П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13455/24
Головуючий в 1 інстанції: Бжасо Н. В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 09.01.2024 року №156050021297 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з травня 07.07.1981 р. по 25.08.1982 р. на посаді кравця з пошиття верхнього одягу, період роботи з 16.09.1982 р. по 21.03.1995 р. на посаді зварювальниці напівпровідникових приладів та мікросхем.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до її страхового стажу період роботи з травня 07.07.1981 р. по 25.08.1982 р. на посаді кравця з пошиття верхнього одягу, період роботи з 16.09.1982 р. по 21.03.1995 р. на посаді зварювальниці напівпровідникових приладів та мікросхем. Проте, відповідач відмовив позивачу у задоволенні її заяви, що стало підставою для її звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.05.2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 09.01.2024 року №156050021297 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з травня 07.07.1981 р. по 25.08.1982 р. на посаді кравця з пошиття верхнього одягу, період роботи з 16.09.1982 р. по 21.03.1995 р. на посаді зварювальниці напівпровідникових приладів та мікросхем.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом І інстанції не взято до уваги, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: - період з 07.07.1981 по 25.08.1982 оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено не чіткою печаткою. -період з 16.09.1982 по 21.03.1995, оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи що здійснила запис про звільнення з роботи -період з 01.01.2004 по 31.03.2004 та з 01.12.2006 по 31.12.2006, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що інших документів на підтвердження спірного періоду роботи, що передбачено Порядком 637 позивачкою надано не було. Вказує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник також зазначає, що відповідно до п. 10.2 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» у разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суд повинен мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, після досягнення 60 років, 03.01.2024 р. звернулась до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто ГУ ПФУ у Хмельницькій області.
Рішенням від 09.01.2024 №156050021297 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 30 років. За наданими позивачем документами до його страхового стажу не зараховано період роботи з 07.07.1981 р. по 25.08.1982 р, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено не чіткою печаткою; не зараховано період роботи з 16.09.1982 р. по 21.03.1995 р., оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи, що здійснила запис про звільнення з роботи; не зараховано період з 01.01.2004 року по 31.03.2004 р. та з 01.12.2006 р. по 31.12.2006 р., оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Для зарахування даних періодів роботи позивача, рекомендовано надати уточнюючу довідку.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначення йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що недоліки в оформленні документі не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації права на пенсійне забезпечення, а тому прийшов до висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з травня 07.07.1981 р. по 25.08.1982 р. на посаді кравця з пошиття верхнього одягу та періоду роботи з 16.09.1982 р. по 21.03.1995 р. на посаді зварювальниці напівпровідникових приладів та мікросхем та скасування оскаржуваного рішення.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За абз. 2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 до страхового стажу не враховано періоди роботи з 07.07.1981 р. по 25.08.1982 р, оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено не чіткою печаткою; не зараховано період роботи з 16.09.1982 р. по 21.03.1995 р., оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи, що здійснила запис про звільнення з роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зарахував до страхового стажу позивача наступні періоди, які є спірними:
- період з 07.07.1981 по 25.08.1982 оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено не чіткою печаткою;
-період з 16.09.1982 по 21.03.1995, оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи що здійснила запис про звільнення з роботи.
Станом на час внесення записів щодо спірних періодів роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).
Згідно п.п. 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом трудової діяльності робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма N Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4. Інструкції №162).
У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції №162).
Якщо підприємства, що внесли неправильний або неточний запис, ліквідовані, виправлення здійснюються правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.(п.2.7. Інструкції №162).
Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.
Розділом б) Інструкції №58 визначений порядок занесення відомостей про працівника.
Згідно з п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.6. вищезазначеної інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Колегія суддів дослідивши записи трудової книжки позивача за спірні періоди, зазначає, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться такі записи (мовою оригіналу):
№2: 07.09.1981 - принята портной по пошиву верхней мужской одежды по 4 разряду;
№3: 28.08.1982 - уволена по собственному желанию ст. 38 КЗоТ УССР;
№4: 16.09.1982 - принята в цех №8 ученицей сварщицей полупроводниковых приборов и микросхем;
№9: 21.03.1995 - уволена по п.1 ст. 40 КЗоТ Украины по сокращению штата.
Отже, в трудовій книжці позивача є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи, не містять виправлень, а відтак колегія суддів не може погодитись із доводами відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через дефектність цієї трудової книжки з мотивів того, що запис про звільнення з роботи засвідчено не чіткою печаткою, відсутня посада та підпис відповідальної особи, що здійснила запис про звільнення з роботи, оскільки такий її недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд першої інстанції правомірно вказав, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 580/4012/19 від 04.07.2023 року.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 04.03.2020 по справі № 155/1180/17, колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 04.03.2020 по справі № 155/1180/17 судом касаційної інстанції підтверджено правомірність дій органів Пенсійного фонду щодо відмови в перерахунку (не в призначенні пенсії) з урахуванням трудової книжки, яка містить записи про трудову діяльність, які не засвідчені печаткою роботодавця, а також з підстав відсутності записів в трудовій книжці про окремі періоди роботи. Тобто в даному випадку недоліки в оформленні трудової книжки не є формальними, що дає підстави для висновку про нерелевантність обставин справи № 155/1180/17 та справи, що розглядається.
Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.
Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними, а тому доводи апелянта в цій частині є протиправними.
Отже, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова