30 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з доповненнями в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та продовжено строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування до 01.11.2024, із визначенням застави у розмірі 82 562,7 прожиткових мінімумів, що становить 250 000 000 гривень, та покладено на нього, у разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з місця постійного
Справа № 757/39509/24-к Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6099/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
проживання (м. Житомир), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Захисник зазначав, що досудове розслідування здійснюється з невірною кваліфікацією на підставі надуманих фактів, з порушенням вимог закону.
ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ» з 2022 р. здійснюють законну господарську діяльність, яка пов'язана із забезпеченням потреб Збройних Сил України. Питання щодо невідповідності поставленого товару технічним умовам, є частиною законних господарських відносин, яке мало б бути вирішено в порядку визначеного договорами та Господарським кодексом України.
У кримінальному провадженні відсутні збитки, оскільки висновки експертиз, які містяться у матеріалах справи, встановлюють виключно втрату активу, а не збитки. Крім того, експертні висновки ґрунтуються на дослідженнях товару, який зберігався на митному посту та ще не був поставлений до МОУ
Апелянт посилався на непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави та зазначав, що сам факт того, що ОСОБА_6 залишається під вартою протягом 6 місяців, очевидно свідчить про необхідність зменшення застави.
Загальний місячний дохід ОСОБА_6 відповідно до даних ДПС України та Пенсійного фонду складає близько 30 000 грн., та вказаний дохід повністю відповідає вартості активів підозрюваного та його способу життя.
ОСОБА_6 має на утриманні матір похилого, яка хворіє та потребує постійного догляду. Підозрюваний не переховувався, має сім'ю (дружину та доньку 2015 року народження), стійкі соціальні зв'язки, має гарну репутацію серед бізнес спільноти, неодноразові грамоти та подяки.
Крім того, апелянт посилався на здійснення тиску та психологічного насильства на ОСОБА_12 у слідчому ізоляторі з боку осіб, які представились оперуповноваженими Держаного бюро розслідувань, шляхом схиляння його до надання показань щодо інших підозрюваних.
У апеляційній скарзі, поданій захисником ОСОБА_8 , останній просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, обумовлені тим, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться ГСУ ДБР, яке розташоване у Шевченківському районі м. Києва, а тому відповідне клопотання мало бути розглянуто слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва.
Також апелянт зазначав про відсутність жодного доказу на підтвердження обґрунтованості підозри та наявності будь-якого із зазначених прокурором ризиків.
24.09.2024 від захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він зазначав, що в даному кримінальному провадженні відсутні ознаки обману та зловживання довірою як способів заволодіння грошовими коштами Міноборони, оскільки представники останнього мали можливість повного мірою перевірити кількість, комплектність, якість продукції, що постачалася.
Обраний Міноборони механізм господарських операцій з поставки товарів категорії речового забезпечення і їх після оплата виключає склад злочину, передбачений ст. 190 КК України.
Усі зобов'язання перед Міністерством оборони України виконувалися належним чином. При цьому, в додатках до клопотання немає жодного доказу, що ОСОБА_6 , укладаючи господарські договори, мав намір не виконувати зобов'язання, а привласнити бюджетні кошти.
Крім того, апелянт зазначав, що ОСОБА_6 виконує всі умови застосованого до нього запобіжного заходу без порушень, що підтверджується даними листа Державної установи Київський Слідчий Ізолятор №05/1172 від 02.08.2024 року.
Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, має постійне місце проживання та власне житло, має сім'ю, доньку, мати інваліда другої групи, постійне місця роботи, має стабільний соціальний статус, раніше не судимий, не схильний до правопорушень або втечі.
Підозрюваний не мав контактів із свідками чи іншими учасниками процесу як до початку так і після початку досудового розслідування.
У клопотанні не доведено реальних доказів або фактів перешкоджання кримінальному провадження.
Також апелянт зазначав, що слідчий суддя не взяв до уваги доводи сторони захисту про невідповідність застави у розмірі 250 млн. грн. майновому та сімейному стану ОСОБА_6 . На переконання захисника, тривалість перебування під вартою за наявної можливості вийти під заставу очевидно свідчить про її непомірний розмір.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування кримінального провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 за підозрою ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , будучи виконавцем у створеній ОСОБА_13 злочинній організації у складі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших невстановлених на теперішній час осіб, під час виконання державних контрактів від 23.02.2023 №286/3/23/102, №286/3/23/104, №286/3/23/105, №286/3/23/106, №286/3/23/107, №286/3/23/108, №286/3/23/109, №286/3/23/110, №286/3/23/111, №286/3/23/112, №286/3/23/116, №286/3/23/117, №286/3/23/118, №286/3/23/120, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123, вчинили заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, спричинивши Міністерству оборони України матеріальну шкоду на загальну суму 934 013 447 грн.
Згідно даних протоколу затримання від 17.01.2024, цього ж дня о 08 год. 41 хв. затримано ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.
17.01.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру в злочинній організації, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 255 КК України, та у співучасті у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, злочинною організацією, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.01.2024 застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 16.03.2024 включно, із визначенням застави у межах 165 126 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 500 001 528 грн., та покладенням на нього, у разі внесення застави, обов'язків.
Постановою заступника Генерального прокурора від 12.03.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до трьох місяців, а саме до 17.04.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.03.2024 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 до 17.04.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 132 100 прожиткових мінімумів, що становить 399 998 800 гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до шести місяців, тобто до 17.07.2024.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої від 12.04.2024 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 10.06.2024 включно, із визначенням застави в розмірі 100 000 прожиткових мінімумів, що становить 302 800 000 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14.05.2024 скасовано вказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та постановлено нову ухвалу, якою щодо ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 10.06.2024 року включно, із визначенням застави в розмірі 250 000 000 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_17 від 06.06.2024 продовжено строк тримання під вартою до 17.07.2024 включно, із визначенням застави у розмірі 82 562,8 прожиткових мінімумів, що становить 250 000 000 гривень, та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000876 продовжено до дванадцяти місяців, тобто до 17.01.2025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2024 ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 08.09.2024, із визначенням застави у розмірі 82 562,8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 250 000 000 грн. 00 коп., та покладено у разі внесення застави обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
04.09.2024 старший слідчий в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку тримання під вартою до 08.11.2024 включно, із визначенням застави виді 82 562,8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 250 000 000 грн. 00 коп., з покладенням на ОСОБА_6 наступних обов'язків: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з місця постійного проживання (у м. Житомир), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2024 задоволено клопотання та продовжено строк тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 у межах строку досудового розслідування до 01.11.2024, із визначенням застави у розмірі 82 562,7 прожиткових мінімумів, що становить 250 000 000 гривень, та покладено на нього, у разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися з місця постійного проживання (м. Житомир), в якому він мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у виді 82 562,7 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 250 000 000 грн. 00 коп.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи про невірну кваліфікацію дій ОСОБА_6 , недоведеність наявності у діях ОСОБА_6 складів інкримінованих йому злочинів з тих підстав, що, на переконання апелянтів, вирішення питання невідповідності якості поставленого товару мало б бути вирішене у порядку, визначеному договорами та Господарським кодексом, та обраний Міноборони механізм господарських операцій з поставки товарів категорії речового забезпечення і їх післяоплата виключає склад злочину, передбачений ст. 190 КК України, доводи про відсутність ознак існування злочинної організації, а також неналежність та недопустимість зібраних у справі доказів, зокрема висновків експертиз, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянтів про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів враховує, що в ході досудового розслідування на даний час проведено не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, та не встановлено усі обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній, перебуваючи на волі, може знищити, переховати речі та документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Крім того, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, ризик того, що затриманий, якщо його звільнять, може чинити тиск на свідків чи інших підозрюваних або іншим чином перешкоджати провадженню часто є особливо високим у справах, що стосуються організованої злочинної діяльності чи злочинних угруповань («Штвртецький проти Словаччини» (Stvrtecky v. Slovakia), § 61; «Подескі проти Сан Маріно» (Podeschi v. San Marino), § 149).
Доводи апелянтів про те, що ОСОБА_6 виконує всі умови застосованого до нього запобіжного заходу без порушень, з посиланням на дані листа Державної установи Київський Слідчий Ізолятор №05/1172 від 02.08.2024 року, а також, що ОСОБА_6 не схильний до правопорушень або втечі та не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного.
Посилання захисників на те, що підозрюваний має постійне місце проживання та власне житло, має сім'ю, доньку, мати інваліда другої групи, постійне місця роботи, має стабільний соціальний статус, раніше не судимий, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційних скарг про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки з урахуванням обсягу повідомленої підозри, розміру збитків, заподіяння яких інкриміновано ОСОБА_6 разом з іншими особами на загальну суму 934 013 447 грн, та даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що застава саме у розмірі 250 000 000 гривень, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з чим погоджується і колегія суддів.
Наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 доводи про здійснення розгляду клопотання слідчого з порушенням правил підсудності, ретельно перевірялися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Згідно затвердженої Указом Президента України від 05.02.2020
№ 41/2020 організаційної структури Державного бюро розслідувань, Головне слідче управління належить до структури Центрального апарату Державного бюро розслідувань.
Як убачається з даних наявних у справі процесуальних документів Державного бюро розслідувань, зокрема даних постанов про визначення групи слідчих, перекваліфікацію кримінального правопорушення, листів, тощо, адресою місцезнаходження вказаного органу зазначено: АДРЕСА_1 , що знаходиться у межах територіальної юрисдикції Печерського районного суду міста Києва.
Наведене узгоджується і з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та даними офіційного сайту Державного бюро розслідувань.
Крім того, як убачається із матеріалів судового провадження, розгляд клопотань сторони обвинувачення про застосування заходів забезпечення даного кримінального провадження № 62023000000000876 у порядку, передбаченому Главою 10 КПК України, здійснювався саме слідчими суддями Печерського районного суду міста Києва, про що свідчать дані ухвал слідчих суддів вказаного суду про застосування та продовження строку дії застосованого в межах кримінального провадження № 62023000000000876 запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з доповненнями в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3