22 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7625/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/7625/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.03.2024 року № 0097450708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції на загальну суму 155 000 грн., прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 01.03.2024 року № 0097450708, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні сонкції на загальну суму 155 000 грн., прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнув з ГУ ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Також у рішенні зазначено, що призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу на 29.05.2024 року на 10-00 год. та зобов'язати позивача надати суду належним чином засвідчені докази понесення витрат на правничу допомогу до 20.05.2024 року включно. Судове засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, буд. 4, зала № 10.19.05.2024 року позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. До заяви позивач додав копію ордеру, копію договору про надання правової допомоги від 21.03.2024 року з додатком № 1 , копію акту виконаних робіт № 1 від 16.05.2024 року, докази направлення вказаних документів відповідачу.
Відповідач надав суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу через їх необгрунтованість та безпідставність.
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року стягнув з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити в задоволені заяви та стягненні витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на підтвердження розміру понесених ФОП витрат на професійну правничу допомогу представником останнього до суду надано документи, які не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У адміністративній справі № 204/627/18 Верховний Суд дійшов висновку, що витрачений представником час (одна година на підготовку клопотання про відкладення розгляду справи, дві години на підготовку клопотання про продовження строку на надання відзиву) є явно неспівмірним зі стадністю виконаних ним робіт.
У справі №923/567/17 Верховний Суд надав оцінку змісту відзиву на касаційну скаргу й кількість сторінок і зменшив заявлений розмір витрат на підготовку відзиву на касаційну скаргу, мотивуючи це тим, що із шести сторінок відзиву на касаційну скаргу саме обґрунтування становить лише чотири сторінки.
В іншій справі (№910/2170/18) Верховний Суд зменшив розмір компенсації витрат на сплату вартості виконаної адвокатом роботи з підготовки відзиву на касаційну скаргу, зважаючи на те, що зміст і доводи відзиву а касаційну скаргу були ідентичні доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Стороні, яка заявляє про відшкодування витрат, необхідно надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, як доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт.
Відповідно до Акту виконаних робіт №1 від 16.05.2024 року за договором про надання правової допомоги від 21.03.2024 представником ФОН ОСОБА_3 лише перелічено виконані роботи, без деталізованого опису кожного виду роботи і витраченого на нього часу.
Детального дослідження потребує такий вид роботи як підготовка адвоката до засідань, призначених на 22.04.2024р., 29.04.2024р., 15.05.2024р., вартість якої складає 4000 грн., адже які саме дії були здійснені адвокатом для підготовки по справі наразі невідомо, і чому вказані дії оцінені останнім у суму 4000 грн. також залишається відкритим питанням.
ГУ ДПС зазначає, що задоволений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є значним та завищеним відносно співмірності зі складністю справи. '•
За умовами укладеного між ФОП ОСОБА_4 та Адвокатом договору, клієнти зобов'язаний сплатити 20000,00 грн. за надану послуги згідно Договору від 21.03.2024 і протягом 30-ти днів з дня прийняття рішення по справі та моменту підписання між- сторонами акту виконаних робіт.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу представник позивача мав надати докази понесення судових витрат, такі докази не надано до суду першої інстанції.
Матеріали справи не містять фактичних доказів в розумінні ст.73 КАС України на підтвердження здійснення ФОП ОСОБА_3 витрат на професійну правничі допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Скаржник наголошує, що справа є нескладною, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
21.03.2024 року між позивачем та адвокатом Монатко Денисом Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги в судовій інстанції щодо звернення до суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення від 01.03.2024 року № 0097450708 та здійснення представництва у суді
У матеріалах справи міститься копію додаткової угоди № 1 до вказаного вище договору, у якій сторони погодили перелік послуг (надання консультації та пояснень, аналіз документів, складання процесуальних документів, складання заяви по суті, підготовка участі у судовому засіданні, прийняття участі у судовому засіданні) та їх вартість.
Також, у матеріалах справи міститься копія акту виконаних робіт № 1 від 16.05.2024 року на суму 20000 грн., у якому сторони визначили детальний опис виконаних робіт та їх вартість (надання консультації - 1000 грн.; аналіз документів - 2000 грн.; складання позовної заяви - 7000 грн.; підготовка адвоката до 4-х судових засідань - 4000 грн.; прийняття участі в 4-х судових засіданнях - 6000 грн., загалом 20000 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі № 816/2096/17).
При цьому, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат. Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18 (Провадження № 11-1465заі18).
Позивачем до суду подана заява про винесення додаткового рішення суду стосовно розподілу судових витрат, а саме позивач просив стягнути з кожного з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.
Дослідивши докази стосовно витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов до переконання, щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у загальній сумі 8000 грн.
Суд зазначає, що відповідач не спростовував та не спростовує надання правничої допомоги, при цьому, апеляційна скарга не містить вимоги щодо зменшення судових витрат, а відповідач фактично наполягає на відмові у стягненні судових витрат, що за наявністю наданої правничої допомоги не передбачено чинним процесуальним законодавством.
Щодо посилання апелянта на те, що відсутність належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, що на його думку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат у повному обсязі, суд зазначає, що законодавство вимагає документального підтвердження та доведення витрат, при цьому не встановлює вичерпного чи обов'язкового переліку документів які необхідні надати, вказаний доказ не є обов'язковим для підтвердження понесених судових витрат.
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, наприклад від 01.09.2021р. у справі №178/1522/18, від 10.11.2021р. у справі №329/766/18, від 23.12.2021р. у справі № 923/560/17, від 28.09.2021р. у справі №160/12268/19, від 04 грудня 2023 року справа №420/329/21 тощо.
Вирішуючи спір щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та на думку суду, дійшов до вірного висновку щодо наявності зменшення їх розміру.
Проте, колегія суддів погоджується з відповідачем в частині неналежного підтвердження виконання роботи як підготовка адвоката до засідань, призначених на 22.04.2024р., 29.04.2024р., 15.05.2024р., а саме змісту роботи, її обсягу, часу витраченого та ціни. Також, колегія суддів погоджується з відповідачем в частині посилання на нескладність справи
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, з урахуванням наявних доказів обґрунтованості стягнення витрат на користь позивача у сумі 3000 грн.
Відтак на переконання суду, висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у загальній сумі 8000 грн. є помилковим.
У відповідності до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. 311, 315, ч. 3, 4 ст. 317, 321, 322, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/7625/24 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/7625/24 - змінити.
Змінити в абзаці перший резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/7625/24 цифри « 8000» цифрами « 3000».
У решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року в адміністративній справі №160/7625/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко