21 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/19464/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення №912490174230 від 04.05.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з 28.04.2023, тобто з дати звернення із заявою, ОСОБА_1 , врахувавши при перерахунку пенсії суми нарахованої заробітної плати, зазначені у довідці №1 від 10.03.2016 та довідці №1 від 21.03.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії та взяти до уваги суми заробітної плати, зазначені у довідці №1 від 10.03.2016 та довідці №1 від 21.03.2016, так як при їх врахуванні розмір пенсії позивача істотно збільшиться. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням №912490174230 від 04.05.2023 відмовлено в перерахунку з причин того, що довідки не підтверджені первинними документами. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням та вказує на порушення його конституційного права на отримання пенсії в належному розмірі. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жотвня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з відмовою здійснити перерахунок пенсії позивач не погоджується, оскільки, відповідно до відомостей, які надані відповідачу, довідок, що долучаються, трудової книжки, позивач набув необхідний стаж та підтвердив отримання заробітної плати, що є підставою для перерахунку пенсії з урахуванням вказаних довідок. Позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
28.04.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії - зміна періоду 60 місяців заробітної плати до 01.07.2000 згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №912490174230 про відмову в перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови у перерахунку пенсії, відповідачем зазначено, що при розгляді наданих заявником документів, не взято до уваги суми нарахованої заробітної плати, зазначеної у довідках №1 від 10.03.2016 та №1 від 21.03.2016, оскільки вказані довідки не були підтверджені первинними документами, чим порушено ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку по заробітній платі до надання акту перевірки.
Не погоджуючись з відмовою у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Отже, умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Згідно з п.2.7 Порядку №22-1, до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Відповідно до п.2.1 Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся 28.04.2023 до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за період 60 місяців до 01.07.2000 року згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування відмови у перерахунку пенсії, відповідачем зазначено, що при розгляді наданих заявником документів, не взято до уваги суми нарахованої заробітної плати, зазначеної у довідках №1 від 10.03.2016 та №1 від 21.03.2016, оскільки вказані довідки не були підтверджені первинними документами, чим порушено ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно приписів ч.3 ст.40 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно п.3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію надає, зокрема , допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.
Разом з тим, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17.
Колегія суддів враховує, що у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні».
Колегія суддів вважає, що виявлені відповідачем недоліки не можуть мати своїм наслідком відмову у перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за спірний період, адже позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідних довідок, відтак виявлені відповідачем відхилення не можуть мати наслідком відмови у перерахунку призначеної пенсії, виходячи із сум заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності довідок про заробітну плату за спірні періоди роботи, натомість відмовлено у зарахуванні заробітної плати визначеної у таких довідках.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем при призначенні пенсії враховано спірні періоди роботи позивача.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Обставина, що довідки написані від руки, при цьому штемпель є друкованим та печатка не містить код ЄДРПОУ підприємства, не може позбавляти позивача права на отримання пенсії в належному розмірі.
Факт того, що позивач працював в МПП «КОМПЛЕКС» та в ПП «Юджин», у період, зокрема, з 02.04.1991 по 29.06.1994 включно, підтверджується копією трудового договору № 1 від 02.04.1991, що знаходиться в матеріалах справи.
Колегія суддів, наголошує, що відповідач має право в межах своїх повноважень проведення перевірки даних зазначених в спірних довідках. Підстав вважати наведені в довідках відомості недостовірними відповідачем не надано.
Також, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством яке регулює спірні правовідносини не встановлено, що необхідною умовою для прийняття та врахування пенсійними органами документів для призначення/розрахунку пенсії є можливість перевірити оригінали документів на підставі яких видавалася довідка.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що для повного відновлення порушеного права позивача, необхідно визнати протиправним та скасувати рішення №912490174230 від 04.05.2023 пенсійного фонду та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу на підставі вказаних довідок.
На підставі встановлених обставин справи та наведених норм законодавства, якими регулюються спірні відносини, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції неправильно вирішив справу в зв'язку з порушенням норм матеріального закону.
Підпунктами 3 та 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи наведене, суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято при невірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи задоволення позову та апеляційної скарги у повному обсязі, суд апеляційної інстанції присуджує позивачеві понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені документально, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 2362 грн.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №912490174230 від 04.05.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії з 28.04.2023, тобто з дати звернення із заявою, ОСОБА_1 , врахувавши при перерахунку пенсії суми нарахованої заробітної плати, зазначені у довідці №1 від 10.03.2016 та довідці №1 від 21.03.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2362 грн.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров
суддя О.В. Головко