Постанова
Іменем України
21 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 639/2261/24
провадження № 22-ц/818/3120/24
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк",
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2024 року, постановлене суддею Марченко В.В.,-
У квітні 2024 року Акціонерне товариство " ПУМБ " звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 02.06.2021 року у розмірі 176692,83 грн, а також судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 58114,30 грн. та судовий збір у розмірі 796,73 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство " ПУМБ " просить рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано доказів, які надані позивачем як підставу для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом 24 квітня 2024 року, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період після 24 квітня 2024 року є передчасними. Крім того, враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, позов в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Такі висновки суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 червня 2021 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 складена та підписана Заява № 1001884689501 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості Банку).
Зі змісту заяви № 1001884689501 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вбачається, що відповідач просить надати споживчий кредит у розмірі 134357,00 грн., строком на 36 місяців, тобто до 02.06.2024 року, та сторонами досягнуто згоди про розмір процентної ставки у розмірі 0,01 % річних та розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%.
До Заяви позивач додав також Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1001884689501 від 02 червня 2024 року, заборгованість відповідача, станом на 03 березня 2024 року, становить 176692,83 грн., з яких: 88041,47 грн. - заборгованість по тілу кредиту, за період з 02.10.2022 року по 02.12.2024 року, 12,26 грн. - заборгованість по процентам, 88639,10 грн. - заборгованість по комісії.
У травні 2024 року ОСОБА_1 направлено на адресу АТ «ПУМБ» заяву про розгляд можливості використання лояльної пропозиції від банку щодо погашення боргу за кредитним договором № 1001884689501.
Згідно відповіді АТ «ПУМБ» від 15 травня 2024 року вбачається, що банком відмовлено у наданні відстрочки по сплатам або призупиненні (не нарахуванні) відсотків, у зв'язку із тим, що ці вимоги визначені укладеним кредитним договором та не підлягають зміні у односторонньому порядку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ Про банки та банківську діяльність, частини першої статті 21 ЗУ Про захист прав споживачів у редакції, чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні стягнення комісії за користування кредитним договором, у зв'язку з тим, що така вимога є нікчемною.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача, станом на 03 березня 2024 року, становить 176692,83 грн., з яких: 88041,47 грн. - заборгованість по тілу кредиту, за період з 02.10.2022 року по 02.12.2024 року, 12,26 грн. - заборгованість по процентам, 88639,10 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем підписана заява № 1001884689501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де вказана відсоткова ставка в розмірі 0,01% річних, то заборгованість за процентами слід рахувати саме за цією відсотковою ставкою.
З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 12,26 грн.
Відповідно до п. 4.2.10 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань клієнта за договором у цілому або у визначеній банком частці у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх зобов'язань у випадках та порядку передбаченому договором або при невиконанні клієнтом інших зобов'язань перед банком за іншими договорами.
З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку про необхідність стягнення заборгованості за тілом кредиту з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ».
Проте, визначаючи період стягнення заборгованості та її розмір, суд першої інстанції не врахував, що умовами кредитного договору передбачено дострокове стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням його умов.
Тому висновок суду про часткову відмову у задоволенні позову про стягнення тіла кредиту, строк сплати якої не настав, є помилковим. Таким чином стягненню з відповідача підлягає заборгованість за тілом кредиту в повному обсязі. У зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «ПУМБ» , звертаючись до суду з позовом, сплатило 2422,40 грн судового збору.
Позовні вимоги задоволено на 49,8 %. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» 1206,35 грн. за подачу позивачем позову до суду.
Апеляційна скарга позивача також підлягає частковому задоволенню, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «ПУМБ» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1809,53 грн., пропорційно задоволених вимог.
Таким чином з ОСОБА_1 на Акціонерного товариства «ПУМБ» слід стягнути судовий збір у розмірі 3015,88 грн (1206,35 грн. + 1809,53 грн.).
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 червня 2024 року - змінити.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за тілом кредиту та процентами у розмірі 88 053,73 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 3015,88 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова