22 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/12076/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року (суддя Неклеса О.М.) в адміністративній справі
за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 09.05.2024 звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути податковий борг Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до бюджету в розмірі 2 000 119,99 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
До закінчення підготовчого судового засідання, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просив стягнути податковий борг з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради до бюджету в розмірі 2 468 644,00 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року заяву про збільшення позовних вимог повернуто позивачу без розгляду.
Суд першої інстанції виходив з того, що заява про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що первинно поданий позов та заява про збільшення позовних вимог пов'язані спільною підставою позову - вимогами про сплату боргу від 27.05.2003 № 1/630, від 03.07.2003 № 2/824, та спільним предметом позову - стягнення податкового боргу. Відтак, заява про збільшення позовних вимог підлягає розгляду в межах справи № 160/12076/24.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Звертаючись до суду з первісним позовом, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просило стягнути з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради податковий борг у розмірі 2 000 119,99 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 0056352410 (з урахуванням нарахованої пені).
Після відкриття провадження в справі, Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради самостійно сплатило суму борг, на підтвердження чого 03.07.2024 надало до суду платіжну інструкцію № 1272 від 01.07.2024.
Натомість, Головне управління ДПС у Дніпропетровській 19.07.2024 подало до суд заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2468 644,00 грн, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін самостійно узгоджене зобов'язання на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 9167707523 від 19.06.2024, із терміном сплати 01.07.2024.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за приписами статті 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Конструкція наведеної норми свідчить про те, що позивач має право, в межах розгляду однієї справи, змінити предмет або підставу позову, а також збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову, не допускається, оскільки в такому випадку фактично виникає нова матеріально-правова вимога, яка обґрунтовується іншими обставинами, що створює елементи нового позову.
Суд першої інстанції, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, вірно зауважив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Відповідно до обставин даної справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на підставі узгодженого податкового повідомлення-рішення.
Отже, предметом позову є стягнення податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, підставою позову - несплата узгодженого зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 07.02.2024 № 0056352410.
В заяві про збільшення позовних вимог позивач вже просив стягнути з Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 2468 644,00 грн, який виник в результаті несплати самостійно узгодженого зобов'язання згідно з декларацією № 9167707523 від 19.06.2024.
Предметом даної вимоги є стягнення податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), підставою - несплата узгодженого зобов'язання відповідно до декларації з ПДВ.
Таким чином, первинно поданий позов та заява про збільшення позовних вимог мають абсолютно різні предмет та підстави, а тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в даному випадку фактично має місце подання окремого позову.
Доводи апелянта, що підставою позову є податкові вимоги про сплату боргу, на підставі яких стягується податковий борг, є помилковими, адже за визначенням пункту 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Отже, податкова вимога за своєю правовою природою є повідомленням платника податків про існуючу суму боргу, а її надсилання є процедурою, як передує проведенню заходів, спрямованих на погашення (стягнення) податкового боргу. Сама по собі податкова вимога не створює правові підстави для стягнення боргу, адже відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/12076/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 22 жовтня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 22 жовтня 2024 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова