Справа №: 635 / 3190 / 21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/ 2239 /24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
22 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з участю обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 , з участю представника потерпілих ОСОБА_10 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме - самих потерпілих по справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 та прокурора на вирок Харківського районного суду Харківської області від 09.08.2024 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком вказаного суду ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого в ТОВ «ОЗСМ «АГРОТЕХ» регіональним менеджером, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту проголошення вироку, з 09 серпня 2024 року.
Зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк попереднього ув'язнення - з моменту фактичного затримання 18 квітня 2021 року по 08.11.2023 року та з 17.04.2024 року по 08.08.2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання цим вироком законної сили вирішено залишити без змін.
Вирішено цивільні позови потерпілих в порядку ст.129 КПК України та визначено судові витрати відповідно до ст. 126 КПК України.
Вказаним вироком встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 , 19.08.2020 року, приблизно о 03:10 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «KIA» модель «K5», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та без водійського посвідчення, чим порушив вимоги п.п. 2.1.а та 2.9.а Правил дорожнього руху України згідно з яким: п. 2.1.а «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»; п. 2.9.а «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»; рухався по автодорозі «Харків-Вовчанськ» з боку міста Вовчанськ в напрямку міста Харків зі швидкістю приблизно 168 км/год, в районі 19 км + 100 м даної автодороги, на території Харківського району Харківської області не впорався з керуванням, втратив контроль над транспортним засобом, допустив його виїзд за межі правого узбіччя, де сталося перекидання автомобіля з послідуючим наїздом на перешкоду - дерево, чим грубо порушив вимоги 12.1, Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир даного автомобіля ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть на місці події. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 10-12/1622-С/20 від 21.10.2020 причиною смерті ОСОБА_12 стала тупа сполучена травма тіла, що супроводжувалася переломами кісток скелета, розривами внутрішніх органів та ускладнилась розвитком гострої крововтрати.
Порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_8 , які знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем марки «KIA» модель «K5», р.н. НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, обмежену видимість у нічний час, не обрав таку швидкість руху і такі прийоми керування, які б дозволяли постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, втратив контроль над керуванням транспортного засобу, допустив його неконтрольований виїзд за межі правого узбіччя, де відбулося перекидання транспортного засобу з послідуючим наїздом на перешкоду - дерево.
Дії водія ОСОБА_8 , згідно з висновком автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/5456-ІТ від 16.03.2021, знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією та її наслідками.
Судом дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_9 та прокурор ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений та його захисник, вважали призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості та просили обрати обвинуваченому 4 роки позбавлення волі.
Обвинувачений обґрунтовував свої доводи тим, що судом неповно проведено судовий розгляд , що сприяло невідповідності висновків суду та істотному порушенню кримінального процесуального закону.
На переконання обвинуваченого судом не враховано, що кримінальне правопорушення було вчинене у формі необережності та не є умисним злочином, оскільки загибла була його нареченою та цивільною дружиною, і саме в цей день він зробив їй пропозицію одружитись та втратив її.
Крім того, не враховано відомості, що його характеризують, наявність позитивних характеристик з місця роботи, наявність офіційного працевлаштування, існування постійного джерела доходів, отриманого в ТОВ «ОЗСМ «Агротех», а також наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей 2014 року народження та наявності двох вищих освіт, відсутність судимостей.
Вважає, що судом не прийнято до уваги наявності фактичних обставин, що пом'якшують покарання, а саме - визнання щирого каяття в діях, які сприяли допущенню ДТП та повному налаштуванні на співпрацю із слідством, готовністю надати викривальні покази щодо себе і обставин події, що було встановлено та зазначено у обвинувальному акті. Зазначив, що його щире каяття було написано власноручно, що судом проігноровано, з посиланням на постійну зміну показів. При цьому, обвинувачений заперечує перебування в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вважає цей факт не доведеним, у зв'язку з відсутність в матеріалах справи фактичного висновку медичного експерта або медичного аналізу, в якому б була встановлена ступеню алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, просить обрати йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки або змінити вид покарання, враховуючи вже відбутий термін у вигляді позбавлення волі та надати можливість вступити до лав ЗСУ на загальних засадах.
Захисник в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на невідповідність призначеного обвинуваченому покарання, тяжкості злочину та особі винного, яке вважає надто суворим. Як зазначає захисник, обвинувачений, як на досудовому слідстві так і в суді визнавав вину, але не визнавав обтяжуючу обставину - стан алкогольного сп'яніння. На переконання захисника, в матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння, вирок у цій частині базується на припущеннях. Крім того, свідок ОСОБА_13 пояснив, що вони вчотирьох з ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 випили пляшку шампанського і тільки через декілька годин ОСОБА_8 з ОСОБА_12 поїхали від них. З огляду на зазначення у вирок орієнтованого часу вживання алкоголю - 19-20 год та часу події, 03-00 год, пройшло щонайменше 8 годин з моменту вживання спиртних напоїв. Тим часом, жодного медичного документу, доказу того, що ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння, в матеріалах справи, на переконання захисника, немає. Притягнення до адміністративної відповідальності за 2 роки до події за ст.130 КУпАП, на думку захисника, не може прирівнюватись до встановлення факту вживання алкогольних напоїв у день події. Крім того, враховуючи, що допустимою нормою алкоголю в крові є 0,20 проміле, що дорівнює орієнтованому 200 гр. вина для чоловіків і 100 гр. сухого вина для жінок, і 100 гр. шампанського, що цілком відповідає свідченням свідка та може відчити про те, що, навіть, якщо ОСОБА_8 вживав алкоголь у незначній кількості, то він мав допустиме для керування значення алкоголю в крові та можливий запах з порожнини рота.
Крім того, захисник вважає, що не визнання обвинуваченим цивільних позові у заявленому потерплими розмірі понад 2 млн. кожній, не може свідчити про відсутність щирого каяття., враховуючи, що обвинувачений визнав частково вимоги цивільних позовів, а щире каяття зазначено у обвинувальному акті, як пом'якшуючу обставину, що свідчить про визнання ним вини в ході всього слухання справи.
На переконання захисника, судом не враховано фактичні дані про особу обвинуваченого, зокрема, що він не є судимим, хоч і з огляду на ст.89 КК України, має неповнолітню дитину, працює офіційно в ТОВ «ОЗСМ'Агротех». Також не враховано, при призначенні покарання, ст. 69-1 КК України, та призначено покарання,, у межах вищої границі санкції статті - 8 років позбавлення волі.
З огляду на це, вважає, що вирок було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням виключно позиції потерпілого і не зваживши на позицію засудженого в частині визнання вини у скоєному. Зауважила, що ОСОБА_8 не визнавалось лише обтяжуючої ознаки - алкогольного сп'яніння.
А тому, призначене судом максимальне покарання, вважає занадто суворим і просить призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі, строком на 4 роки.
Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що суд, при призначенні покарання обвинуваченому, в мотивувальній частині вирок дійшов висновку про те, що з урахуванням відомостей щодо особи обвинуваченого, зокрема, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та будучи вже раніше позбавленим водійських прав за ст.130 КУпАП, необхідно застосувати покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Однак, відповідно до регулятивної частини вироку встановлено, що ОСОБА_8 , призначено лише основне покарання у виді позбавлення волі, при цьому, не застосувавши додаткове покарання.
У зв'язку з відсутністю додаткового покарання, що не відповідає обставинам провадження, прокурор вважає призначене ОСОБА_8 покарання недостатнім за розміром, яке не забезпечить виконання завдання кримінального провадження, а також порушує норми матеріального законодавства щодо санкції статті 286 КК України.
На підставі вищевикладеного, прокурор просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити ОСОБА_8 покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції обвинувачений та захисник підтримали свої апеляційні скарги, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та його захисника.
Представник потерпілих підтримав апеляційні вимоги прокурора та заперечував проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого та його захисника.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, його захисника та прокурора на підтримку своїх апеляційних вимог, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини його вчинення в апеляційних скаргах не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можуть бути підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Разом з тим, колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та необґрунтованого незастосування до ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, вважає їх слушними та такими, що ґрунтуються на законі та матеріалах кримінального провадження.
Так, оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд при призначенні ОСОБА_8 покарання, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, передбаченим ч. 2 ст. 286 КК України, проти безпеки руху та експлуатації транспортну, що призвело до загибелі людини, конкретні обставини та наслідки, особу винного, обставину, що обтяжує покарання, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.
Проте, резолютивна частина вироку, не містить додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Враховуючи, що санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років позбавлення волі із застосуванням такого додаткового покарання, як позбавлення права керувати транспортними засобами або, без його застосування, то призначення додаткового покарання є дискреційними повноваженням суду.
Виходячи з фактичних відомостей та обставин даного кримінального провадження, суд, аналізуючи сукупність всіх непрямих доказів, які вказують на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом факту перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під час вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та, дотримуючисьв повній мірі вимог статей 50,55, 65-67 КК України, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому, як основного, так і додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, зазначивши про це в мотивувальній частині вироку, проте, в резолютивна частина вироку містить призначення обвинуваченому лише основного покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК України, у виді 8 років позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання, яке помилково не було зазначено судом першої інстанції в резолютивній частині вироку - у видіпозбавлення права керувати транспортними засобами, строком на 3 роки, з ухваленням в цій частині колегією суддів свого вироку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
При цьому, колегія суддів враховує роз'яснення Верховного Суду, викладені у Постанові Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», далі Постанова, згідно яких, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Також Верховним Судом України в цій же Постанові, вказується на обов'язкову необхідність індивідуалізації покарання, яке судом призначається конкретній особі з врахуванням даних, які всебічно характеризують особу винного, суди також повинні додержуватися принципу доцільності покарання, сформульованому у ч. 2 ст. 65 КК України, тобто покарання повинно бути необхідне та достатнє для виправлення особи, попередження вчинення нових злочинів, в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання повинен мотивувати у вироку чому саме обрана ним міра покарання є достатньою для досягнення цілей, сформульованих у ч. 2 ст. 50 КК України.
Як зазначено у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Враховуючи, що внаслідок грубого порушення ОСОБА_8 правил безпеки дорожнього руху, настала смерть потерпілої, а також беручи до уваги, що обвинувачений, як встановлено судом під час судового розгляду, на підставі ст.94 КПК України, вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, на три роки, з урахуванням всієї суспільної небезпеки, яку несе в собі скоєний злочин, та беручи до уваги конкретні обставини справи і усі дані про особу засудженого, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, оскільки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним тяжкого злочину та особі обвинуваченого.
Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника на відсутність доказів перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає необґрунтованими та позбавленими правових підстав.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При цьому, як зазначено Верховним судом у постанові від 06.04.2021 року у справі №364/439/18, чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Виходячи з фактичних відомостей, які містяться в матеріалах справи, які вказують на вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, факт перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп'яніння, під час вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доведений поза розумним сумнівом, беручи до уваги, що сам обвинувачений не заперечував вживання ним алкогольних напоїв, працівники медичної допомоги, КНП ХОР «ЦЕМД» наданої бригадою швидкої допомоги 032 , в наданій ними інформації, зазначили про наявність у обвинуваченого запаху алкоголю з порожнини рота. До того ж, свідок ОСОБА_15 під час розгляду підтвердив, що обвинувачений пив шампанське чи вино нарівні разом із усіма. Виходячи з показань обвинуваченого, що ним вжито на один келих менше, чим потерпілою, та беручи до уваги стан алкогольного сп'яніння, виявлений у трупі потерпілої, виходячи з висновків експертиз № 16-13/2165-С/2020 та №10-12/1622-С/20 , який відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння висновки суду щодо доведеності знаходження обвинуваченого під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння є повністю обґрунтованими та доведеними, поза розумним сумнівом.
При цьому, не можна виключати інформації щодо притягнення ОСОБА_16 , в минулому, у 2017-2018 роках, до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, як такої, що свідчить не на користь обвинуваченого, доводячи в певній мірі ставлення обвинуваченого до виконання загальновідомих правил керування транспортним засобом, згідно яких не допускається керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого і його захисника та наявності підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, і вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, та ухвалити новий вирок в цій частині, тобто у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш тяжкого покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, та ухвалити новий вирок в цій частині, тобто у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 420, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого та його захисника, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора , - задовольнити.
Вирок Харківського районного суду Харківської області від 09.08.2024 року по справі щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України, в частині призначеного йому покарання - скасувати та постановити новий вирок в цій частині.
Призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в частині постановленого вироку, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
___________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3