22 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 566/389/24
Провадження № 22-ц/4815/1181/24
Головуючий у Млинівському районному суді
Рівненської області: суддя Феськов П.В.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) оголошено
о 10 год. 54 хв. 30 липня 2024 року
у селищі Млинів Рівненської області
Повний текст рішення складено: 02 серпня 2024 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Гордійчук С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лейковського Миколи Павловича на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,
У квітні 2024 року в суд звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
Мотивуючи свої вимоги, позивач зазначала, що 12 листопада 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від спільного подружнього життя мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Судовим наказом Млинівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2021 року у справі №566/213/21 з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. В даний час розмір аліментів є недостатнім для задоволення потреб дитини, оскільки їх розмір становить 1 598 гривень, а розмір її заробітної плати на час звернення до суду становить 5 447, 43 гривень на місяць. Даних коштів не вистачає на утримання та виховання дитини, адже вона перебуває у скрутному матеріальному становищі. Орієнтовний розмір витрат на дочку на місяць становить 6 000-8 000 гривень. Частково з утриманням дитини їй допомагає родина. Окрім звичайних витрат на харчування, одяг, дозвілля тощо, донька потребує витрати на лікування у зв'язку із проблемами з зором.
Також погіршився стан її здоров'я, що підтверджується відповідними медичними документами та її перебуванням на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Коммунального некомерційного підприємства "Млинівська центральна района лікарня" з 17 січня по 30 січня 2021 року. Після видачі судового наказу працівниками ДВС було здійснено розрахунок заборгованості, яка становила 41 490 гривень та була погашена відповідачем повністю єдиним платежем, що свідчить про належний матеріальний стан ОСОБА_1 Вказувала, що відповідач є фізично здоровим, на даний час пребуває на заробітках за кордоном, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання дочки у більшому розмірі, ніж визначено судовим наказом. Інших дітей та утриманців немає. Від утримання дочки фактично самоусунувся.
З наведених мотивів просила суд збільшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Млинівського районного суду від 10 березня 2021 року у справі №566/213/21 та стягувати з ОСОБА_1 на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 4 000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено.
Розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу Млинівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2021 року, збільшено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 4 000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211, 20 гривень.
На рішення суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Лейковським М. П. подано апеляційну скаргу, де покликався на на його незаконність і необгрунтованість, що полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.
На її обґрунтування вказувалося, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували зміну матеріального чи сімейного становища, погіршення чи поліпшення здоров'я сторін, які б підтверджували наявність потреби у збільшенні розміру аліментів. Так, судом безпідставно зроблено висновок про погіршення стану здоров'я позивача після стягнення аліментів судовим наказом від 10 березня 2021 року, адже з долученої довідки вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у січні 2021 року, тобто до стягнення з відповідача аліментів. Щодо довідки Млинівської підстанції СМД від 06 березня 2024 року, то вона не може бути визнана належним доказом, оскільки не містить реквізитів документа та інформації про зміну стану здоров'я.
З приводу покликання позивача на те, що 26 квітня 2023 року та 12 липня 2023 року їй надавалася медична допомога бригадами екстренної медичної допомоги також не може бути підтвердженням погіршення стану здоров'я, адже у довідці не вказано, яку саме допомогу надавали та у чому саме полягає погіршення здоров'я. Нею не надано до суду і доказів покращення матеріального становища відповідача, а сам по собі факт його перебування за кордоном на заробітках не може бути доказом цього.
З викладених міркувань просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, хоча про таке право було роз'яснено ухвалою Рівненського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Як встановлено судом, і ці обставини не заперечуються сторонами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 листопада 2013 року, а рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 21 вересня 2023 року шлюб між ними розірвано, що підтверджується копією долученого до скарги відповідного судового рішення, що набрало законної сили (а.с.7-8).
Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Млинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 04 квітня 2017 року (а.с. 5).
Судовим наказом Млинівського районного суду Рівненської області від 10 березня 2021 року у справі №566/213/21 з відповідача на користь ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 лютого 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 9).
Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи, виданих Млинівською селищною радою, неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її мама ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 6). Тобто судом встановлено, що спільні діти сторін спору зареєстровані та проживають разом з матір'ю.
З наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості №11044, складеного Млинівським відділом державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 07 лютого 2024 року, заборгованість по аліментах ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 станом на 07 лютого 2024 року становила 41 490 гривень (а.с. 11).
З довідки, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 27 вересня 2023 року, видно, що ОСОБА_2 працює укладальником-пакувальником у зазначеного підприємця з 12 серпня 2021 року. Її дохід за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року становить 53 725, 10 гривень, а після сплати податків і зборів становить 43 248, 67 гривень (а.с. 12).
З довідки №181 від 29 лютого 2024 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Млинівська центральна районна лікарня"Млинівської селищної ради Рівненської області, вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні медичного закладу з 17 січня по 31 січня 2021 року з діагнозом: "ВСД по гіпертонічному типу із кризовими станами в ст. декомпенсації. Церебральний криз. Виражений астено-невротичний синдром"(а.с. 13).
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За правилами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Отже, закон передбачає два способи захисту у справах про стягнення аліментів - у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі. Саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.
Аналіз наведених норм права Сімейного кодексу України у поєднанні з основними правилами доказування (ст. ст. 76-81 ЦПК України) дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок батька (матері) надавати матеріальну допомогу своїй неповнолітній дитині презюмується.
У частині першій ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто норма цієї статті вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та за наявності правових підстав. При цьому право застосування норми закону належить суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України №78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст.ст. 18 і 27).
Аналіз даних положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що обов'язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, має бути виконаний батьками з урахуванням принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Забезпечення цих інтересів має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.
З розрахунку заборгованості, який долучено до матеріалів справи вбачається, що станом на січень 2024 року розмір аліментів, який підлягав стягненню з відповідача на підставі судового наказу Млинівського районного суду Рівненської області №566/213/21 від 10 березня 2021 року становив 1 598 гривень на місяць. Разом з цим середньомісячний розмір заробітної плати позивача за 08 місяців 2023 року становить трохи більше 5 400 гривень.
З оскаржуваного судового рішення видно, що у відзиві на позовну заяву заявник стверджував, що ОСОБА_1 дійсно перебуваєна заробітках за кордоном, однак не працевлаштований та не має доходів. Проте колегія суддів не може взятии до уваги ці твердження, позаяк не підтверджується будь-якими належними доказами. Крім того, у позовній заяві позивач вказує, що заборгованість зі сплати аліментів у розмірі була погашена відповідічем одноразовим платежем, тому апеляційний суд погоджується з доводами позивача про те, що таке погашення заборгованості свідчить про наявність у відповідача коштів для сплати аліментів.
Водночас факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідач не надав до суду доказів про існування істотних обставин, які могли б впливати на виконання ним своїх батьківських обов'язків. Платник аліментів є працездатною особою, а тому в змозі сплачувати аліменти, з урахуванням інтересів та потреб саме дитини. Він зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення гідних умов проживання й розвитку своїх дітей.
З апеляційної скарги вбачається, що відповідач повністю заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про пасивне ставлення ОСОБА_1 до виконання батьківських обов'язків щодо утримання малолітньої дочки.
Щодо доводів заявника про те, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні до стягнення з відповідача аліментів, тому висновок суду про погіршення стану її здоров'я після призначення аліментів є помилковим, то колегія суддів їх до уваги не бере, адже вони не спростовують самого факту наявності хворобливого стану здоров'я у ОСОБА_2 .
Оскільки дитина проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, то це свідчить про те, що значно більший тягар відповідальності та матеріальних витрат покладено саме на матір дитини. При цьому розмір її доходів є відносно невисоким, що значно ускладнює позивачу забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини.
Отже, позивачем доведено належними доказами наявність у неї складного матеріального становища. В той же час відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів неможливості сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки у встановленому судовим рішенням розмірі, тобто 4 000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Його заперечення проти позову є необгрунованими та свідчать про відсутність наміру брати активну участь у матеріальному забезпеченні дочки, позаяк апеляційна скарга та матеріали справи не містять будь-яких доказів добровільної участі ОСОБА_1 у вихованні та утриманні спільної дитини сторін спору. Тому апеляційний суд погоджується з доводами ОСОБА_2 про те, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на підставі судового наказу, не відповідає необхідним потребам дитини для її розвитку та виховання.
Зважаючи на рівність батьківських обов'язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав неповнолітньої дитини та прав відповідача, колегія суддів вважає, що встановлений судовим рішенням розмір аліментів для ОСОБА_1 у 4 000 гривень щомісячно на утримання неповнолітньої дочки є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дитини, буде необхідним для забезпечення належних умов для її фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.
Згідно з абз. першим ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак будь-яких фактів з цього приводу заявник не надав, а апеляційним судом здобуто не було.
Спонуканням для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при її ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лейковського Миколи Павловича залишити без задоволення, а рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.О. Гордійчук