22 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 567/1028/24
Провадження № 22-ц/4815/1123/24
Головуючий у Острозькому районному суді
Рівненської області: суддя Назарук В.А.
Рішення суду першої інстанції ухвалено:
04 липня 2024 року в м. Острог
Рівненського району Рівненської області
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось)
Повний текст рішення складено: 12 липня 2024 року.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання: Андрошулік І.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агро";
представники учасників справи:
позивача - адвокат Хмарук Юлія Миколаївна;
відповідача - адвокат Андросюк Ігор Сергійович;
за участі: представника позивача - адвоката Хмарук Юлії Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 04 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агро"; про розірвання договорів оренди землі,
У червні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі - ТОВ " Західна агровиробнича компанія" або орендар) про розірвання договорів оренди землі.
Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що є власником двох земельних ділянок, які перебувають в оренді у відповідача на підставі відповідних договорів оренди землі та додаткових угод до них. Однак орендар в порушення цих правочинів неналежним чином справляв орендну плату, а саме прострочив сплату за 2021 рік та не в повному обсязі сплатив плату за 2023 рік, що, на його переконання, є достатньою підставою для розірвання договорів.
З наведених мотивів просив: 1) розірвати договір оренди землі від 02 березня 2017 року з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 26 квітня 2019 року (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 02 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" як орендарем щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624284200:10:002:0130 площею 0,87 га; 2) розірвати договір оренди землі від 02 березня 2017 року з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 26 квітня 2019 (про заміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди землі від 02 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 , як орендодавцем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" як орендарем щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624284200:13:002:0207 площею 0,52 га.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 06 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Агро" (далі - ТОВ " Захід Агро") як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Визначено порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення на неї та щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, пред'явлення зустрічного позову, а також пояснення третьої особи.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 04 липня 2024 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 02 березня 2017 року в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 26 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" як орендарем щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624284200:10:002:0130 площею 0,87 га.
Розірвано договір оренди землі від 02 березня 2017 року в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою б/н від 26 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" як орендарем щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624284200:13:002:0207 площею 0,52 га.
Стягнуто з ТОВ "Західна агровиробнича компанія" на користь ОСОБА_1 2 422,40 гривень судового збору та 3 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції виходив з того, що з 2021 року відповідач систематично допускав порушення умов договору щодо орендної плати, а саме не сплачував передбачену договорами орендну плату у визначеному розмірі та у визначені строки. Отже, факти систематичного порушення відповідачем договорів оренди земельних ділянок щодо сплати орендної плати визнано самостійною та достатньою підставою для розірвання договорів оренди землі і задоволення позову.
На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про помилковість висновків суду стосовно того, що за 2021 рік орендна плата відповідачем була виплачена позивачу лише в 2022 році, тобто з порушенням обумовленого договором оренди строку, а за 2023 рік орендна плата недоплачена в сумі 389,98 гривень. Зважалося на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які вказують, за який саме договір ТОВ "Західна агровиробнича компанія" сплачувало орендну плату ОСОБА_1 . При цьому позивач чи суд першої інстанції не зверталися до відповідача за інформацією щодо того, за яким саме договором здійснювалась ця оплата, хоча дане питання має істотне значення для вирішення спору.
Надаючи до суду апеляційної інстанції відомості щодо суми нарахування, утримання та виплати орендної плати ОСОБА_1 за оренду його земельних ділянок, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" посилалось на те, що за договором оренди землі від 02 березня 2017 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624284200:10:002:0130, орендна плата сплачена з порушенням встановленого договором строку лише за 2021 рік, а за 2022 та 2023 роки орендна плата виплачена вчасно. Разом з тим лише за договором оренди землі від 02 березня 2017 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5624284200:13:002:0207, орендну плату не виплачено й за 2023 рік. Оскільки обставини систематичної несплати орендної плати за договором оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624284200:10:002:0130 відсутні, то позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягали.
З цих міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині розірвання договору оренди землі від 02 березня 2017 року в редакції з урахуванням змін, внесених додатковою угодою бн від 26 квітня 2019 року стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5624284200:10:002:0130, площею 0, 87 га, ухваливши в цій частині нове - про відмову в задоволенні позову.
У поданому відзиві представник позивача просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши в силі оскаржуване рішення. При цьому на спростування довідки відповідача щодо орендної плати зазначала про неврахування заявником того, що відповідно до п. 10 договорів оренди землі від 02 березня 2017 року обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності повинно було здійснюватись з урахуванням індексації. Натомість при обчисленні товариством орендної плати за 2023 рік індексації не було здійснено. Отже, навіть з урахуванням довідки ТОВ "Західна агровиробнича компанія" за обома договорами оренди землі відбулося прострочення сплати орендної плати за 2021 рік, а також часткова за одним договором та повна за іншим договором несплата за 2023 рік, що є підставою для розірвання договорів оренди землі.
На підтвердження своїх аргументів доєднала до відзиву на апеляційну скаргу розрахунок заборгованості з орендної плати.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Як з'ясовано судом, і це визнається сторонами, ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,87 га, кадастровий номер: 5624284200:10:002:0130, та земельна ділянка площею 0,52 га, кадастровий номер 5624284200:13:002:0207, які розташовані на території колишньої Межиріцької сільської ради Острозького району Рівненської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №049887, що виданий 16 березня 2005 року.
Відповідно до договорів оренди землі від 02 березня 2017 року ТОВ "Захід Агро" прийняло у ОСОБА_1 в строкове платне користування вказані земельні ділянки строком на 7 років зі сплатою орендної плати в грошовій формі у розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка сплачується до 31 грудня кожного року.
26 квітня 2019 року між сторонами договорів оренди та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладено додаткові угоди до зазначених договорів, за якими ТОВ "Західна агровиробнича компанія" прийняло на себе всі права та обов'язки орендаря. Ними також обумовлено внесення змін до договорів оренди, зокрема про те, що договори укладено до 25 квітня 2026 року, а орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
З інформації №379640781 від 22 травня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна видно, що права оренди земельних ділянок площею 0,52 га (кадастровий номер 5624284200:13:002:0207) та площею 0,87 га (кадастровий номер 5624284200:10:002:0130) за договорами, укладеними 02 березня 2017 року та додатковими угодами, укладеними 26 квітня 2019 року, зареєстровано в зазначеному реєстрі.
Спірні правовідносини виникли з того приводу, що за зобов'язаннями відповідача виникло прострочення сплати орендної плати за 2021 рік, а також існує недоплата за 2023 рік, що, на переконання позивача, є порушенням умов договорів та земельного законодавства і спонукає до розірвання правочинів оренди землі.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише з підстави неправомірного розірвання договору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624284200:10:002:0130, тому в іншій частині воно апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ст. 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Нормами частин 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Положення ст. 24 Закону України "Про оренду землі" вказують про права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.
Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), де зазначено таке.
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Встановлюючи наявність порушення умов договорів, суд попередньої інстанції виходив із того, що випискою по картковому рахунку позивача в ТВБВ №10017/0122 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 23 травня 2024 року стверджується, що за 2021 рік орендна плата відповідачем виплачена ОСОБА_1 лише 21 листопада 2022 року, тобто з порушенням строку сплати, а за 2023 рік орендну плату здійснено не в повному обсязі.
Суд взяв до уваги наведені позивачем доводи та подані на їхнє підтвердження докази щодо порушення умов договорів оренди землі, несвоєчасної оплати, адже вони не спростовані ТОВ "Західна агровиробнича компанія", а засобів доказування про здійснення належної сплати орендної плати ОСОБА_2 за вказаними договорами оренди землі відповідачем не було надано.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання оспорюваних договорів оренди земельної ділянки.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які не подавалися до суду першої інстанції, а саме довідки орендаря щодо суми нарахування, утримання та виплати орендної плати з двома договорами оренди землі, апеляційний суд враховує як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення такого доказу для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте орендар не довів неможливість подання довідки раніше з незалежних від нього причин, хоча сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції, а не очікувати, коли суд прийме рішення не на їхню користь.
При цьому виняткового значення для правильного вирішення справи поданий до апеляційної скарги доказ не має, а також є недостатнім для спростування висновку суду попередньої інстанції про розірвання договору оренди.
Так, в наданій довідці вказується про те, що за договором оренди землі земельної ділянки з кадастровим номером 5624284200:10:002:0130 за 2021 рік виплачено 2 709,22 гривень, за 2022 рік - 2 710,11 гривень, а за 2023 рік - 2 710,11 гривень.
Між тим, як правильно про це зазначає представник позивача, відповідно до п. 10 оспорюваного договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.
Так, відповідно до п. 289.2 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру встановлені такі коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі спірних років: 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення);
2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); 2023 рік - 1,051.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5624284200:10:002:0130 становила 41 563 гривень. Орендну плату було встановлено в грошовій формі в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складало 3325,04 гривень. Тому за 2021-2022 роки орендар мав сплатити з відрахуванням податків та зборів по 2 676,66 гривень, а за 2023 рік 2 813,17 гривень, врахувавши при цьому й необхідність індексації.
Між тим, орендар здійснив прострочену виплату за 2021 рік у 2022 році в сумі 2 709,22 гривень, сплатив орендну плату за 2022 рік в розмірі 2 710,11 гривень, і, незважаючи на обов'язок сплатити з урахуванням індексації, податків та зборів 2 813,17 гривень, сплатив 2 710, 11 гривень.
Отже, ТОВ "Західна агровиробнича компанія" належним чином не виконало свого обов'язку зі сплати ОСОБА_1 орендної плати за оспорюваним правочином за 2021 рік шляхом прострочення сплати і за 2023 рік через неповну сплату, а саме, не дивлячись на переплату в розмірі 66,01 гривень за попередні два роки, не доплатило 37,05 гривень за облікований рік. Тобто відповідачем зобов'язання не додержано двічі, що є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5624284200:10:002:0130 навіть з наведеними в суді апеляційної інстанції новими запереченнями щодо позову.
Поготів, надана орендарем довідка щодо виплати орендної плати достатнім доказом справляння орендної плати за кожним із двох договорів саме у зазначених розмірах не може бути, адже цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - відповідача.
Тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 04 липня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 22.10.2024
Головуючий С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
Н.М.Ковальчук