Головуючий І інстанції: Спірідонов М.О.
22 жовтня 2024 р. Справа № 520/16527/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024, по справі № 520/16527/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період: з 01.01.2020 по 12.05.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі № 520/16527/23, з урахуванням змін, внесених постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2024, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 12.05.2020 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 12.05.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині вимог відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили.
Представник позивача звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 заяву представника позивача залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву, встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/16527/23 з урахуванням доповнень, внесених Другим апеляційним адміністративним судом в частині позовного періоду, у спосіб зобов'язання Головного управління ДСНС України у Харківській області подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання у спосіб вчинення належного перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача в розрізі збереження відсоткового розміру премії та правильного математичного обрахунку підсумку до видачі, з наданням суду та позивачу в особі представника, підтверджуючих доказів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, оскільки при виконанні судового рішення по справі № 520/16527/23, розраховуючи розмір грошового забезпечення відповідач, вірно визначивши розмір посадового окладу, щодо інших складових вивів незрозумілий, за твердженням представника позивача, результат. Отже, попри вчинення відповідачем дій щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/16527/23 з урахуванням доповнень, внесених Другим апеляційним адміністративним судом в частині позовного періоду, обов'язок, покладений на відповідача у судовому порядку, останнім виконано не було. Також апелянт звертав увагу на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про залишення без задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень згідно із ч. 1 ст. 382 КАС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та даний вид судового контролю може бути застосований лише під час ухвалення судового рішення у справі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
В той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням ст. 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю представник позивач зазначив, що судове рішення у даній справі набрало законної сили, проте, при здійсненні на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 перерахунку грошового забезпечення відповідач застосував невірні складові, що призвело до значного зменшення розміру грошового забезпечення, що підлягало виплаті на користь позивача.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений ст. 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Отже, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Так, звертаючись до суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України, представник позивача пов'язував наявність підстав для її задоволення із обставинами неналежного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 у справі № 520/16527/23.
Таким чином, вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд повинен був надати оцінку доводам заявника та перевірити, чи виконує відповідач належним чином рішення суду, зокрема, в частині розрахунку грошового забезпечення позивача.
Однак, такої оцінки вказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
При цьому, колегія суддів вважає помилковою позицію, згідно з якою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, оскільки застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, за наявності обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення, та обґрунтованих доводів вважати, що відповідач ухиляється від належного виконання рішення у справі.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень дійсно є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від тих чи інших об'єктивних обставин, однак із урахуванням того, що за наявності належних підстав суд має забезпечити реалізацію положень ст. 129-1 Конституції України щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку, при цьому не лише при прийнятті судового рішення, а й на стадії його виконання, що відповідає положенням розділу IV КАС України.
Водночас, відмова у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення має бути вмотивована та не може ґрунтуватись лише на диспозитивності права суду застосовувати такі заходи.
Крім того, стосовно твердження про те, що виконання судового рішення в першу чергу забезпечується шляхом примусового виконання, визначеного Законом України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, не залежить від наявності відкритого виконавчого провадження та від його результатів, тобто передбачений Законом України «Про виконавче провадження» загальний порядок виконання судових рішень, не позбавляє суд права встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Втім, суд першої інстанції зазначеного не врахував, у зв'язку з чим ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 підлягає скасуванню, та враховуючи, що судом першої інстанції розгляд заяви по суті не проведений, оцінка доводам та вимогам заяви надана не була, колегія суддів вважає на необхідне направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 520/16527/23 - скасувати.
Справу № 520/16527/23 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло