печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43389/23-ц
22 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г. О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/43389/23-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння особи, -
представник відповідача - адвокат Неведомський В. О.
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.10.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2024 року здійснено перехід з розгляду цивільної справи №757/43389/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін - в розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті - підготовчим судовим засіданням.
При підготовці до підготовчого судового засіданні та дослідженні матеріалів справи, суддею встановлено наступні обставини, за яких вважає за необхідне заявити самовідвід.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтями 36, 37 ЦПК України передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст. 2, ч. 1 ст. 8 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється».
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України».
Стаття 15 Кодексу суддівської етики встановлює, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».
Такі самі вимоги до поведінки судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому РЕЗОЛЮЦІЄЮ 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді).
Вони викладені у формі Цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.
Вони також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов'язують суддів.
Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність безсторонності відповідно до п. l ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).
Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).
Підставою заявлення суддею самовідводу є намір уникнення подальших сумнівів у сторін у неупередженості судді Матійчук Г. О., оскільки суддею Матійчук Г. О., як слідчим суддею, 25.01.2023 року у рамках кримінального провадження №12022105060000807 від 24.09.2022 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 (справа №757/3217/23-к).
Разом з тим, предметом позову у цивільний справі №757/43389/23-ц є витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивача квартири АДРЕСА_1 .
Виходячи з вищевказаних обставин, в подальшому можуть виникнути сумніви у неупередженості судді.
Враховуючи викладене, розгляд справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст. 36 ЦПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя, що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід судді.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 353 ЦПК України, суд,-
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи №757/43389/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з незаконного володіння особи.
Цивільну справу № 757/43389/23-ц передати для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г.О. Матійчук