22 жовтня 2024 року м.Суми
Справа №583/6405/23
Номер провадження 22-ц/816/1121/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
у присутності:
представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Абрамовича Олексія Володимировича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2024 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене в м. Охтирка Сумської області, повний текст рішення виготовлено 15 лютого 2024 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,
У грудні 2023 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Кудіна О.М. звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить:
1. Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , інформацію, яка поширена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на особистій сторінці в мережі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту:
« ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 директор ТОВ «Нива - Агротех» сьогодні спалила в центрі міста мені машину». «Це вона мені дуже вдячна за мою працю, а взагалі це в її репертуарі. Ось такі у нас депутати та «поважні люди». «Спочатку намагалася спалити декілька днів тому в дворі, кидали прямо біля кімнати де спить дитина…»;
2. Зобов'язати ОСОБА_1 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію про позивачку ОСОБА_2 , яка була поширена нею на своїй персональній сторінці в мережі «Facebook», наступним чином: не пізніше одного місяця з моменту оголошення остаточного рішення суду у даній справі розмістити на особистій сторінці в соціальній мережі Інтернету «Facebook», (а у випадку її закриття - поновити (створити) сторінку), текст судового рішення, а також спростувати недостовірну інформацію у такому ж самому об'ємі та вигляді з аналогічним розміром шрифту шляхом публікації наступного повідомлення: «Я, ОСОБА_3 поширила недостовірну інформацію про ОСОБА_2 і заявляю, що моя публікація незаконна та неправдива, це підтверджується рішенням суду», та не видаляти дану інформацію протягом року з моменту ухвалення рішення;
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану поширенням недостовірної та такої, що порушує честь, гідність та ділову репутацію особи, в розмірі 350 000 грн.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона являється членом політичної партії України «Сила і честь», а також депутатом Сумської міської ради VII cкликання. Крім того, на даний час вона є директором ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ», як національного виробника сільськогосподарської продукції.
ОСОБА_1 з 05 квітня 2018 року по 23 березня 2023 року працювала в ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» на посаді юрисконсульта. Після звільнення за власним бажанням відповідачка подала до суду позов про стягнення начебто існуючої заборгованості по заробітній платі, у зв'язку з чим між сторонами склалася конфліктна ситуація.
21 червня 2023 року відповідачка, будучи зареєстрованою в мережі Facebook під ім'ям « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_4 , рідне місто Охтирка, посилання на спільних друзів, з власними фотосвітлинами, що дозволяють її ідентифікувати, на власній сторінці зробила публікацію з посиланням на офіційну сторінку в соціальній мережі Facebook Ірини Купрейчик, як депутата політичної партії «Сила і честь», в якій звинуватила позивачку у підпалі її автомобіля, тобто звинуватила її у вчиненні злочину. Вказана інформація є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивачки. Інформація, поширена відповідачкою на своїй особистій сторінці в мережі Facebook є недостовірною та направленою виключно на підрив авторитету позивачки, її дискредитацію в очах оточуючих, зокрема її політичних соратників та опонентів, в очах депутатського корпусу Сумської міської ради, депутатського корпусу Сумської обласної ради, депутатів Верховної ради України, а також бізнесових колах, особистих зв'язках з видатними громадськими, політичними, культурними діячами, журналістському середовищі. Вказана недостовірна інформація формує у громадськості думку про причетність позивачки до кримінальної діяльності, що не відповідає дійсності та ганьбить її.
Після умисних дій відповідачки, направлених на умисне приниження, вона зазнала серцевого нападу, була вимушена звертатися до лікарів. Крім того, умисними незаконними діями ОСОБА_1 позивачці заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 350 000 грн, що полягає у душевних стражданнях, які позначили негативні зміни у її житті, негативні переживання та спогади, тривога, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, розлади нервової та серцево-судинної системи, порушення сну, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я та сприйняття в суспільстві. Також у неї порушені актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив, громадської, політичної кар'єри, бізнесових і трудових планів, нової продуктивної самореалізації.
Посилаючись на вказані обставини, просить позов задовольнити.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 год. 20 хв. на своїй персональній сторінці в мережі «Facebook» в публікації (допису) наступного змісту: « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 директор ТОВ «Нива - Агротех» сьогодні спалила в центрі міста мені машину». «Це вона мені дуже вдячна за мою працю, а взагалі це в її репертуарі. Ось такі у нас депутати та «поважні люди». «Спочатку намагалася спалити декілька днів тому в дворі, кидали прямо біля кімнати де спить дитина…»( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену нею недостовірну інформацію, опубліковану в мережі Інтернет на її персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у дописі під назвою « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 директор ТОВ «Нива - Агротех» сьогодні спалила в центрі міста мені машину» від 21 червня 2023 року о 15 годині 20 хвилин шляхом опублікування у мережі Інтернет на персональній сторінці ОСОБА_1 у соціальній мережі Фейсбук» публікації (допису) під назвою «Спростування недостовірної інформації, поширеної мною про Купрейчик ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 директора ТОВ «Нива - Агротех» шляхом розміщення резолютивної частини даного судового рішення в соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці користувача ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованістю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 30 399 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що доказування сторони позивачки та судове рішення ґрунтуються виключно на припущеннях.
Вказує на те, що суд дійшов висновку про те, що сторінка в мережі «Facebook» під ім'ям « ОСОБА_4 » належить саме їй, проте це не відповідає дійсності. Публікацію в мережі «Facebook», яка є предметом даної справи, вона не розміщувала, а тому вона є неналежним відповідачем. Позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу того, що саме вона розмістила цю інформацію. Також немає жодного доказу того, що сторінка на сайті «Facebook» під ім'ям « ОСОБА_4 » належить саме їй. Ці обставини вона категорично заперечує. Позивачкою не надано доказів, що цей акаунт створено саме нею.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що матеріалами справи підтверджується, що « ОСОБА_6 » є дівочим прізвищем відповідачки.
Крім того, вказує на те, що суд зобов'язав її спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування резолютивної частини рішення на сторінці ОСОБА_7 , проте як вона може виконати це рішення, якщо це не її сторінка і доступу до неї вона не має.
Стосовно присудженої судом до стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, вважає, що ні позивачка, ні суд ніяким чином не обґрунтували її розмір. Вважає, що позивачка не понесла жодної шкоди та не надала з цього приводу жодного доказу.
Вважає, що судом було порушено норми процесуального права, зокрема в ухвалі про відкриття провадження суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а в рішенні зазначено, що справа розглядалася без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим сторона відповідачки була позбавлена права приймати участь у судовому засіданні, подавати свої доводи, міркування, заперечення тощо. Крім того, представник позивачки не надав суду доказів надсилання копій клопотань з доданими документами на адресу відповідачки. Звертає увагу на те, що у відзиві вона просила суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження, але суд залишив поза увагою її прохання.
Не погоджується з розміром присуджених з неї до стягнення на користь позивачки 20 700 грн витрат на правничу допомогу. Вважає цю суму занадто завищеною, вона не відповідає складності справи та виконаним адвокатом робіт та обсягу наданих послуг. Також сторона позивачки не надала суду детального опису робіт в порушення ст. 137 ЦПК України.
Крім того, суд неправильно обрахував відсоток задоволених позовних вимог.
Позивачка правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2 є членом політичної партії України «Сила і честь», депутатом Сумської міської ради VIII скликання та директором ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ».
21 червня 2023 року в соціальній мережі «Facebook» на веб-сторінці користувача під іменем « ОСОБА_4 » було розміщено наступну інформацію: « ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 директор ТОВ «Нива - Агротех» сьогодні спалила в центрі міста мені машину». До вказаної публікації містяться також дописи користувача « ОСОБА_4 »: «Це вона мені дуже вдячна за мою працю, а взагалі це в її репертуарі. Ось такі у нас депутати та «поважні люди»…«Спочатку намагалася спалити декілька днів тому в дворі, кидали прямо біля кімнати де спить дитина…» (а.с. 24-25; 62-63).
На думку позивачки, вказана публікація була розміщена відповідачкою ОСОБА_1 , яка працювала з 05 квітня 2018 року по 23 березня 2023 року в ТОВ «НИВА-АГРОТЕХ» на посаді юрисконсульта, оскільки основна інформація про користувача (рідне місто, дата народження), викладені фотосвітлини та посилання на спільних друзів, дозволяють зробити висновок, що це саме її особиста сторінка (а.с. 27-30; 64-66; ). Крім того, « ОСОБА_6 » це дівоче прізвище відповідачки.
З довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 31 липня 2023 року № 161/2023-Д, вбачається, що власником веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_6 є реєстрант доменного імені facebook.com - компанія Meta Platforms, Inc., якщо інше не визначено умовами договору між останньою/та або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, якщо такий договір відсутній. При цьому на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 / створено сторінку користувача з іменем « ОСОБА_4 », що доступна за адресою в мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 73-79).
Зі звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет ДП «Центр комплектації адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 25 липня 2023 року № 167/2023-ЗВ встановлено, що було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет:
- ІНФОРМАЦІЯ_8 (id: НОМЕР_1 далі - досліджувана веб-сторінка № 1);
-https://facebook.com/profile.php?id=100011801292345(id 20583; далі - досліджувана веб-сторінка № НОМЕР_2 );
- ІНФОРМАЦІЯ_5 (id НОМЕР_3 ; далі - досліджувана веб-сторінка № 3);
- ІНФОРМАЦІЯ_9 (id: НОМЕР_4 ; далі - досліджувана веб-сторінка № 4);
ІНФОРМАЦІЯ_10 (id: НОМЕР_5 ; далі - досліджувана веб-сторінка № 5)
До звіту додані роздруківки файлів фіксації, що містять відображення змісту досліджуваних веб-сторінок (а.с. 58-66).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вважав поширену інформацію у соціальній мережі «Facebook» користувачем - відповідачкою ОСОБА_1 під іменем « ОСОБА_4 » недостовірною та такою, що порушує права позивачки, її честь, гідність та ділову репутацію. Виходячи з наведеного, суд вважав належним способом захисту зобов'язати відповідачку спростувати поширену нею недостовірну інформацію шляхом опублікування на її персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» публікації (допису) про спростування поширеної нею недостовірною інформації про позивачку шляхом розміщення резолютивної частини даного судового рішення. Крім того, вважав за необхідне стягнути з відповідачки у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн, що буде для позивачки достатньою і справедливою сатисфакцією, ефективним та дієвим способом захисту її порушеного особистого немайнового права.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду.
У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
Статтею 270 ЦК України передбачено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності і честі.
Згідно із частинами першою - третьою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Згідно зі статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 270 ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи належить право на повагу до гідності та честі.
Згідно ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Частиною 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України), право на недоторканість своєї ділової репутації (а.с. 299 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями «оціночне судження» та «фактів». Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі «Нова Газета і Бородянський проти росії» вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словаччини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Але, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачкою докази підтверджують, що 21 червня 2023 року в соціальній мережі «Facebook» на веб-сторінці користувача під іменем « ОСОБА_4 » було опубліковано спірну публікацію щодо позивачки, а саме звинувачення її у підпалі автомобіля.
Вказана інформація є недостовірною та порушує особисті немайнові права позивачки.
Водночас відповідачка в даній справі категорично заперечує, що нею в соціальній мережі «Facebook» ІНФОРМАЦІЯ_1 поширювалась недостовірна інформація про позивачку. Стверджує, що їй не належить веб-сторінка в мережі «Facebook» під іменем « ОСОБА_4 ».
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 667/266/15-ц вказав, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. Перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом.
З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновком суду, що позивачкою доведено факт поширення недостовірної інформації саме відповідачкою шляхом розміщення спірної публікації на веб-сторінці у соціальній мережі «Facebook» під іменем « ОСОБА_4 ».
За встановлених обставин справи, з урахуванням того, що відповідачка категорично не визнає причетність до профілю, з якого відбувалося поширення інформації про позивачку, та обставину того, що позивачка не довела суду, що обліковий запис у соціальній мережі, з якого поширено інформацію, належить саме відповідачці, колегія суддів вважає, що поширення спірної інформації в соціальній мережі «Facebook» саме ОСОБА_1 стороною позивачки не доведено.
За встановлених обставин справи рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України слід стягнути з позивачки на користь відповідачки судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3255 грн.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3,4; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 3255 гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22 жовтня 2024 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов