22 жовтня 2024 року
м. Рівне
Справа № 571/2225/23
Провадження № 22-ц/4815/907/24
Головуючий у Рокитнівському районному
суді Рівненської області: суддя Верзун О.П.
Рішення суду першої інстанції проголошено
(вступна і резолютивна частини)
о 17 год. 44 хв. 09 травня 2024 року
в смт. Рокитне Рівненської області
Повний текст рішення складено: 14 травня 2024 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
У листопаді 2023 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).
Мотивуючи свої вимоги, позивачем вказувалося про те, що 07 липня 2022 року близько 18 години сталася ДТП за його участю, де він керував транспортним засобом марки "Ауді А6",та ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок події обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач пережив напад страху і був шокований. На момент ДТП відповідач перебував в нетверезому стані, поводив себе грубо, вимагав гроші, а тому позивач звернувся до поліції. Вважав, що ОСОБА_2 намагався уникнути відповідальності та приховати подію, відмовлявся від проходження медичного огляду та в зв'язку з цим перепаркував автомобіль на інше місце. На його думку, причиною ДТП є перебування відповідача в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується відповідною постановою суду. Наполягав, що завдана йому матеріальна шкода підтверджується дефектним актом № 1 від 07 листопада 2023 року Сервісного центру "Полісся Авто" та фотозйомкою. Також внаслідок аварії він отримав сильний нервовий стрес та ударився грудьми в кермо автомобіля, що в подальшому вплинуло на стан його здоров'я, що стверджується відповідними медичними документами. Ще однією з причин моральної травми вважав хвилювання через необхідність пошуку коштів на ремонт транспортного засобу, який через ДТП втратив первісну вартість. При цьому в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження наявності вини відповідача у вчиненні ДТП, у зв'язку з чим з нього підлягає відшкодуванню матеріальна та моральна шкода, які були завдані позивачу.
З наведених мотивів просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 52 300 гривень матеріальної шкоди та 30 000 гривень моральної шкоди.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 травня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ДТП.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073, 60 гривні.
На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність і необгрунтованість, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав про свою незгоду з застосуванням судом положень ст. 82 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи міститься постанова Рокитнівського районного суду від 16 грудня 2022 року. Згідно з цією постановою відповідач перебував у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення ДТП 07 липня 2022 року, керував транспортним засобом без страхового полісу, що і стало причиною зіткнення транспортних засобів. Цей факт знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням негативних наслідків для нього як постраждалого внаслідок ДТП.
Вважає, що своїми неправомірними діями ОСОБА_2 завдав йому матеріальну та моральну шкоду, а тому відсутні підстави визнавати, що відповідач не є завдавачем шкоди, адже постанова Рокитнівського районного суду від 16 грудня 2022 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП ним не оскаржувалася. Дефектні акти були складені в спосіб та строки, передбачені законодавством, і не суперечать відповідним правилам експертного технічного огляду транспортних засобів. Тому посилання суду про неналежність доказів та про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди вважає надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Розмір та характер моральної шкоди доведений і оцінений ним об'єктивно та достовірно.
З викладених міркувань просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, хоча про це було роз'яснено ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Як з'ясовано судом, 07 липня 2022 року о 21 год. 43 хв. водій ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 керував транспортним засобом марки "Ауді А6", реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустивши зіткнення з транспортним засобом "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим завдав обом автомобілям механічні пошкодження.
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП та відповідно до ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень (а.с. 70).
Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1,2 ст. 126 КУпАП, скасовано та закрито у цій частині провадження. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 71, 72).
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, визначеного цією статтею, та накладено на нього адміністративне стягненню у виді штрафу.
Мотивуючи наявність підстав для задоволення позову, заявник покликався на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2022 року, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За цією постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області, 07 липня 2022 року о 21 год. 43 хв. в с. Рокитне, по вул. Приходька, 1, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком про огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння від 07 липня 2022 року № 77, результат якого становить 0, 229 ‰.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Тобто у деліктних зобов'язаннях встановлюється презумпція вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у т.ч. і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 221 та ч. 1 ст. 283 КУпАП належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 цього ж Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у спарві про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, постановами Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року та Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року встановлено, що винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є ОСОБА_1 , тобто позивач.
Разом із тим у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення для застосування цивільно-правової відповідальності щодо ОСОБА_2 за наслідками ДТП.
Враховуючи, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у виді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а факт протиправної поведінки відповідача та наявності причинно-наслідкового зв'язку не підтвердився матеріалами справи, відсутні й правові підстави для покладення на відповідача відповідальності у виді відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача.
Щодо покликання заявника на постанову Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2022 року, згідно з якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як на підставу для відшкодування матеріальної шкоди, то апеляційний суд до уваги їх не бере, позаяк даною постановою не встановлено вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку у вчиненні ним ДТП за участю ОСОБА_1 . Будь-яких інших доказів про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, встановленого ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять.
Тому доводи заявника про те, що причиною ДТП є перебування відповідача у стані алкогольного сп'яніння, є лише його припущеннями, які не обгрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, ці аргументи відхиляються апеляційним судом.
З приводу необхідності врахування дефектних актів як належних доказів на підтвердження вартості майнової шкоди, то колегія суддів також не надаватиме їм оцінку, адже уже встановлено відсутність правових підстав для покладення на ОСОБА_2 цивільно-правової відповідальності.
На переконання апеляційного суду, заявлена ОСОБА_1 вимога про відшкодування з відповідача моральної шкоди внаслідок ДТП не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних Позивачу моральних та фізичних страждань. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Право особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає за умови наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як встановлено, в судовому засіданні ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів стосовно завдання йому відповідачем моральної шкоди, неправомірності дій ОСОБА_2 та наявності його вини у завданні моральної шкоди.
Постановою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 жовтня 2022 року та постановою Рівненського апеляційного суду від 10 лютого 2023 року саме ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки встановлено, що ДТП відбулося внаслідок порушення ним вимог п.п. 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України. При цьому в матеріалах справи відсутні докази вирішення судом питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за подією, яка мала місце 07 липня 2022 року.
Аргументи апеляційної скарги не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд.
Водночас доводи заявникаправильності зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09 травня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.В.Боймиструк