22 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/3508/24
Провадження № 22-ц/4815/963/24
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.
Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції
(вступної і резолютивної частин):
12 год. 04 хв. 07 червня 2024 року в м. Рівне
Повний текст рішення складено: 11 червня 2024 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, Рівненської обласної прокуратури про відшкодування шкоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП в Рівненській області), Рівненської обласної прокуратури про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів з Єдиного казначейського рахунку 200 000 гривень на відшкодування збитків, заподіяних бездіяльністю слідчого Рівненського управління ГУ НП в Рівненській області і його процесуального керівника Рівненської обласної прокуратури.
Мотивуючи вимоги, позивач покликався на те, що 04 січня 2020 року у його відсутність в належній йому квартирі АДРЕСА_1 сталася пожежа, наслідком якої став вибух, який пошкодив квартиру і майно, що у ній знаходилося. Того ж дня він звернувся із заявою до начальника Рівненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області, у якій просив встановити причину виникнення вибуху, і на підставі його заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України "Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки" за № 12020180010000077.
У вказаному кримінальному провадженні позивач був визнаний потерпілим. Однак постановою слідчого від 08 листопада 2021 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку з закінченням строків досудового розслідування. Стверджував про те, що орган досудового розслідування не вжив всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування у кримінальному провадженні, що виявилося у непроведенні з вини слідчого необхідної слідчої дії, спрямованої на встановлення істини у справі-комплексно-комісійної судової вибухо-технічної, пожежно-технічної, електротехнічної експертизи і експертизи з безпеки життєдіяльності та охорони праці, внаслідок чого причина вибуху і винні у цьому особи не були встановлені.
Тому неправомірна бездіяльність відповідачів, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною йому шкодою є підставою для відшкодування її державою. Заподіяна майнова шкода полягає у пошкодженні квартири, яка була основним місцем його проживання і речей, які у ній знаходилися. Так, квартира перебувала в районі новобудови житловий комплекс "Шоколад", він придбав її незадовго до пожежі та вибуху за кошти, які близько 10 років заощаджував. За висновком будівельної експертизи, виконаної судовим експертом ОСОБА_2 , вартість лише відновлювального ремонту в квартирі складає 138 911 гривень. Однак на відновлення квартири і купівлю необхідних у побуті речей позивачем витрачено більше 200 000 гривень. З урахуванням цих обставин вважає, що саме держава має відшкодувати збитки орієнтовною вартістю 200 000 гривень на відбудову пошкодженої пожежею і вибухом у квартирі, оскільки збитки заподіяні бездіяльністю органів досудового слідства та прокуратури і зв'язку із неможливістю встановити осіб, які винні у виникненні пожежі і вибуху у цій квартирі.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 5 000 гривень.
На рішення суду Рівненською обласною прокуратурою подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали у невідповідності викладених в ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про те, що під час досудового розслідування кримінального провадження поліцією було вжито вичерпних заходів із метою встановлення передбачених ст. 91 КПК України обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні шляхом проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Однак особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, встановлено не було. При цьому у кримінальному провадженні ОСОБА_1 як потерпілий пояснив, що вибух стався через несправність холодильника. Також повідомив, що напередодні встановлював кухню та самостійно підключав техніку. Отже, відсутні й підстави вважати, що у цьому випадку можуть бути встановлені інші особи, з чиєї вини могла виникнути зазначена несправність чи статися вибух у помешканні потерпілого.
Крім того, ним не доведено заподіяння моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру, не надано будь-яких доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків тощо. Матеріалами справи не підтверджено факту заподіяння шкоди, заявленого до відшкодування її розміру та настання негативних наслідків, спричинених конкретними діями/бездіяльністю посадових осіб державних органів чи установ в процесі досудового розслідування. Також вказувалося про те, що держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими, а право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним.
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування 5 000 гривень і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову повністю.
У поданому відзиві ГУ НП в Рівненській області просить апеляційну скаргу прокуратури задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позову. Зважалося на те, що позивачем заявлялись вимоги про відшкодування саме збитків, а суд попередньої інстанції вийшов за межі цих вимог та стягнув моральну шкоду. При цьому стверджувалось про відсутність винної особи в заподіянні шкоди позивачу та причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправним діянням.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2020 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12020180010000077 ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.270 КК України, за заявою ОСОБА_1 про те, що за місцем його проживання по АДРЕСА_2 стався вибух через неполадку газової колонки, в якому він визнаний потерпілим (а.с.11).
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснювалося СВ Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області.
04 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області із заявою, в якій просив встановити причину виникнення вибуху, що стався того ж дня за адресою його проживання (а.с. 12).
Згідно з протоколом допиту ОСОБА_1 від 30 січня 2020 року видно, що він упродовж півроку проживав у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності. 04 січня 2020 року приблизно о 06 год. 30 хв. він вийшов із квартири та поїхав на роботу. Приблизно об 11 год. 45 хв. цього ж дня йому зателефонувала жителька будинку та повідомила, що у його квартирі стався вибух. На його думку, причиною вибуху стало загорання холодильника. Пояснив, що він вирізав отвори для газових труб і самостійно від'єднав газовий шланг і потім його підключив, оскільки у зв'язку із роботою має професійні навички поводження з газовим обладнанням (а.с. 15,16).
Постановою слідчого від 10 вересня 2020 року призначено комплексну комісійну вибухово-технічну, пожежно-технічну, електротехнічну експертизи та експертизу з безпеки життєдіяльності та охорони праці (а.с. 58,59 копій матеріалів кримінального провадження № 12020180010000077 від 04.01.2020).
16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Рівненської області та начальника ГУ НП України в Рівненській області зі скаргою, в якій просив вжити заходів щодо дотримання слідчим розумних строків при розслідуванні кримінального провадження (а.с. 17,18).
Відповідно до листа Рівненської місцевої прокуратури № 37-62-3386-20 від 06 листопада 2020 року цим органом здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення СВ Рівненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020180010000077, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.01.2020, за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.270 КК України. На даний час у кримінальному провадженні триває досудове розслідування. З метою з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, слідчим призначено судову комплексно-комісійну вибухово-технічну, пожежно-технічну, електротехнічну експертизи та експертизу дослідження причин і наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці, у зв'язку з чим матеріали провадження для її проведення направлено до експертної установи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с. 20).
З листа про розгляд скарги ОСОБА_1 № 11/С-1743 від 20 листопада 2020 року ГУ НП в Рівненській області видно, що цим органом проведено перевірку за скаргою з приводу неналежного та тривалого розслідування кримінального провадження № 12020180010000077. У ході перевірки встановлено, що слідчим відділом Рівненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020180010000077 за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.270 КК України. У ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні призначено судову комплексно-комісійну вибухово-технічну, пожежно-технічну, електротехнічну експертизу та експертизу з безпеки життєдіяльності та охорони праці, проведення яких доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) та Вінницького НДЕКЦ МВС України (а.с. 21, 22).
23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого СВ Рівненського ВП ГУ НП України в Рівненській області з заявою, в якій просив повідомити його про дату і термін проведення комплексної комісійної експертизи по кримінальному провадженню № 12020180010000077 від 04 січня 2020 і про питання, які поставлені на її вирішення (а.с. 23,24).
Листом про розгляд вказаного звернення № 17760/200/06-2020 від 12.11.2020 у ГУ НП в Рівненській області підтверджено розгляд заяви ОСОБА_1 та повідомлено, що 10 вересня 2020 року слідчим СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області Бабіним Ю.В. було призначено комплексно-комісійну судову вибухово-технічну, пожежно-технічну, електротехнічну експертизу та експертизу з безпеки життєдіяльності та охорони праці, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України. В подальшому, 09 жовтня 2020 року, у відповідь на клопотання експерта Вінницького відділення КНДІСЕ від 28 вересня 2020 року про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи по вказаному кримінальному провадженні надіслано поштовим зв'язком матеріали кримінального провадження № 12020180010000077 від 04 січня 2020 року та надано доступ до об'єкту дослідження, а саме приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за попередньою домовленістю з потерпілим та слідчим (а.с. 25).
20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до завідуючого Вінницького відділення КНДІСЕ з заявою, в якій просив в найкоротший термін відрядити експертів (експерта) до об'єкта судової комплексно-комісійної експертизи по кримінальному провадженню № 12020180010000077 від 04 січня 2020 року - приміщення квартири АДРЕСА_1 для з'ясування обставин виниклої у ній пожежі та визначення дійсної причини вибуху, що мав місце 04 січня 2020 року (а.с 26, 27).
Відповідно до листа Вінницького відділення КНДІСЕ № 6588/6589/6590/20-21/1130 від 25 листопада 2020 року щодо надання інформації повідомлено ОСОБА_1 про те, що експертний огляд об'єкта дослідження - приміщення квартири АДРЕСА_1 експертом Вінницького відділення КНДІСЕ (провідної експертної установи) та Вінницького НДЕКЦ МВС України заплановано здійснити протягом грудня 2020 року (а.с. 28).
З листа Вінницького відділення КНДІСЕ № 6588/6589/6590/20-21/1279 від 26 жовтня 2020 року щодо надання інформації вбачається щодо факту повідомлення адвоката Дем'яненко Л. про те, що результатом огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 , став процесуально складений протокол огляду місця події, який на адресу експертних установ КНДІСЕ та Вінницького НДЕКЦ МВС України не надходив (а.с. 29).
З матеріалів справи видно, що 13 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Рівненської обласної прокуратури та ГУ НП України в Рівненській області зі скаргою на бездіяльність слідчих Рівненського ВП ГУНП в Рівненські області, оскільки розумні строки досудового розслідування ними необґрунтовано порушуються (а.с. 30).
Скарга ОСОБА_1 була скерована до Рівненської окружної прокуратури, що стверджується супровідним листом від 28 січня 2022 року № 27 р. (а.с. 31).
Згідно з листом № 37-62-3386-20 від 01 лютого 2022 року Рівненською окружною прокуратурою розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо неналежного стану досудового розслідування кримінального провадження № 12020180010000077 від 04 січня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України. Встановлено, що 08 листопада 2021 року слідчим СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Бабіним Ю.В. прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв?язку з тим, що строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру (а.с. 32).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 29 жовтня 2021
року у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області капітана поліції Бабіна Ю.В., яке погоджено з прокурором Рівненської окружної прокуратури Демчук П.М. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020180010000077 від 04.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України, на 24 місяці, тобто до 04 січня 2022 року - відмовлено (а.с. 38,39).
Як встановлено ухвалою, 08 листопада 2021 року старшим слідчим СВ Рівненського районного управління поліції ГУ НП в Рівненській області Бабіним Ю.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12020180010000077 у зв?язку з закінченням строків, передбачених ст.219 КПК України, на підставі абз.2 п. 10 ч.1 ст.284 КПК України (а.с. 33,34).
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 18 березня 2022 року в задоволенні скарги адвоката Дем'яненко Л. на постанову слідчого про закриття кримінального провадження відмовлено.
Заяву ОСОБА_1 до начальника Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області від 29 грудня 2022 року про надання копії протоколу огляду місця події від 02-05 лютого 2021 року залишено без відповіді (а.с. 40, 41).
З висновку експерта № ЕЗ-28/20 у судовій будівельно-технічній експертизі за заявою ОСОБА_1 від 05 січня 2021 року вартість відновлювального ремонту, проведення якого необхідне в квартирі АДРЕСА_1 для усунення пошкоджень, спричинених пожежою, станом на 04 лютого 2021 року становить 138 901 гривень (а.с. 42-48).
Вважаючи, що бездіяльністю слідчого СВ Рівненського районного управління ГУ НП в Рівненській області і його процесуального керівника - прокурора Рівненської обласної прокуратури йому завдано збитки, розмір яких ним оцінено у 200 000 гривень, у лютому 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 з відповідним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки підставою відшкодування моральної шкоди є факт неефективного розслідування у розумні строки кримінального провадження. Тому з урахуванням тривалості та неефективності здійснення кримінального провадження, де ОСОБА_1 визнаний потерпілим, засад розумності і справедливості судом визначено розмір моральної шкоди у 5 000 гривень, які підлягали стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Щодо відшкодування збитків, то судом вимогу про це залишено без задоволення.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку 200 000 гривень у відшкодування збитків.
В розумінні положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Між тим, суд попередньої інстанції у відшкодуванні збитків відмовив.
Разом з тим статтею 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (далі - Закон) визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Норми частини другої ст. 1 Закону вказують, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відповідно до пунктів 1?, 2 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Згідно зі ст. 4 Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Правило пункту 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України унормовує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Ця норма закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Так, згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Проте, як видно зі змісту позову, ОСОБА_1 не заявляв вимог про відшкодування саме моральної шкоди, її розміру, факту заподіяння, причинно-наслідкового зв'язку між нею та дією (бездіяльністю) відповідачів, не обґрунтовував. Також не наводив способу захисту відповідного права посиланнями на загальне та (або) спеціальне законодавство, що регулює засади відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.ст. 5, 12, 13 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Згідно із ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Як убачається, при вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права, що спонукало до неправильного застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити.
Скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2024 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень у рахунок відшкодування (моральної) шкоди.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М. Ковальчук