про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
22 жовтня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/4375/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сіжук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2017;
- зобов'язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2017.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 відкрито провадження у справі.
18.10.2024 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Вказана заява обґрунтована тим, що строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, навіть якщо така заборгованість склалася до 19.07.2022 не може бути необмеженим. Після внесення змін до статті 233 КЗпП цей строк обмежується 3-ма місяцями, але починає він діяти з часу закінчення карантину.
Зазначає, що позивач виключений із списків особового складу 14.02.2022 (за старої редакції статті 233 КЗпП), згодом 26.02.2022 позивач знову зарахований до списків частини, та виключений із списків особового складу 16.07.2024 у зв'язку із звільненням із військової служби 10.07.2024 (тобто за нової редакції статті 233 КЗпП). Позивач просить стягнути грошове забезпечення за період 2013-2017, тобто за попередній строк служби. При цьому, із адвокатським запитом про надання інформації про виплачені суми при звільненні представник позивача звернувся до відповідача 21.09.2022, а з даним позовом позивач звернувся до суду лише 26.09.2024, тобто через 2 роки, а тому, на думку відповідача, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної вище статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Суд зазначає, що спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак, такі питання регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частини першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Так, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Однак, після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд приходить до висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Судом встановлено, що спірні в цій справі правовідносини стосуються нарахування та виплатити грошової компенсації позивачу за невикористану додаткову відпустку, передбачену частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2013-2017 років.
Оскільки спірний період в цій справі 2013-2017 роки, то до спірних правовідносин у цій справі застосуванню підлягають норми частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022, які, в свою чергу, передбачають право звернутися до суду з позовом про стягнення позивачу належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що підстави для залишення даної позовної заяви без розгляду відсутні.
Керуючись статтями 7, 122, 240, 241, 243, 248 КАС України, суддя
В задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна