів телефон треба було завезти в поліцію, тому що, як повідомив свідку ОСОБА_8 , знайшовся власник телефону. Вони приїхали в поліцію, віддали телефон слідчому. Після цього свідок пішов в своїх справах.
Колегія суддів зазначає, що дії ОСОБА_8 вказують на те, що наміру повертати мобільний телефон він не мав, а звернувся до поліції, після того, як стало відомо, що знайшовся власник.
Крім того, невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 , є його правом, при цьому апеляційний суд критично оцінює покази останнього та вважає що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги такі покази обвинуваченого, виходячи з того, що вони не узгоджуються, суперечать та спростовуються сукупністю наявних доказів у даному кримінальному провадженні.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що допит свідка ОСОБА_10 , проведений судом першої інстанції без дотримання норм права, та є недопустимим доказом є неспроможними, позаяк останнього приведено до присяги та було допитано безпосередньо в судовому засіданні суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що дані покази є істинними, отриманими відповідно до вимог КПК України й такими, що узгоджуються між собою з дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції письмовими доказами, та відповідають фактичним обставинам справи.
Проаналізувавши доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та матеріали кримінального провадження, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дотримався норм, установлених ст.10 та ст.22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку Манківського районного суду Черкаської області від 16 липня 2024 року, з ухваленням нового вироку, як про це просить апелянт.
Оскільки під час апеляційного розгляду не встановлено підстав, передбачених ст.409 КПК України для скасування чи зміни вироку Манківського районного суду Черкаської області від 16 липня 2024 року, який відповідає критеріям ст.370 КПК України, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 залишається без задоволення, як необґрунтована.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,
Вирок Манківського районного суду Черкаської області від 16 липня 2024 року, щодо ОСОБА_8 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців, в порядку визначеному ст.426 КПК України.
Головуючий
Судді