П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2863/24
Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 18.12.2023 щодо відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 15.12.2023 зарахувавши ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки та період навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки; період проходження військової служби з 30.05.1989 по 21.05.1991 у районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з розрахунку один місяць служби за півтора місяці.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивач звернувся до Відповідача 1 із заявою від 15.12.2023 щодо перерахунку пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в росії згідно до записів трудової книжки від 06.04.1989 НОМЕР_1 : - 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки та період навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки, однак, Відповідачем 2, рішенням від 18.12.2023 відмовлено у зарахуванні вищезазначеного стажу, оскільки організації знаходяться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» та припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. З даними діями Відповідача позивач не погоджується.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.12.2023 року № 155950018774 в частині відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів його роботи з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 та періоду навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998, та зарахуванні періоду проходження ним військової служби з 30.05.1989 по 21.05.1991 у районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з розрахунку один місяць служби за півтора місяці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 15.12.2023 року із зарахуванням ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки та періоду навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки, та зарахувавши період проходження ним військової служби з 30.05.1989 по 21.05.1991 у районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з розрахунку один місяць служби за півтора місяці.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення суду не враховано, що період стажу набутого після 01.01.1991 обчислюється за нормами законодавства України. На теперішній час припинене будь-яке листування з російською федерацією, тому підтвердити стаж немає підстав. Вказує, що відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 Україна з 19.06.2023 не є державою-учасницею Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак дія вказаної угоди між Україною та Російської Федерацією припинилась внаслідок виходу з Угоди одного з підписантів. Враховуючи те, що згідно записів у трудовій книжці у спірний період Позивач працював на території Російської Федерації, та враховуючи те, що з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 12.03.1992, відсутні правові підстави для врахування до страхового стажу періоду роботи в іншій державі. Зазначає, що у зв'язку з не підтвердженням належними документами право на пільги у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону №1058 відсутні підстави до страхового стажу в пільговому обчислені зарахувати визначений судом період роботи після 01.01.1992 в районах Крайньої Півночі згідно записів трудової книжки, довідки про навчання, військового квитка та довідки про проходження військової служби, оскільки відсутня інформація про укладення договору
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.09.2023 року призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до розрахунку стажу позивачу при призначенні пенсії враховано такі періоди:
- з 01.09.1985 по 28.02.1989;
- з 01.04.1989 по 25.05.1989;
- з 30.05.1989 по 21.05.1991;
- з 02.09.1991 по 13.09.1991;
- з 19.09.1991 по 31.12.1991;
- з 03.06.1999 по 09.01.2002;
- з 16.01.2002 по 31.12.2003;
- з 01.01.2004 по 30.06.2023.
Як вказує позивач, не заперечується відповідачами та підтверджується матеріалами пенсійної справи, 15.12.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо перерахунку пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в росії згідно до записів трудової книжки від 06.04.1989 НОМЕР_1 : - 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки та період навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки.
При цьому, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :
- з 18.09.1991 по 31.03.1992 працював в Північній центральній басейновій лікарні ім. М.О. Семашко;
- з 21.04.1992 по 28.07.1992 працював в Психіатричній обласній клінічній лікарні м. Архангельськ;
- з 01.08.1992 по 05.11.1993 працював в обласній клінічній лікарні м. Архангельськ;
- з 06.11.1993 по 22.10.1994 та з 01.07.1995 по 31.08.1995 працював Архангельському обласному бюро суд. мед. експертизи;
- з 10.02.1998 по 10.03.1999 проходив інтернатуру (по 22.01.1999) та працював в Архангельському обласному бюро суд. мед. експертизи.
Також позивач згідно диплому НОМЕР_3 від 09.01.1998 року та трудової книжки навчався у Архангельській державній медичній академії з 04.08.1991 на вечірньому відділенні лікувального факультету, з 12.07.1994 переведений на денну форму навчання а 12.02.1998 відрахований у зв'язку із закінченням навчання.
Як вбачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_4 та довідки військової частини НОМЕР_5 від 18.05.1991 №434 позивач з 30.05.1989 року по 21.05.1991 року проходив військову службу в районі, прирівняному до Крайньої Півночі, коефіцієнт служби 1 місяць за 1,5 місяці.
18.12.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення №155950018774 про відмову в перерахунку пенсії.
Позивач, не погоджуючись з неврахуванням до його трудового стажу періодів роботи з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки та періоду навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки та неврахування періоду проходження ним військової служби з 30.05.1989 по 21.05.1991 у районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з розрахунку один місяць служби за півтора місяці, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням періодів його роботи, періоду навчання та зарахування періоду проходження ним військової служби, а тому прийшов до висновку про скасування оскаржуваного рішення.
При цьому вказав, що як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР, а відповідно до п. д ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період навчання позивача в медичному інституті з 12.07.1994 року по 12.02.1998 року.
Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки, вказав, що записи трудової книжки позивача про спірні періоди оформлені належним чином та не містять виправлень, а Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За абз. 2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
За частиною другою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що “... ОСОБА_1 звернувся із заявою від 15.12.2023, наданою через веб-портал Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії через зміну страхового стажу набутого до 2004 року. Заявником надано довідку про період навчання з 01.09.1991 р. по 12.02.1998р., видану (министерством здравоохранения российской федерации от 07.12.2023 № 08.4/4756).
Згідно з приписами статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) законодавство про пенсійне забезпечення базусться на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода) передбачалось, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховувався трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав. 3 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді, при цьому до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв'язку з припиненням Угоди, при зверненні за призначенням пенсій, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, можуть призначатись на умовах, визначених Законом.
Враховуючи вищевказане, прийнято рішення відмовити у проведенні перерахунку пенсії гр. ОСОБА_1 ».
Колегія суддів дослідивши оскаржуване рішення зазначає, що воно не містить ані обґрунтування не зарахування періодів до страхового стажу позивача ні самих періодів.
Водночас, з розрахунку страхового стажу наявного в матеріалах справи, вбачається, що до нього не зараховано періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 роки та періоду навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки.
Так, позивачу призначено пенсію по інвалідності виходячи зі страхового стажу 29 років 11 місяців 14 днів та 6 років 6 місяців 16 днів додаткового стажу.
Щодо вимог про зарахування до страхового стажу під час вирішення питання про призначення пенсії періодів: з 01.01.1992 по 31.03.1992, з 21.04.1992 по 28.07.1992, з 01.08.1992 по 05.11.1993, з 06.11.1993 по 22.10.1994, з 01.07.1995 по 31.08.1995, з 10.02.1998 по 10.03.1999 (стажу набутого позивачем на території Російської Федерації), колегія суддів зазначає наступне.
Так, при вирішенні цього публічно-правового спору суд має надати відповідь щодо наявності чи відсутності у позивача права на зарахування до його трудового стажу періоду роботи в Російській Федерації.
Частиною другою статті 4 Закону №1058-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, питання врахування періодів роботи в Російської Федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода від 13.03.1992).
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов'язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.
Статтею 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 676/6166/16-а.
Також суд зазначає, що рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен бути врахований трудовий стаж, набутий позивачкою на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації.
З приводу доводів апелянта про припинення участі України у двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорах, укладених із російською федерацією, що мало наслідком незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у РФ, суд зазначає наступне.
01 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2783-IXПро зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР(Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 року щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.
Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою, до ухвалення відповідних рішень.
Так, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :
- з 18.09.1991 по 31.03.1992 працював в Північній центральній басейновій лікарні ім. М.О. Семашко;
- з 21.04.1992 по 28.07.1992 працював в Психіатричній обласній клінічній лікарні м. Архангельськ;
- з 01.08.1992 по 05.11.1993 працював в обласній клінічній лікарні м. Архангельськ;
- з 06.11.1993 по 22.10.1994 та з 01.07.1995 по 31.08.1995 працював Архангельському обласному бюро суд. мед. експертизи;
- з 10.02.1998 по 10.03.1999 проходив інтернатуру (по 22.01.1999) та працював в Архангельському обласному бюро суд. мед. експертизи.
Колегія суддів дослідивши записи трудової книжки позивача за спірні періоди, зазначає, що вони оформлені належним чином (печатки посилання на накази) та не містять виправлень.
Отже, оскільки позивач працював в іншій державі в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не враховувати вказані періоди роботи до страхового стажу позивача та допускати несправедливе обмеження щодо нього у питанні пенсійного забезпечення.
Щодо неврахування позивачу до його трудового стажу періоду його навчання з 12.07.1994 по 12.02.1998 роки, то колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Відповідно до Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання
Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
Так, згідно диплому БВС №0205471 від 09.01.1998 року та трудової книжки, позивач навчався у Архангельській державній медичній академії з 04.08.1991 на вечірньому відділенні лікувального факультету, з 12.07.1994 переведений на денну форму навчання, а 12.02.1998 відрахований у зв'язку із закінченням навчання.
Відтак, зважаючи на викладене, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період його навчання з 12.07.1994 року по 12.02.1998 року, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 15.12.2023 зарахувавши ОСОБА_1 період проходження військової служби з 30.05.1989 по 21.05.1991 у районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі з розрахунку один місяць служби за півтора, то колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 4 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено , що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 5 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове пенсійне страхування період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 р.
Обчислення пільгового страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Колегія суддів, з огляду на позицію пенсійного органу, виходить з того, що слід відрізняти порядок та умови зарахування в пільговому обчисленні стажу для робітників, які переводились, направлялися або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави від умов зарахування в пільговому обчисленні стажу військовослужбовцям, які проходили військову службу у вказаних районах.
Колегія суддів визнає безпідставним посилання відповідача на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», оскільки вказаний Указ стосується саме робітників, які переводились, направлялися або запрошувалися а роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави.
Частиною 1 статті 52 Закону СРСР Про державні пенсії від 14.07.1956 р. визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №590 393від 03.08.1972 р. (далі Постанова №590), указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 р. Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі, 10.02.1960 р. Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, 26.09.1967 р. Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 р. №530/П-28.
Крім того, пунктом 6 Постанови №590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Постановою Ради Міністрів СРСР №986 від 10.11.1982 р., з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР Про державні пенсії затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі - Положення), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР Про державні пенсії.
В підпункті “д» пункту 55 цього Положення зазначалось, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби в Амурській області за півтора місяці.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова №393).
Відповідно до цього Порядку до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов (абзац 9 пункту 1 Постанови №393).
Окрім того, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", перегляду не підлягає (пункт 5 Постанови №393).
Відтак, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.
Так, поширення на позивача пільгового нарахування вислуги років відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_6 від 18.05.1991 року №434 та про проходження позивачем служби в Рядянській Армії також зазначено у трудовій книжці та військовому квитку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу період військової служби у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 року у справі №727/1441/17
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова