справа №755/7170/24 Головуючий у І інстанції - Дзюба О.А.
апеляційне провадження №33/824/4529/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
14 жовтня2024 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , його захисника Константинова Олексія Геннадійовича, представника потерпілої ОСОБА_2 , переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 постанову судді Дніпровського районного судум. Києвавід 29 серпня2024 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та провадження закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, -
установив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №577284 від 14 квітня 2024 року, в цей же день14 квітня 2024 року близько 17 год 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перешкоджав вільному доступу до помешкання, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постановою судді Дніпровського районного судум. Києвавід 29 серпня2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, тапровадження закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись із зазначеною вище постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не враховано, що у матеріалах справи відсутні докази, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, а протокол про адміністративне правопорушення не є достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 , як батько малолітньої дитини, ухиляється від виконання чи не виконує покладені на нього обов'язки по вихованню дитини.
У фабулі протоколу не відображено усіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Зазначає, що судом не було взято до уваги те, що невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не належно займається вихованням своєї дитини.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Константинов О.Г. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представник потерпілої особи ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити у її задоволенні, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції дані вимоги закону у повній мірі було дотримано.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 14 квітня 2024 року близько 17 год 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перешкоджав вільному доступу до помешкання.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , 14 квітня 2024 року він перебував за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає. У квартиру подзвонила його донька ОСОБА_3 . Він відчинив їй двері і побачив, що вона перебувала не сама, а зі своїм адвокатом та опікуном ОСОБА_4 , а тому він відмовився їх впускати окрім доньки, однак остання відмовилась. ОСОБА_1 сказав доньці, що коли вона буде сама тоді до квартири вона і зможе зайти.
З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вона 14 квітня 2024 року разом з опікуном ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_2 прийшли за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 де раніше проживала з мамою, яка померла.
Коли вона підійшла до квартири, то не могла її відчинити, оскільки ключі не підходили, почала стукати, за дверима було чути, що знаходяться люди, на її прохання відчинити двері, батько не реагував. Відчинив лише після приїзду працівників поліції.
З пояснень адвоката Щербини Я.М. вбачається, що ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_3 замінив ключі від квартири де зареєстрована дитина та не пускав дитину до квартири. Відкрив двері тільки при появі наряду поліції.
Окрім пояснень вказанихвище осіб, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП підтверджується також протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №577284 від 14 квітня2024 року та відеозаписами, наявними в матеріалах справи.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами, наявними в матеріалах справи.
Зокрема, із даних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 відчинив двері квартири тільки після приїзду працівників поліції. З пояснень ОСОБА_1 наданих працівникам поліції убачається, що він не заперечує факту належності квартири його неповнолітній доньці ОСОБА_3 , проте ключі від квартири надавати останній відмовився, посилаючись на відсутність додаткового комплекту.
Також з відеозаписів убачається, що квартира знаходиться у стані безладу та у стані не придатному для нормального проживання та розвитку у ній дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про охорону дитинства», законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Так, виконання батьками своїх обов'язків по відношенню до дитини врегульовані, зокрема, Главою 13 «Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей» Сімейного кодексу України.
Згідно приписів ч. ч. 1, 4 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З урахуванням вказаних норм матеріального законодавства, ОСОБА_1 , як батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , не забезпечується виконання ним обов'язків із забезпечення належних умов проживання дитини, що свідчило б про прояв поваги до останньої та бажання батька забезпечити її фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, що в свою чергу є порушенням норм ЗУ «Про охорону дитинства» та норм сімейного законодавства.
Відтак, можна дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Будь-яких переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП апелянтом не наведено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
При цьому, суд першої інстанції вірно закрив провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення мало місце 14 квітня 2024 року.
Враховуючи дату вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що мало місце 14 квітня 2024 року, останнім днем строку накладення адміністративного стягнення в силу закону є 14 липня 2024 року.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відтак, постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та законною, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 29 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько