справа №362/3573/24 Головуючий у І інстанції - Дорошенко В.М.
апеляційне провадження №33/824/4787/24 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
14 жовтня 2024 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, працюючого водієм у ТОВ «ПТГ»,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №683441 від 25 квітня 2024 року, в цей же день, 25 квітня 2024 року о 18 год. 30 хв. у смт. Глеваха, Фастівського району Київської області по вул. Б. Хмельницького, 2, ОСОБА_1 керував автомобілем Opel Combo, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку, у медичному закладі у лікаря нарколога.
Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком лікаря №285.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що долучений до матеріалів справи диск відеофіксації є неналежним.
Зазначає, що фіксування події повинно проводитися з моменту зупинки транспортного засобу та до кінця розгляду справи поліцейськими, однак поліцейськими не було проведено таких дій, що є грубим порушенням процедури розгляду справи.
Також звертає увагу і на те, що відеозапис є неповним, оскільки неодноразово переривався, що є порушенням ЗУ «Про Національну поліцію».
Зазначив, що на відео не видно всіх обставин, які вказані у протоколі.
Так, ОСОБА_1 заперечував вживання наркотичних речовин.
Ознаки, які було зазначено поліцейським під час попереднього ним освідування не співпадають з ознаками, які проводив лікар нарколог.
Згідно висновку 285 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп'яніння, проте дані записано у графу де зазначено, що не перебуває в стані сп'яніння.
Зазначає, що сам по собі факт виявлення у біологічних зразках особи наркотичних речовин не може бути підставою для беззаперечного висновку про те, що особа перебуває саме у стані наркотичного сп'яніння, оскільки, згідно загальнодоступних даних, наркотичні речовини можуть виводитись з організму людини до декількох діб.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник Фастівської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9. «а'ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення від 25 квітня 2024 року серії ААД №683441, який складений уповноваженою на те особою, його зміст у повній мірі відповідає вимогам КУпАП, протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 ;
- у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №285 від 25 квітня2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на час огляду (19 год 30 хв 25 квітня2024 року) перебував в стані наркотичного сп'яніння;
- у рапорті поліцейського ВП №3 Фастівського РУП ГУНП в Київській області В. Матяша від 25 квітня 2024 року, відповідно до якого 25 квітня2024 під час несення служби о 18 год. 30 хв. на території обслуговування відділення поліції №3 (с. Данилівка) Фастівського РУП ГУНП в Київській області, у складі екіпажу Котляр 320, поліцейський ВП №3 Фастівського РУП Матяш В. та інспектор ВП №3 Фастівського РУП Чигановський А. за адресою смт. Глеваха, вул. Б. Хмельницького, 2 встановлено гр. ОСОБА_1 у якого під час спілкування було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, звужені зіниці очей які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, на що водій погодився (результат тесту №285 позитивний);
- у даних з відеозапису від 25 квітня2024року з бодікамери, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем, факт його зупинки поліцейським, який назвався, зазначив причину зупинку, зафіксовано пропозицію поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, згоду ОСОБА_1 на проходження огляду в лікарні, попередження останнього про здійснення відеофіксації, ознайомлення ОСОБА_1 з його правами, в т. ч., передбаченими ст. 63 Конституції України, факт проходження вказаним водієм медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі та його позитивний результат, з яким лікар ознайомила ОСОБА_1 , та з яким він ознайомився без будь яких заперечень, подальше складання протоколу, вручення копії протоколу та підписання його ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 25 квітня 2024 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Суд апеляційної інстанції вважає обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, таким, що відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.33, ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько