18 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 160/7231/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 160/7231/24 (суддя Калугіна Н.Є., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) вих. № Б-9/6/1217-24/1217/2326-24 від 17.02.2024 у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ у зв'язку із зміною прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 »;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 року №2503, у зв'язку із зміною прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 », без надання згоди на обробку персональних даних;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області судові витрати, зокрема і на правничу допомогу, у розмірі 7 968,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має право на отримання паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а відповідач протиправно відмовив їй у видачі такого документа.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, суд зобов'язав Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 року №2503, у зв'язку із зміною прізвища з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 », без надання згоди на обробку персональних даних.
В задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
Крім того, суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 3000,00 грн..
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд безпідставно посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки підстави позову та фактичні обставини даного спору не відповідають ознакам типової справи, зазначеним у постанові ВП ВС від 19.09.2018 року. Так, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, а предметом розгляду у справі було порушене право на отримання паспорту у альтернативній формі особи, яка вже надавала згоду на обробку її персональних даних.
Позивач у спірних правовідносинах надавала згоду на обробку її персональних даних, їй було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, а отримання нею паспорта громадянина України для виїзду за кордон було її особистим волевиявленням. На думку відповідача, за встановлених обставин у даній справі взагалі відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача. Також відповідач звертає увагу, що позивач подала лише заяву відповідачу, а документи за визначеним законом переліком, нею до заяви у повному обсязі додані не були.
Представником позивача було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення у справі законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід скасувати, ухваливши нове судове рішення, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (прізвище позивачки “ ОСОБА_3 » після укладення шлюбу, згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 ) звернулась до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області з заявою про обмін паспорта у зв'язку із зміною прізвища та видачу паспорту у формі книжечки.
17.02.2024 Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надано письмову відповідь, якою відмовлено у задоволенні заяви, зазначивши, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015року № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Зазначеною постановою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта. За відсутності відповідного рішення суду та документів, передбачених пунктом 1 розділу ІV Тимчасового порядку, відсутні підстави для оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що за висновками Великої Палати Верховного Суду дії відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали вимогам Закону №5492-VI. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17.02.2024 задоволенню не підлягають. Позивачем дійсно не надано до заяви документи, які передбачені пунктом 1 розділу ІV Тимчасового порядку, натомість, відсутність відповідного судового рішення, як самостійної підстави, виключає можливість видати позивачу паспортну книжечку. Суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ у зв'язку із зміною прізвища, тобто, у спосіб, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій адміністративній справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Колегія суддів, з висновками суду першої інстанції не погоджується, при цьому враховує наступне.
Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 4 вказаної статті Закону 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пункт 6 Порядку № 302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Відповідно до п.п. 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 620/33591).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 під час розгляду адміністративної справи №260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
В спірному випадку подана позивачем сама по собі заява, без подання визначених у Переліку документів, за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення (обміну) паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII.
Більше того, як встановлено з матеріалів справи, 14.12.2018 року ОСОБА_1 самостійно звернулася з заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 64-66), та отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 строком дії до 28.12.2028 року з присвоєнням унікального номеру запису в Реєстрі №19990114-06204, який є незмінним.
Дані про ОСОБА_1 внесені до Реєстру ще у 2018 році, а закордонний паспорт містить безконтактний електронний носій, при цьому отримання такого документу є правом, а не обов'язком особи, і позивач таким правом скористалась добровільно.
Відтак, у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 21.12.2022 у справі № 160/1/21 зі схожими (подібними) правовідносинами.
Щодо посилань суду першої інстанції на необхідність врахування при розгляді даної справи висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин окремо. Тому, адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи (п. 47 постанови Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 640/18748/19).
В спірному випадку є безпідставним посилання як позивача у позовній заяві, так і суду першої інстанції у рішенні, яким обгрунтовано частину задоволених позовних вимог, на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17 (зразкова справа), оскільки такі стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.
Статтею 4 Закону 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Колегією суддів встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий ОСОБА_1 , оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останньої, тобто позивач надала згоду на обробку її персональних даних.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII. При цьому, позивач не навела та не довела існування жодної з обставин, яка дає правові підстави для заміни (обміну) її паспорту на паспорт у формі книжечки.
У відповідача не було законних підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки), з боку відповідача не було допущено протиправної бездіяльності по відношенню до позивача, а отже, підстави для задоволення позовних вимог у даній справі відсутні.
Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час перегляду судом апеляційної інстанції даної справи та спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог позивача. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.3,4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у справі № 160/7231/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак